Як нобельські міщани відкрили «Справу» проти священника, або Про що розповів архівний документ 1855 року

Як багато нового й незвіданого зберігають архівні фонди. Недавно вивчила справу НІАБ, що має назву «Дело о объяснении Нобельского священника Варфоломея Прокоповича подпискою, дабы онъ не вмешивался въ дела тамошеных мещанъ и не расписывался за нихъ безъ ихъ ведома и личной просьбы». Справа розпочата 26 лютого 1855 року й закінчена 7 грудня 1859 року.

Звернення підписали нобельські міщани Василь Чернякович, Іван Ходневич, Григорій Юхнович, Прокіп Троневич, Герасим Шкльода, Дем’ян Томилович, Михайло Ходневич, Іван Шкльода, Самсон Чернякович, Улян Ташликович, Устим Креневич, Хома Томилович, Бенедикт Ходневич, Кіндрат Ходневич, Іван Лицевич, Артем Ходневич, Яків Янцевич та Семен Креневич. Усього 18 чоловік.

Виявляється, тоді в містечку Нобель діяло товариство міщан-християн. Бо в той час там проживало чимало євреїв, які, звісно ж, у це товариство не входили.

Ось зміст звернення нобельських міщан: «Староста міщан-християн містечка Нобель Клим Калістратович Чернякович підтримував тісні зв’язки із парафіяльним священником Прокоповичем. Без відома та згоди товариства постійно заключав рідні договори та видавав векселі різним особам від імені товариства. У цих документах за неграмотних підписувався священник, ніби його про це просили. А староста як неграмотний підтверджував ці документи своєю печаткою, на якій написано «Староста Чернякович». Таким чином, ми більше 10 років терпимо різні «невинные притеснения, разные взыскания в нынешние неурожайные лета и по случае военного времени».

Міщани просять, аби зобов’язати священника Прокоповича не вмішуватися у справи товариства й не підписувався за них без їхнього прохання. Це прохання «сочинял и переписывал» зі слів прохачів дворянин Пінського повіту Адам, Людвіга син Серницький.

Священник Варфоломій Прокопович пише рапорт Любешівському благочинному священникові Іванові Демковському, де стверджує, що він від часу служби в Ноблі не заключав договорів і не видавав векселів. А підписувався за міщан лише за їхніми проханнями. «Це дуже «обидно», - пише Варфоломій, - бо в скарзі навіть не вказано, які саме договори я заключав». І просить захистити його чесне ім’я.

Наступний документ справи написаний на захист священника Прокоповича іншими міщанами. Зокрема, староста Григорій Павлович Шкльода завірив печаткою свідчення про те, що священник Прокопович не підписувався за міщан без їх прохання. 

Ці ж свідчення підтвердив помічник старости Дем’ян Куцевич. Оскільки Дем’ян був неграмотний, за нього підпис поставив поміщик Суревич. За свідків були дячок Містковицької церкви Микола Стрибульський та Валеріан Новицький.

Але ніякого рішення в цій справі так і не було прийнято, оскільки був прийнятий маніфест про помилування. Цікавий сам факт того, що нобельські міщани дозволили собі виступити проти священника. І дивно: навіть сам міський староста був неграмотний, а мав печатку зі своїм іменем…

Джерело інформації:

НІАБ, ф. 136, оп. 1, cпp. 26185.