Дата 27 травня 1526 року визначна в долі Серник та Полюховичів. Саме в цей день королева Бона видала жалувану грамоту, якою звільнила від тяглової служби Лук’яна Полюховича Дмитровича «зъ братьею своею рожоною» та дала дозвіл перейти їм із тяглої служби на військову. Спробуємо прочитати цей документ по-новому. Кожне слово окремо, уточнюючи кожен факт та ім’я.
Отож до 1526 року Полюховичі були тяглими селянами: володіли тягловою робочою худобою (волами, кіньми) й обробляли своєю худобою королівську землю.
Щодо братів Полюховичів Дмитровичів. У мережі можна знайти інформацію, що їх було аж 8. Мабуть, причиною вживання цієї цифри став запис у «Ревізії пущ та переходів».
Пам’ятаю, коли я вперше читала цей документ, мене теж здивували імена, які було записано в «Ревізії» перед жалуваною грамотою Бони. Звільнялися від тяглої служби Лук’ян, Богдан, Гринець, Малець, Степан та Сенець, а королівські документи пред’явили Богдан, Сава та Кирик…
І деякі дослідники роду Полюховичів завважали, що разом ці імена й складають число вісім, бо Богдан повторюється двічі.
Вивчивши сотні документів з історії цього роду, хочу підтвердити, що братів Полюховичів Дмитровичів було шестеро. Їхні імена названі в жалуваній грамоті королеви. Зазначений вище Кирик Полюхович був сином Мальця, бо в давньому родоводі Полюховичів це ім’я більше не зустрічається. Сава міг бути онуком Сенця. А Богдан, можливо, - один із названих шести братів - був живий до 1554 року…
Пояснення цій передмові до грамоти у назві книги, де вміщено цей документ. Олександр Грушевський пише, що в 1550 році розпочалося «выведанья и списанье всех пущ ВКЛ и переходов звериных». А 1559 року староста Мстибогівський Григорій Богданович Волович дає на підпис польському королю Сиґізмундові Августу «Реистръ списанья и выведанья пущъ и переходовъ звериниыхъ у панств его королевской милости, Великомъ Князстве Литовскомъ, которое ся стало, за розказаньемъ его королевское милости, нашего милостивого пана, черезъ мене Григория Богдановича Воловича, старосту Мстибоговского». Він не тільки детально розповідає про кордони пущ, а й фіксує наявні у них населені пункти, озера, річки, болота.
Виходить же цей «Реєстр» із додаванням ще одного документа – актової книги 1554 року, де були вміщені привілеї, надані дворянам та священникам Пінського повіту. Отож, коли в 1554 році складася ця актова книга, Кирик, Сава та Богдан Полюховичі представили 2 документи королеви Бони - 1526 та 1537 року.
І вийшла ця книга з назвою «Ревизия пущ и переходов звериных в бывшем Великом княжестве Литовском с присовокуплением грамот и привилегий на входы в пущи и на земли, составленная старостой Мстибоговским Григорием Богдановичем Воловичем в 1559 году, с прибавлением другой актовой книги, содержащей в себе привилегии, данные дворянам и священникам Пинского повета, составленной в 1554 году».
Гринь, Богдан, Степан та Малець дали початок 4 віткам дворянського прізвища Полюхович. Сенець та Лук’ян померли без потомків. І якщо поглянути на родові дерева кожної гілки, складені в ХІХ столітті, то можна припустити, що Лук’ян доживав віку з родиною брата Мальця, а Сенець – із родиною брата Степана.
Немає коментарів:
Дописати коментар