Доля родини Гореглядів із хутора Іваново

На кладовищі села Кутинок є особливі надгробки-пам’ятники. Це три могили родини Гореглядів: одна дорослої людини й дві - дитячі. На могилі жінки Марії Горегляд написані слова російською: «Прости! Увидимся ль мы снова? Сумеет смерть ли нас спасти? Две жертвы жребия земного. Как знать? Итак, прости, прости...» Це початок епітафії, написаної Юрієм Лермонтовим у 1832 році з приводу смерті його батька. Напевне, замовлено такий надпис її чоловіком. В інших двох могилах похоронені діти. Одна з них донька Леоніда, інший запис не вдалося прочитати.

Ось коротка історія родини Гореглядів, які проживали на Зарічненщині. Населений пункт, де жили вони, називався Іваново. Він розташовувався між селами Кухче та Кутинок. 

На картах початку ХХ століття названий як хутір або як фільварок. У документах перепису за 1921 рік – колонією. Тоді, у 1921 році, там було 2 будинки, де проживало 12 чоловік. Один із них був католик, а 11 чоловік – православного віросповідання.

Найдавнішу згадку про цей хутір (саме так на Поліссі називали невеличкі поселення) знайдено в Гербовникові білоруської шляхти (том 4). 4 січня 1864 року у фільваркові Іваново Пінського повіту народився Тит-Габріель Горегляд. Хрещений був 18 березня 1864 року в Любешівському костелі.

Нам надіслали й запис із цього костелу. Батьки новонародженого - Іван та Олександра (Морозова) Горегляди. При хрещенні були храпинські поміщики Ридзевські.

У цьому Гербовникові записані покоління Гореглядів-Вилазьких. Родовим гніздом цього роду було село Вилази нинішнього Пінського району. У 1555 році представникові знаменитого шляхетського роду Мартинові королева Бона за рицарські заслуги надала волоку землі біля села Парохонськ Пінського князівства.

У цьому документові є свідчення, що 9 листопада 1827 року у Вилазькій церкві був хрещений Іван Горегляд, «вольпрактыкующий землемер». Жив він спочатку у Вилазах, потім у Пінську. Напевне, цей Іван і заснував поселення Іваново поблизу села Кухче, оскільки в документах родини Терлецьких кінця ХІХ – початку ХХ століття згадується землемір Іван Горегляд. Його дружиною була Олександра Мороз.

Підтвердженням цих слів є документ, який надійшов від Гражини з Польщі: «Ян Горегляд-Вилазький походив із Вилазів поблизу Пінська. Був землеміром. Він розробив план фільварку родини Морозів, а за це отримав плату земельною ділянкою, що прилягала до цього фільварку. Єдина дочка Морозів вийшла заміж за Івана Горегляда.

Родина Морозів

У них було троє синів: Денис, Франц та Йосип. Найстарший Денис став учасником січневого повстання 1863 року й був засланий до Сибіру. Чи повернувся він звідти, невідомо. Середній Франц помер після Першої світової війни, у нього залишилися діти й дружина. Найменший брат Йозеф опікувався родиною брата».

Гражина стверджує, що фільварок Іваново належав родині Морозів. І дістався Іванові Горегляду від дружини. Можна припустити, що землі Іван Горегляд отримав від батьків дружини, але назву фільварок отримав на честь його імені. Так, напевне, виглядав їхній хутір здалека.

У метричній книзі Храпинської церкви за 1912 рік є запис про те, що в мінської міщанки Дарії, яка проживала у фільварку Горегляд села Кухче, померла дочка-«подкидыш» Васа 8 років. Отже, цей фільварок називали ще й Гореглядів.

У 1901 році 29-річний Франц одружився із 20-річною Михайлиною Пласковською. Вінчалися в Храпинській церкві. Перед тим Франц перейшов із католицизму до православ'я. Обоє записані як нобельські міщани.

У метричних книгах Храпинської церкви знайдено записи про народження синів Антонія та Володимира із фільварку Іваново міщанина Франца Івановича Горегляда католицького віросповідання та його дружини Михайлини Павлівни православного віросповідання. 

Хрещеними батьками Антонія були міщанин маєтку Плянти Василь Іванович Фомін та урядник села Юхнович Павло Шпак. А Володимира хрестили спадковий почесний громадянин Микола Павлович Стрибульський та Павліна Ненадкевич, дочка священника.

Із родинних розповідей відомо, що Михайлина походила з роду Плаховських. Вона ніби була гарна єврейка з околиць й після смерті батьків стала служницею в «бабусі» Морозової. Завагітнівши (чи розігравши таку сцену?), вийшла заміж за Франца. На цій світлині Франц Горегляд, його син Євстахій та мати Олександра з Морозових.

У сім’ї Франца та Михайлини було 4 дітей. На фото найстарша Олеся (Олександра), найменша Констанція, сини Євстахій (у кашкеті), Антоній, їхня мати Михайлина. Франца тоді вже не було. На фото з родиною його брат Йозеф. У 8-річному віці Констанція помирає від дифтерії. 

Після смерті Франца Івановича Горегляда його дружина Михайлина продовжувала жили у фільваркові. Олеся навчалася в інтернаті в Любліні, Євстахій здобував професію лікаря. Антоній навчався на хуторі. Як і годиться паничу, йому наймали приватного вчителя, а екзамени він складав у Пінську.

В Іваново займалися прибутковою справою: тримали коней для зміни поштових коней. Коли Антоній подорослішав, почали будувати млин із євреями, продавали ліс. У 1927 році Антонія призвали до армії. Він там був сапером. А коли в 1929 році повернувся додому, на нього чекали млинарські борги. Юнак покохав подружку своєї сестри - Францішку Смугажевську з Плянти Зарічної. У 1932 році вони одружилися.

Збереглися родинні світлини з Плянти Зарічної. 

Тоді приїхали в гості родичі із США.

Близько 1936 року хутір Іваново розділили на 5 рівних частин між членами родини. На кошти, виручені від продажу, Антоній та Франя купили маєток Кухче й розпочали господарювати. Тримали ферму й магазин. Антоній організував вирубку та сплав лісу. Франя тримала крамницю та допомагала дружині Євстахія в її «справах»: купувала вишивані сорочки для її цепелії – центру по збереженню народної культури. Отож кухченські селяни та жителі ближніх сіл могли продавати свої вишивані сорочки до Пінська. У 1937 році в родині Гореглядів народилася донька Данута. На одному з давніх фото родина Гореглядів із їхньої нянею з Кухча.

Під час перебування в Кухче Антоній відшукав унікальну кістку, яку передав до музею археології у Варшаві як експонат доісторичних пам’яток.

Серед документів, переданих із Польщі, малюнок костелу в Морочному. Саме в ньому вінчалися Антоній Горегляд та Францішка Смугажевська. Він згорів у роки війни. Згоріли й усі документи.

У Франі була сестра Юліана, яка вийшла заміж за Козловського, родина котрого мала землю у Вовчій Горі біля Острівська. А Гражина – із роду Козловських. Ось чому вона збирає відомості про цю родину. Гражина представила прецінні розповіді про родину Гореглядів і загалом про життя на Поліссі.

Під час Другої світової війни Антоній та Францішка Горегляди живуть у Пінську в будинку Євстахія Горегляда - брата Антонія. Він був лікарем, і його теж заслали до Сибіру. Після війни Антоній та Францішка забрали дітей-сиріт Козловських і приїхали до Польщі. Тут і похоронені.

Хто вони, Горегляди, котрі похоронені на кладовищі в Кутинку, ще треба вияснити… 

Чиєю дружиною була таємнича Марія?..

Але відчувається, що в цього подружжя було велике взаємне кохання…

Пошуки продовжуються...