Інтегрований урок-квест (зарубіжна література та історія України)
за комедією Вінцента Дуніна-Марцинкевича «Пінська шляхта»
9 клас
Тема (зарубіжна література). «Пінська шляхта» Вінцента Дуніна-Марцинкевича – перший сатиричний твір білоруської літератури, написаний «полішуцькою» мовою. Зображення в ньому життя поліського села пореформеного періоду, звичаїв жителів поліських боліт. Боротьба Марисі Протосавицької та Григорія Липського за своє кохання.
Тема (історія України). Польське повстання 1863 - 1864 років і Україна. Особливості цього повстання на Поліссі.
Мета: дослідити витоки комедії «Пінська шляхта», світогляд письменника Дуніна-Марцинкевича в рамках тогочасних історичних подій; зацікавити їх особистю білоруського митця; розвивати навики школярів виконувати необхідні завдання з посиланням на ресурси мережі Інтернет; розвивати логічне мислення, усне мовлення, уміння порівнювати характери героїв, узагальнювати, робити висновки, відстоювати власні переконання та принципи; удосконалювати вміння сприймати нову інформацію, виокремлювати головне, відділяти факти від думок, виховувати кращі моральні якості, уміння відстоювати людську гідність, почуття любові до рідного краю.
Очікувані результати:
♦ поглибити знання про класичну білоруську літературу;
♦ дізнатися про головний твір білоруського письменника Вінцента Дуніна-Марцинкевича – комедію «Пінська шляхта»;
♦ дослідити особливості жанру фарсу;
♦ дослідити основні мотиви твору;
♦ охарактеризувати головних героїв комедії;
♦ порівняти зміст білоруської п’єси Дуніна-Марцинкевича «Пінська шляхта» та української п’єси Котляревського «Наталка Полтавка»;
♦ зібрати інформацію про особливості польського повстання 1863 – 1864 років на Поліссі;
♦ прослідкувати, як зображено у творі життя та побут поліщуків.
Після уроку учні зможуть:
♦ характеризувати головних персонажів п’єси, робити порівняльну характеристику їхніх життєвих позицій;
♦ усвідомлити право вибору власного щастя;
♦ відстоювати людську гідність, власні принципи і переконання;
♦ пояснювати відображені в драмі історичні події.
Форма уроку: урок-квест.
Місце проведення: шкільний краєзнавчий музей.
Обладнання: комп’ютер, інтерактивна дошка, театральні костюми, картки для дослідження мови твору, словники історизмів комедії, ментальні карти уроку..
Епіграф:
Няхай што хочуць гавораць, але ж гэта я першы паэзію нашага сялянскага люду апрануў у шаты народнай эстэтыкі, увёў на сцэну жыцця, чым і ганаруся.
Нехай говорять що хочуть, але ж це я перший поезію нашого селянського люду одягнув у шати народної естетики, увів на сцену життя, чим і горджуся.
В. Дунін-Марцинкевич
Підготовка до уроку
Група істориків: консультант – учитель історії України.
Завдання:
1. Дослідити значення слова «шляхта».
2. Виокремити особливості застінкової шляхти.
3. Пояснити сутність реформи 1861 року та повстання 1863 року.
4. Створити електронну презентацію (до 7 слайдів).
Група краєзнавців: консультант – керівник шкільного краєзнавчого музею.
Завдання:
1. Дослідити сутність реформи 1861 року та повстання 1863 року на Поліссі.
2. Зібрати матеріали про участь жителів зарічненського краю у повстанні 18623 року.
3. За краєзнавчими роботами білоруського історика Романа Горошкевича дослідити шляхетські роди Зарічненського району.
4. Записати спогади старожилів району про життя зарічненської шляхти в минулому.
5. Зібрані матеріали оформити у вигляді скрапбуку.
Група біографів: консультант – учитель зарубіжної літератури.
Завдання:
1. Дослідити найважливіші віхи життя Дуніна-Марцинкевича.
2. Після опрацювання різних точок зору літературних критиків висловити своє ставлення до авторства твору.
3. Скласти карту «Ім’я Дуніна-Марцинкевича на карті Білорусі».
4. Створити електронну презентацію (до 7 слайдів).
Група мовознавців: консультант – учитель української мови.
Завдання:
1. Дослідити мову написання твору.
2. Шляхом аналізу первинного тексту дослідити діалектні особливості поліської комедії.
3. Підготувати картки для практичної роботи по дослідженню мови написання твору.
4. Виписати прислів’я та приказки із твору Дуніна-Марцинкевича.
5. Скласти словник історизмів уроку.
Група літературознавців: консультант – учитель української літератури.
Завдання:
1. Знайти визначення «комедія», «фарс», «водевіль».
2. Визначити жанр твору «Пінська шляхта».
3. Дослідити основні мотиви комедії Дуніна-Марцинкевича.
4. Встановити спільні теми у творі білоруського письменника Дуніна-Марцинкевича та п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка».
5. Створити електронну презентацію (до 7 слайдів).
Група театралів: консультант – учитель культури.
Завдання:
1. Підготувати інсценізації-презентації головних героїв твору.
2. Підготувати інсценізацію «Суд над Вінцентом Дуніним-Марцинкевичем».
3. Скласти інтерв’ю про історію створення комедії «Пінська шляхта».
4. Дібрати для інсценізацій експонати шкільного музею.
Група мистецтвознавців: консультанти – учитель інформатики та вчитель культури.
Завдання:
1. Дібрати відеопрезентації про скульптури героїв «Пінської шляхти» в Пінську.
2. Підготувати анонс постановки комедії Дуніна-Марцинкевича в різних театрах.
3. Скласти повідомлення про діяльність Пінського драматичного театру.
4. Вибрати окремі фрагменти комедії для перегляду в класі.
Хід уроку.
І. Організаційний момент.
ІІ. Забезпечення емоційної готовності до уроку.
Інсценізація першої сцени комедії Дуніна-Марцинкевича – монолог Марисі.
Звучить ніжна мелодія, Марися сидить за потасем (знаряддя для пряжі льону на Поліссі).
Слайд 1.
Тяжко жить мені, дівчата,
З миленьким в розлуці, -
Лає батько, лає мати,
Що серденько в скуці.
Роки сидіть над пряслицею,
Я хочу бути молодицею.
Мати каже: "Вік молодий,
Ой, ти й сама мала!"
А вже сама в мої роки
З батьком любувала.
Роки сидіть над пряслицею,
Я хочу буть молодицею.
Ой, так! Нехай ганить батько, нехай лає мати, а я люблю Грицька й любити вік буду. Ой, бідні ж наші голівоньки! Що се за дурість напала на батьків? Напившись, завелися та й побилися через шляхетство, а ми з Грицьком через це сумуємо та горюємо. Його батько подав на мого в суд скаргу, і сьогодні в околицю приїде Найясніша Корона на слідство
Слайд 2.
Слово вчителя. Щойно ми мали можливість послухати монолог головної героїні п’єси Вінцента Дуніна-Марцинкевича. Звичайна поліська дівчина Марися не може вийти заміж за коханого, бо їхні батьки ворогують між собою. Така тема не нова в зарубіжній літературі.
Слайд 3.
Але особливість запропонованого для обговорення на уроці твору в тому, що події тут відбуваються в поліському селі, розташованому серед Пінських боліт, десь зовсім недалеко від нашого села. І говорила головна героїні поліським діалектом.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Презентація теми уроку.
Слайд 4.
Слово вчителя. Що ж спонукало дівчину до таких роздумів? Що трапилося в їхній околиці? Звернемося до словника історизмів уроку. Околиця – це традиційне поселення шляхти, яка оселялася окремо від селян. Так, за документами 1787 року відомо, що тоді околицею було село Серники нашого району. Як пояснити вислів «побитися за шляхетство»? Відповіді на ці питання ми отримаємо сьогодні на уроці.
Слайд 5.
А допоможе нам білоруський письменник Вінцент Дунін-Марцинкевич, автор комедії «Пінська шляхта», один із перших професійних білоруських письменників, поет, театральний критик, зачинатель драматичного жанру в Білорусі.
Слайд 6.
Сьогодні на уроці ми поглибимо знання про класичну білоруську літературу, дізнаємося про основні віхи життя митця та головний твір білоруського письменника, визначимо основні мотиви п’єси, охарактеризуємо її головних героїв, прослідкуємо, як зображено у ній життя та побут поліщуків, порівняємо зміст білоруської п’єси «Пінської шляхти» та української «Наталки Полтавки».
Слайд 7.
Епіграфом уроку стануть слова автора п’єси: «Нехай говорять що хочуть, але ж це я перший поезію нашого селянського люду одягнув у шати народної естетики, увів на сцену життя, чим і горджуся».
Слайд 8.
У кінці уроку будемо працювати з ментальними картами, за яких узагальнимо почуте на уроці. Давайте розглянемо, відповіді на які питання ви маєте дати в кінці уроку. У картці – 12 запитань, і відповідь на кожне з них і буде вашою оцінкою за урок. У ході уроку можна робити на картках потрібні замітки, а в кінці уроку підписати картку й поставити плюси біля тих запитань, відповіді на які ви знали.
Розгляд ментальної карти уроку.
ІV. Формування нових знань, умінь та навичок
Презентація групи біографів. Знайомство з письменником та його творчістю.
Розповідь супроводжується демонстрацією карти
«Ім’я Дуніна-Марцинкевича на карті Білорусі» та презентацією №1.
Слайд 1-1
Слово вчителя. Кожен із вас, ідучи на урок, підбирав необхідну інформацію в мережі Інтернет. Звісно, вона була дуже цікавою, адже стосувалася нашого рідного краю та близького нам білоруського. Тепер є можливість продемонструвати своїм однокласникам ваші вміння користуватися цією інформацією, виокремлювати головне, відділяти факти від думок, захопити присутніх на уроці своєю розповіддю із відповідною презентацією. Слово групі біографів.
Слайд 1-2
1. Основні віхи життя письменника. Народився відомий білоруський класик у фільварку Панюшкевичі Мінської губернії в шляхетській сім’ї 4 лютого 1808 року. У той же день хлопчик був охрещений неповним обрядом, бо видався дуже кволим. Через деякий час був охрещений іще раз, але вже із виконанням усіх обрядів.
Слайд 1-3
Про юнацькі роки митця відомо дуже мало. Він рано залишився без батька. Вважається, що Вінцент Іванович закінчив Бобруйське повітове училище, а згодом був відправлений у Санкт-Петербург на утримання Богуша-Сестранцевича, людини дуже освіченої, вченого-славіста, літератора. Існує версія, що молодий Дунін-Марцинкевич вступив до Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії, залишив навчання, бо не зміг перебувати в анатомічних кабінетах.
За своє життя він здійснив чимало подорожей рідною Білоруссю, побував у Варшаві, Києві, Петербурзі, Ковно. Володів кількома мовами, добре знав білоруську усну народно-поетичну творчість, польську, українську, російську літератури. Усе це дозволило розвинути його літературний талант.
Слайд 1-4
Із середини 1820-х років Дунін-Марцинкевич на державній службі, змінив кілька різних професій. У 1831 році одружився з дочкою адвоката Юзефою Барановською, мав із нею семеро дітей.
У 1840 році купив маєток Мала Лютинка, оселився там, залишивши державну службу. В урочищі Тупальщина поблизу Лютинки письменник і похований.
Слайд 1-5
2. Штрихи до портрета митця. У купленому маєтку Дунін-Марцинкевич створив невелику школу для навколишніх дітей. Навчання проводила його дочка Цезарина. Тут він зібрав театральну трупу із 20 чоловік, серед акторів був сам письменник, дві його дочки, син, представники мінської інтелігенції. Під час спектаклів співав хор селян із Лютинки, був тут і власний оркестр. Ставилися в основному п’єси, написані Вінцентом Дуніним-Марцинкевичем. Театр дотримувався традицій народного мистецтва. І хоч діяльність цього колективу була заборонена владою, нелегальні спектаклі проходили в різних містах Білорусі до 1856 року.
Слайд 1-6
3. Творчість. В. Дунін-Марцинкевич писав польською та білоруською мовами. У центрі його художніх замальовок - білоруське село, його побут. Особливу увагу митець приділяє білоруському фольклорові. Письменник барвисто відтворює народні обряди: купальську ніч, дожинки, діди, весілля. Для творчості В. Дуніна-Марцинкевича характерне поєднання елементів сентименталізму, романтизму та реалізму.
Головні його твори: поеми «Гапон», «Вечорниці», «Купала», «Щаровські дожинки», комедія-опера «Селянка», білоруська балада «Травиця брат-сестриця», одноактний водевіль «Пінська шляхта». Деякі його роботи знаходяться в рукописах. Із польської мови на білоруську Вінцент Іванович переклав поему Адама Міцкевича «Пан Тадеуш».
Слайд 1-7
4. Поліський Дудар. Високо оцінив творчість Дуніна-Марцинкевича білоруський поет Владислав Сирокомля. Він назвав його твори «феноменам, вартым увагі з таго менавіта погляду, што Марцінкевіч, першы ўзяўшы ў свядомыя рукі беларускую дуду нашага народа, здабыў з яе песню, якую народ зразумеў». За асоціацією зі словам «дуда» (труба) Дуніна-Марцинкевича називают поліським Дударем.
Слово вчителя. Ми не раз на уроках літератури чули про те, що літературні критики донині сперечаються про авторство окремих творів. Чого вартує «шекспірівське питання» в Англії! Учасникам групи біографів було поставлено нелегке завдання: після опрацювання різних точок зору білоруських літературних критиків висловити своє ставлення до авторства твору. Дехто з науковців стверджує, що комедія «Пінська шляхта» не належить перу Дуніна-Марцинкевича. Отож послухаємо дослідження ваших однокласників.
Слайд 1-8
5. Авторство «Пінської шляхти». Білоруський філолог, професор Ніна Мечковська, у статті «Вінцент Дунін-Марцинкевич не був автором водевілю «Пінська шляхта» наводить аргументи, які, на її думку, можуть поставити під сумнів авторство відомого драматурга. Вона стверджує, що Дунін-Марцинкевич писав усі свої твори латинський шрифтом, а рукопис «Пінської шляхти» написано кирилицею. Мечковська переконує нас, що автор «Пінської шляхти» багато запозичив із комедії Івана Котляревського «Наталка-Полтавка», а якихось зв'язків у Дуніна-Марцинкевича з українською літературою досі не виявлено. Білоруський діалектолог Федір Климчук теж ставить під сумнів авторство Дуніна-Марцинкевича і припускає, що автором комедії був пінський літератор Стефан Куклінський.
Із цією версією не погоджуються білоруські дослідники творчості Дуніна-Марцинкевича Адам Мальдіс і Геннадій Кисельов. Вони відстоюють авторство Вінцента Івановича.
Слово вчителя. Питання авторства "Пінської шляхти" жваво обговорювалося на Міжнародній конференції до 200-річчя з дня народження письменника. Там авторитетні білоруські вчені висловлювали різні точки зору. А те, що «поліщуцький» оригінал написаний саме Дуніним-Марцинкевичем, підтвердила графічна експертиза.
Слайд 9
Слово вчителя. Життя письменника не було безхмарним. Тодішня влада запідозрила його у авторстві деяких антиурядових творів, де викривалися царські порядки, звучали заклики підтримати учасників повстання 1863 року. Тому в 1864 році письменник був заарештований. Давайте послухаємо, у чому його звинувачували.
Інсценізація «Суд над Вінцентом Дуніним-Марцинкевичем».
(Дійові особи - суддя, прокурор, підсудний, адвокат).
Суддя (звертаючись да підсудного Дуніна-Марцинкевича). Ми зібралися, щоб винести вам покарання за участь у підготовці революційного повстання 1863 року. Слово має прокурор.
Прокурор. Підсудний, ви розповсюджували поміж селянами шкідливі для уряду ідеї, закликали їx до боротьби, їздили по різних губерніях, видали перед початком заколоту твір на простонародній мові під назвою «Гутарка старога дзеда» («Розмова старого дідуся»).
Підсудний. Ніякого відношення до бунту я не маю, й авторство названого вами твору мені не належить.
Адвокат. Вінцент Дунін-Марцінкевіч не брав участі в революційних подіях 1863 року, оскільки з осторогою ставився до повстання й не підтримував саму ідею революційного перетворення світу, був лояльним до влади.
Прокурор. Ви виховали свою сім’ю далеко не в тому дусі, який означав би відданість уряду, існуючому порядкові: ваша дружина й дочки Каміла та Цезарина брали активну участь у демонстраціях, співі забороненого гімну. Як ви це поясните?
Підсудний. Тут визнаю себе винуватим. Моя родина не завжди слухалася батька.
Прокурор. Підсудний, за якими революційними завданнями ви їздили двічі у Варшаву?
Підсудний. Дійсно, я двічі бував у Варшаві. Але їздив туди з однією метою: узяти із сина, який навчався у Варшавській консерваторії, обіцянку не брати участь у політичних виступах.
Суддя. Чи є інші запитання до підсудного?
Прокурор. Питань немає. Але наостанок хочу сказати: Дунін-Марцинкевич писав «мужицькою» мовою, видавав на ній книги – це важкі кримінальні злочини.
Суддя (зачитує вирок). На основі проведеного слідства винесено рішення: «Поміщик Вінцент Марцинкевич звинувачується в розповсюдженні шкідливих ідей між селянами. Він видав на простонародній мові «Розмову старого діда». Марцинкевич винуватий у тому, що виховав своє сіи\мейство не в дусі відданості урядові. Тому й сам не може вважатися благонадійним у політичному відношенні»
Слово вчителя. Суд постановив залишити Вінцента Дуніна-Марцинкевича під строгим наглядом поліції у Лютинці, обкласти його маєток тридцятивідсотковим збором, а дружину та дочку оштрафувати. Старшу дочку Камілу за участь у повстанні Костуся Калиновського відправили на заслання. Давайте довідаємося, за що ж дочку письменника було так жорстоко покарано.
Слайд 10
Поетична хвилинка. Послухайте вірш білоруської письменниці Ніна Матяш «Монолог Каміли Марцинкевич» й усно намалюйте картину, яка постане переж вами.
Дзіва што! Канешне, я вар’ятка!
Ну, бо як жа — панна, а нашу
Простую сялянскую апратку
I павагі да яе прашу!
Ах, якая сарамота, ах, —
Гэта ж проста жах!
А яшчэ — ў касцёле, звонка, зычна
Пасярод малельнай цішыні
Заспявала гімн патрыятычны:
"Роўнасць людзям, Божа наш, вярні!"
Ах, якое святатацтва, ах, —
Гэта ж проста жах!
А яшчэ — пры лютым пры тэроры
Тут, дзе праўда аплыла крывёй,
Не хачу сваё затойваць гора —
Па братах забітых смутак мой!
Ах, якая непрыстойнасць, ах, —
Гэта ж проста жах!
Хай! Скажу адно шчэ на астатку:
Я не ўгну, панове, галавы!
Зразумее люд сваю вар’ятку:
Покуль пратэстуе — ён жывы!
Ах, ну што ж, як розуму няма —
Ёсць і багадзельня, і турма!..
Усне малювання. Дівчина – дочка поміщика, панна, а носить простий селянський одяг. У костелі серед тишини заспівала патріотичний гімн «Рівність людям». Вона вірить, що доки люди протестують за свої права, вони живі.
Слово вчителя. Ось такою була одна із дочок письменника. А самому Вінценту Івановичу до закінчення судової справи довелося довгих 14 місяців провести в тюремній неволі. У 1866 році, на наступний рік після визволення з тюрми, він напише «Пінську шляхту». Про історію створення цього твору ми дізнаємося із наступної інсценізації.
Слайд 10
Інтерв’ю із драматургом
Кореспондент. Вінценте Івановичу, скажіть, будь ласка, коли у вас виник задум написати комедію «Пінська шляхта»?
Дунін-Марцинкевич. Розпочав писати я цей твір через рік після Мінській тюрми. Місяці, проведені у неволі, примусили мене по-новому подивися на деякі речі.
Кореспондент. Що ви маєте на увазі?
Дунін-Марцинкевич. Це й безпідставне слідство, і поведінка царських чиновників та вчорашніх бунтівників, усіх цих дрібних шляхтичів, що працювали канцеляристами, а потім втекли до лісів і були переловлені владою або навіть вороже налаштованими селянами.
Кореспондент. А конкретніше?
Дунін-Марцинкевич. Щось дуже істотне бачив я в російському чиновникові, присланому в Білорусь проводити політику «православие, самодержавие, народность». Мене вражали своєю пихою амбіціозні шляхтичі, які ніяк не могли забути величне минуле предків і ніяк не відповідали тому майновому станові, бо стали надто бідними.
Кореспондент. У чому ж головний конфлікт твору?
Дунін-Марцинкевич. Тут стикається дві сили: пихате, гонористе й доволі-таки дурнувате шляхетство та грубе, настирне й не менш дурне самовладдя.
Кореспондент. Щиро вдячний за інформацію.
Презентація групи істориків (№2)
Слово вчителя. Про те, який період із життя Полісся описано в комедії Дуніна-Марцинкевича, хто вона, ця пінська шляхта, дізнаємося із дослідження групи істориків. Насамперед розглянемо назву твору й дослідимо явище шляхетства на Поліссі.
Слайд 2-1
1. Шляхта як соціальний стан. У багатьох словниках вказано, що шляхта – це провідний суспільний привілейований стан, форма аристократії у Польщі, Литві, Білорусі та Русі-Україні в XІV- XVIII століттях. Вона мала місце у Великому князівстві Литовському, Великому князівстві Київському, Королівстві Русі, Гетьманській державі; на окупованих українських, білоруських, польських та литовських землях у складі Російської імперії чи Австрії, в Угорщині й Молдові.
Свій початок шляхта бере від лицарства. Вона становила нижчу верству, на відміну від вищої касти - маґнатів, панів, князів і бояр. Шляхта була зобов'язана відбувати військову службу, за що уряд надавав їй різні шляхетські привілеї: звільнення від податків, незалежності від місцевої адміністрації тощо. Шляхта не була замкненою верствою й поповнювалася вихідцями з селянства, духовенства. Вона постійно збільшувала свою роль у державі, зміцнюючи станові права використанням сприятливих політичних і соціальних ситуацій. У боротьбі проти великих землевласників, які прагнули дофеодальної роздрібненості, королі Польщі для утворення централізованої держави шукали допомоги у шляхти.
Слово вчителя. Особливу групу становить шляхта застінкова. Саме про неї йде мова у творі, і саме цей вид шляхти населяв села та містечка нашого краю.
Слайд 2-2
2. Застінкова шляхта - найчисельніша у XVIII столітті група шляхти в Речі Посполитій. Походить її назва від слова «застінок». Ця шляхта складалася зі збіднілих членів шляхетського стану, які володіли землею, але не мали підданих селян. Найчастіше від селян такі шляхтичі відрізнялася лише правом голосу на сеймах i сеймиках, родинними традиціями й володінням шляхетським гербом. Саме із «застінкової шляхти» походить польський письменник Адам Міцкевич.
Слово вчителя. Отже, значення слова «шляхта» стало нам зрозумілим. Слід лише вияснити, чи ж був такий стан, як пінська шляхта. Для цього послухаємо відеозапис інтерв’ю із Валерієм Кобринцем, науковим співробітником музею Білоруського Полісся та спробуємо відповісти на запитання: «Чи існувала пінська шляхта як соціальний стан? Що вам стало відомо про її представників?»
Перегляд відеофільму телеканалу Белсат від 16 червня 2012 року.
Слово вчителя. Такого окремого стану, як пінська шляхта, не існувало. На Берестейсько-Пінському Поліссі були магнати, бідніша застінкова шляхта і навіть голота – найбідніша її частина. Але в шляхтичів надто великим було почуття гонору. Вони навіть землю орали з гонором. На Поліссі побутував такий анекдот: коли шляхтич орав землю, ставив свою шаблю, щоб селяни їй поклонялися.
У 1793 році був другий поділ Речі Посполитої. Землі Пінського повіту відійшли до Російської імперії. Значна частина шляхти була позбавлена своїх прав, вона наблизилася до становища державних селян. 125 років – із 1793 по1918 рік – звання шляхти було переслідуваним.
Слово вчителя. Коли ми ознайомлювалися із темою уроку, то чули, що Дунін-Марцинкевич описав події в поліському селі пореформеного періоду. Відомо, що 1861 року в Російській імперії було проведено селянську реформу.
Слайд 2-3
3. Реформа 1861 року. 19 лютого 1861 були оприлюднені «Маніфест» про скасування кріпосного права та «Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності», згідно з яким її позбулися 22,5 мільйонів осіб. Водночас за поміщиками залишалися всі їхні землі. Вони були зобов'язані надавати селянам так званий «садибний притулок» та тимчасові обробіткові ділянки, розміри яких визначалися спеціальними «уставними грамотами».
Слово вчителя. Сьогодні вже йшла мова про повстання 1863 - 1864 років. Учасницею його була дочка Дуніна-Марцинкевича. Він теж звинувачувався в причетності до нього. Про сутність повстання послухаємо дослідників-істориків.
Слайд 2-4
4. Повстання 1863 року. У комедії «Пінська шляхта» зображено життя Полісся після польського визвольного повстання 1863 – 1864 років проти панування Російської імперії. Разом із поляками у цьому повстанні взяли участь литовці, білоруси й українці. Воно носило характер партизанської війни, під час якої відбулося близько 1200 битв і сутичок.
Причиною виникнення повстання стало прагнення передової частини польського суспільства здобути національну незалежність і відновити державність. Піднесенню польського національного руху сприяли успіхи у визволенні та об'єднанні Італії, зростання демократичних сил у європейських країнах, утворення та діяльність таємних радикально-демократичних організацій у Росії.
На кінець 1861 року в національному русі склалися два головні політичні табори, які отримали назву партій «білих» і «червоних». «Білі» представляли переважно помірковані шляхетські й буржуазні кола, виступали за ведення тактики «пасивної опозиції», яка б дозволила здобути політичну автономію Королівства та приєднати, згідно з кордонами 1772, литовські, білоруські та українські землі. «Червоні» включали різнорідні соціально-політичні елементи (переважно шляхту, міщанство, інтелігенцію, частково селянство), яких об'єднувало прагнення здобути збройним шляхом повну незалежність Польщі та відновити державу в кордонах 1772. Тільки частина «червоних» визнавала права литовців, білорусів та українців на самовизначення.
Слайд 2-5
5. Хід повстання. У червні 1862 «червоні» утворили Центральний Національний Комітет, який передбачав, що повстання в Польщі дасть поштовх для загальноросійської революції. Початок повстання призначили на весну 1863. ЦНК утворив таємні комітети в Королівстві, а також у Литві, Білорусі і Правобережній Україні, мав своїх представників у європейських країнах.
Слайд 2-6
У лютому 1863 ЦНК звернувся до українських селян із закликом приєднатися до повстання. Однак селяни не підтримали виступ, не поділяючи зазіхань польської шляхти на українські землі. На початку березня 1864 уряд оголосив укази про селянську реформу, яка проводилася на вигідніших для селян умовах, ніж в інших землях імперії. До вересня 1864 повстання було придушено, тільки окремі загони протрималися до початку 1865. Російський уряд жорстоко розправився з учасниками повстання: сотні учасників було страчено, тисячі вислано до Сибіру або віддано до армії, а їх майно конфісковано.
Презентація краєзнавців (№3).
Слово вчителя. Дослідники-краєзнавці вивчали інформацію про те, як реформа 1861 року проводилася на Поліссі.
Слайд 3-1
1. Реформа 1861 рокуна Поліссі. У Мінській губернії, куди належав Пінський повіт, тоді існувало подвірне землекористування селян, тому під час селянської реформи земля закріплювалася за кожним двором, а не за общиною. У дослідженнях багатьох істориків приводяться докази, що під час реформи на Поліссі царський уряд вніс деякі зміни в «Місцеве положення». Причиною стало польське повстання 1863 – 1864 років. Аби відволікти місцевих селян від участі в цьому заколоті, для них надавалися деякі переваги. Наприклад, викупні платежі при обов’язковому викупі селянських наділів зменшувалися на 20 %.
Слово вчителя. На наших землях у 1863 - 1864 роках теж вирували події. Про них повідомлять краєзнавці, учасники гуртка «Сходинки краєзнавства».
Слайд 3-2
2. Повстання 1863 року на Поліссі. У 2018 році минуло 155 років польського повстання 1863 – 1864 років. Із спогадів поляка Героніма Тукальського-Нелюбовича нам відомо, що неподалік нашого села є поховання учасників цього повстання. На карті, яка демонструється на екрані, можна побачити, що землями нашого району проходив загін повстанців під керівництвом Романа Рогінського. У коментарях до цієї карти зазначено, що до околиць Морочного число повстанців досягло 85 чоловік. Його лави поповнили учні гімназії, лісова служба, місцева шляхта.
Учасниками цього повстання став Генріх Радзевич, у якого було конфісковано села Морочне, Сенчиці та Дубчиці, учні Пінської гімназії Владислав та Никодим Левицькі із Сенчиць. До Сибіру було заслано Лук’яна Ридзевського із Храпина, Леонтину та Людовіка Полюховичів із Серник. У родини Полюховичів теж було конфісковано майно. Цікаво, що Леонтині Полюхович було вже 80 років, і разом із чоловіком 1 вересня 1864 року її було вивезено до Тюмені.
Слайд 3-3
3. Владислав Тукальський-Нелюбович – учасник січневого повстання. У нашому шкільному музеї зберігається саморобна карта, зроблена Геронімом Тукальським-Нелюбовичем за розповідями учасника цього повстання Фелька Жолондієвського. Нині вона знаходиться в Інституті географії Варшавського університету. На карті хрестиком позначено це місце поховання учасників тих подій.
Слайд 3-4
Напевне, саме цей загін, котрий переслідували російські солдати, постраждав між урочищами Глинне та Свідень. Владислав, мутвицький поміщик, уникнув покарання за участь у повстання, він деякий час переховувався в Невлі. Його останки поховані поблизу села Неньковичі.
Слово вчителя. Група краєзнавців готувала й повідомлення про шляхетські роди нашого району, адже прізвища окремих дійових осіб комедії Дуніна-Марцинкевича донині побутують у наших селах.
Слайд 3-5
4. Роман Горошкевич – дослідник пінських шляхетських родів. Про шляхетські роди Полісся можна прочитати в багатьох польських та білоруських виданнях. Ми своє повідомлення готували за до роботами Романа Горошкевича, який досліджував саме пінську шляхту. Горошкевич не пінчанин і не поліщук, він народився в Чортківському повіті Тернопільщини. Закінчив факультет геральдики, із 1924 по 1928 рік викладав у Пінській гімназії, багато зробив для створення Пінського краєзнавчого музею, видавав польськомовний альманах «Пінська земля». Історія була його захопленням, він глибоко вивчав Полісся, зібрав унікальну колекцію археологічних та історичних артефактів. Після експедицій містечками та селами Полісся написав книги «Традиції землі Пінської» та «Список родів шляхти застінкової землі Пінської».
Слайд 3-6
Після Другої світової війни Роман Горошкевич оселився в польському місті Ополі, де продовжував наукову діяльність. У 1990-х роках Пінськ відвідав його син Тадеуш Горошкевич, відомий в Польщі журналіст. Він розповідав, що його батько ніколи не забував край безкрайніх рік та боліт.
Слово вчителя. Зараз ви послухаєте повідомлення про шляхетські роди нашого краю й знайдете серед них прізвища героїв комедії Дуніна-Марцинкевича.
Слайд 3-7
5. Шляхетські роди Зарічненського району. Історики поділяють пінську шляхту на три групи: місцеву - Літвіновичі, Горегляди, Шоломіцькі, Качановські, прибулу - Рамульди, Богатко, Карповичі та шляхту татарського походження - Орди, Калаури, Бут-Гусаїми. У Романа Горошкевича зафіксовано 160 поліських прізвищ шляхетського походження, указано місцевості, де проживали шляхтичі.
Слайд 3-8
На території Зарічненського району шляхта проживала в Серниках, Чернінах, Люботині, Конику, Морочно, Муравині, Осовій, Острівську, Павліново, Сенчицях і звісно ж, у містечку Нобель.
Слайд 3-9
До неї належали жителі з прізвищами Барановські, Богатко, Боричевські, Дубінецькі, Диковицькі, Жолондієвські, Зелінські, Горбачевські, Горегляди, Гриневичі, Качановські, Калаури, Карповичі, Колби, Конопліцькі, Козловські, Ляшкевичі, Лозіцькі, Некрашевичі, Невідомські, Новіцькі, Островські, Полюховичі, Полховські, Протисавицькі, Садовські, Савицькі, Шоломіцькі, Шпаковські.
Слайд 3-10
6. Славні Полюховичі. Багато представників шляхетських родів вивчають свій родовід.
Слайд 3-11
Наприклад, Полюховичі, що походять із села Серники, створили власний сайт, на якому вміщена вся інформація, яку вдалося відшукати в різних джерелах.
Слайд 3-12
Представником цієї родини є й наша мама.
Слово вчителя Головними героями комедії Дуніна-Марцинкевича є сім’я Протасовицьких. Чимало жителів нашого району мають таке прізвище. Отже, це один із аргументів того, що події твору білоруського письменника відбуваються поблизу наших земель.
Презентація групи літературознавців.
Слово вчителя. Історичне підґрунтя виучуваного твору ми детально обговорили. Тепер давайте встановимо жанр цього твору. Які міркування з цього приводу мають літературознавці?
Слайд 4-1
1. «Пінська шляхта» - комедія, фарс-водевіль. Жанр свого твору визначив сам автор. Він сказав: «Па мастацкай форме «Пінская шляхта» - вадэвіль, які патрабуе лёгкага, «смешнага» матэрыялу, бо яго задача пацешыць, расчуліць, даць адпачыць глядачам». Разом із тим Дунін-Марцинкевич стверджує, що ця п'еса - фарс-водевіль.
Ми теж погоджуємося із такою думкою. Це дійсно водевіль - невелика комедійна одноактна п'єса, якій притаманна проста композиція, динамічний сюжет, дотепність. Характер водевілю найбільш відчувається у сценах кохання Гриші та Марисі, смішному залицянні до Марисі 60-річного Куторги. У відповідності з особливостями жанру розмови героїв чергуються з піснями, танцями. Марися співає про своє нещасливе кохання, якому перешкоджають батьки, Куторга – про свої почуття до Марисі. У фіналі п’єси – сцена із танцями та приспівками, які колись були дуже популярними на Поліссі.
Це й фарс - театральна комедія легкого змісту з лише зовнішніми комічними прийомами, бо для твору білоруського письменника характерні неправдоподібні парадоксальні ситуації, численні перебільшення, гра слів та вербальний гумор, фізичний гумор, зумисне використання абсурду та сильно стилізовані постанови. Ознакою фарсу в комедії є образ Крючкова, у якому письменник зібрав у комічній загострено-гіперболічній формі всі найхарактерніші для царського чиновництва риси: свавільність, хабарництво, грубість, п’янство.
Письменник наповнює свою комедію серйозним соціальним змістом. Дунін-Марцинкевич мріяв побачити свій твір надрукованим. На жаль, це сталося лише в 1918 році, уже після смерті письменника.
Слово вчителя. Тепер ми вже зможемо дослідити основні мотиви твору.
Слайд 4-2
2. Основні мотиви комедії «Пінська шляхта». У творі можна визначити три основні моменти: висміювання застінкової шляхти, зображення суперечностей між новим і старим поколінням у її середовищі, сатиричне викриття царського чиновництва. Основна тема – це критика царського суду, царських чиновників. Ця тема була підказана письменникові самим життям. У п’єсі проглядається тема взаємовідносин батьків та дітей. Конфлікт між ними є свідченням того, що життя змінюється й потребує обновлення взаємовідносин між людьми.
За життя письменника твір не був опублікований. Навіть, коли в 1890 році М. Довнар-Запольский хотів опублікувати фарс-водевіль у своєму «Календарі Північно-Західного краю», отримав від царського цензора ось таку відповідь: «По моему мнению, подобное произведение, в коем в неприглядном свете выставляется личность должностного лица, станового пристава, который к этому везде называется «светлейший корона», вряд ли удобно помещать в каком-либо издании, а в особенности в таком, как календарь, который предназначается для распространения в среднемесячного население ".
Слайд 4-3
3. Результати дослідження головного конфлікту твору на теренах Зарічненщини. Усі події твору пов’язані із тим, що Іван Липський назвав шляхтича Тихона Протасовицького «мужиком». Із-за цього дві родини ворогували. Ми провели дослідження, аби виявити, чи був можливим такий інцидент серед жителів нашого району. І коли ставили запитання «Чи велика це образа, коли тебе колись називали мужиком?» у селах Мутвиця, Морочне, нам відповідали, що ніколи ці слова не були образливими. А коли наше запитання почули жителі Серник, вони з великим подивом зреагували на нього. Виявляється, для представників серницької шляхти це й донині є великою неповагою. Отже, події комедії Дуніна-Марцинкевича мають кокретне підґрунтя.
Білоруські дослідники стверджують, що події твору відбувалися за 5 км від Давид-Городка, що й донині тут живуть нащадки Протасовицького й Тюхая-Липського. І справа про неприязнь між ними дійшла аж до царя й тривала 33 роки.
Слайд 4-4
Слово вчителя. Ви вже прочитали твір Котляревського «Наталка Полтавка». Давайте встановимо спільні мотиви в цих творах. Кожен із вас може висловити своє бачення цього питання.
4. Дослідження спільних мотивів у п’єсі «Пінська шляхта» білоруського класика Дуніна-Марцинкевича та п’єсі «Наталка Полтавка» засновника нової української літератури Івана Котляревського.
- Схожим є один із ключових елементів сюжету: у Котляревського старий возний має намір одружитися з дівчиною Наталкою, а в Марцинкевича 60-річний Куторга сватається до 17-річної Марисі.
- Любов Наталки Тетерваковський збирається «виграти», наче судову справу. Заручницею удової справи стає й дівчина Марися.
- Як Наталка категорично відмовляється стати дружиною ввозного, так і Марися навіть слухати не хоче про нерівний шлюб.
- Свій материнський обов’язок Терпилиха бачить у тому, щоб видати свою дочку за заможного чоловіка. Кулина, мати Марисі, теж хоче віддати свою дочку за нелюба Куторгу, аби заладити справи свого чоловіка.
- Навіть початки обох творів однакові: у Котляревського п’єса розпочинається монологом Наталки, У Мацинкевича – монологом Марисі.
- Дуже схожі пісні, котрі співають головні героїні обох п’єс. Пісня Марисі:
Ды што мне з мужа старога?!
Я хачу майго мілога,
Бо стары, заміж гуляці,
Будзе кашляць і стагнаці.
Грышка мой – хлапец матарны,
Малады, відны ды гарны,
Глядзь! Аж душа к яму рвецца
І сэрцайка мацней б’ецца.
А ось пісня Наталки:
Ой я дівчина Полтавка,
А зовуть мене Наталка:
Дівка проста, не красива,
З добрим серцем, не спесива.
Коло мене хлопці в'ються
І за мене часто б'ються,
Но я люблю Петра дуже,
А до других мні байдуже.
Я Петра люблю душею,
Він один владієть нею.
- Возний Тетерваковський у п’єсі Котляревського складав різним людям позови, скарги, і ця служба відкривала йому можливість обдирати клієнтів, багатіти за їхній рахунок. Ось як говорить про нього Микола: «Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!». У народі слово «юриста» (юрист) сприймалося як синонім слів «шахрай», «крючкодер». У п’єсі Марцинкевича становий пристава Крючкова теж характеризують подібними словами: «Дзе ўнадзіцца юрыста, вымеце хату дачыста» - «Де внадиться юриста, вимете хату дочиста».
- Тетерваковський був п’яничкою. На заручинах він так «смикнув окаянної варенухи», що ледве вибрався з Терпилихиної хати. Люблять частуватися спиртним і герої Дуніна-Мацинкевича. У кінці п’єси всі так пригостилися, що починають навіть битися.
Слово вчителя. Дійсно, білоруські критики правильно підмітили, що в п’єсах класиків української та білоруської літератур багато спільного. Висока майстерність драматурга Дуніна-Марцинкевича виявляється як у цікавому сюжеті комедії, так і в живих характерах її героїв. Представники групи літературознавців зараз охарактеризують нам головних дійових осіб п’єси.
Презентація групи літературознавців
Слайд 4-5
5. Крючков – становий пристав. Оскільки головна тема твору – критика царського уряду, то одним з найповніших дійових осіб є становий пристав Крючков. Він типовий представник царського суду найнижчої інстанції й у кожній судовій справі шукає власну вигоду. Його не цікавить сутність самої справи, для нього не існують такі поняття, як справедливість, сумлінність. Героя ще немає на сцені, а про нього всі говорять як про хабарника. «Оббере, як липку», - говорить про Крючкова Тихон Протасовицький. Найцікавіше те, що цей «суддя» навіть не знає, скільки днів у місяці, у який час він живе. Під час розгляду справи видає такі «істини», що їх може заперечити навіть десятирічна дитина. Під час розгляду справи вживає юридичні терміни, канцеляризми, специфічні терміни. Це так він хоче показати свою «ученість».
Крючков інколи може бути й жартівливим, і до толку щось мовити, і потанцювати. Морально зіпсованим він став через ту систему, якій служить. Дуже цікаво сприймається сцена, коли пристав оголошує винуватими навіть тих, хто ніякого відношення до справи не має. Свідків, які бачили, а не розборонили бійку, він оштрафував на 9 рублів, інша шляхта, яка не бачила бійки, по 3 рублі, бо чого ж не бачили?
Крючков наскрізь бачить гонористу шляхту й використовує найменшу можливість забрати в неї гроші. Одному шляхтичеві він присуджує покарання «25 лозами без дивана», на голій землі. Добре знаючи, що це для шляхтича вважалося «нечуваним приниженням». Пінчук-шляхтич, захищаючи свій гонор, готовий віддати останню сорочку, аби уникнути покарання на голій землі.
Гроші для нього все: за добрий гостинець він погоджується допомогти закоханим Гришкові та Марисі. У кінці комедії він стикає між собою шляхтичів Альпенського та Статкевича, щоб приїхати ще раз на нове «жниво».
Слайд 4-6
6. Писар Писулькін – двійник Крючкова. Вірним слугою й помічником пристава є писар Писулькін. Він теж займається хабарництвом. І з великим задоволенням хвалиться: «Як добре бути писарем у розумного чоловіка, грошики самі в карман лізуть, не треба й рук витягувати». Хвастливість, хабарництво, грубість, неуцтво, п’янство засуджує Дунін-Марцинкевич в образах Крючкова та Писулькіна. Такими постають перед нами царські чиновники. Напевне, через це в 1890 році віленський губернатор рішуче запротестував проти того, аби комедія була надрукована.
Слайд 4-7
7. Тихін Протасовицький та Іван Липський – представники шляхти. Вони духовно обмежені, їх нічого не цікавить. Тримаються лише за своє шляхетство, під загрозу ставлять навіть щастя власних дітей. Марися говорить про батька: «Що це за дурість напала на нього?», «П’яні побилися».
Проте автор бачить у своїх героях і селян-хліборобів, які самі працюють на землі, самостійно добувають собі хліб. Вони не позбавлені життєвої мудрості. Це лише шляхетський гонор затуманив їхній розум.
Слайд 4-8
8. Харитон Куторга видає себе за людину освічену, із делікатними манерами. Він при зустрічі цілує руки жінкам, уміє співати романси. Маючи 60 років, він сватається до 17-річної Марисі. Погоджується неправдиво свідчити проти Ліпського, аби Протасовицький віддав за нього дочку. Та Марися з погордою відмовляє йому. Драматург показує, що він хитріший за інших, але це людина без моральних принципів, бо прагне розбагатіти через шлюб із Марисею. Ось як він говорить:»Знаєте що, пане Протосавицький? Як прийде до вас асесор, то ставте мене за свідка. Хоч я й не бачив, але буду свідчити, що він тебе колотив, а ти боронився: не жаль для Марисі й душею скривити. Тільки ж, пані Протосавицька, пришліть сюди Марисю, щоб я міг з нею поговорити та угомонити дурну, бач, щоб не цуралася розумного чоловіка».
Слайд 4-9
9. Марися та Гриша уособлюють молоде покоління застінкової шляхти. Марися постає перед нами із самохарактеристики, із характеристики Куторги. Ця дівчина бореться за своє щастя. Про Гришу ми дізнаємося із слів Марисі та через його вчинки. Молоді люди зовсім «не хворіють на шляхетство». Вони протестують проти застарілих поглядів та звичаїв, вище за все вони ставлять своє щастя.
Презентація групи мовознавців.
Слайд 5-1
Слово вчителя. Одним із найцікавіших моментів сьогоднішнього уроку є дослідження мови написання виучуваного твору. Вікентій Дунін-Марцинкевич писав свій твір у 1866 році. Він не мав перед собою зразка білоруської літературної мови, тому орієнтувався на рідну йому говірку Бобруйщини, Мінщини.
Слайд 5-2
1. Перша публікація. Комедія «Пінська шляхта» була опублікована білоруською мовою в 1918 році на сторінках газети «Вільна Білорусь», друге видання – у 1923 році. Довгий час вважалося, що рукопис твору загинув.
Слайд 5-3
Переклад на білоруську мову зробив Йосип Льосік. При перекладі він відзначив, що оригінал написано не українською мовою, а пінчуцьким говором.
Слайд 5-4
2. Знахідка Язепа Янушкевича. А 30 липня 1982 року білоруський щотижневик «Література й мистецтво» надрукував статтю Язепа Янушкевича «Оригінал «Пінської шляхти». Дослідник розповідає, як йому пощастило відшукати рукопис п’єси у Вільнюсі – у Центральному державному історичному архіві Литви. Цей рукопис із 33 аркушів тримали в руках біля півсотні фольклористів, етнографів, мовознавців та літературознавців, але всі вони вважали рукопис не оригіналом, а перекладом на українську мову.
Янушкевич співставив почерк рукопису «Пінської шляхти» та деяких інших оригіналів Дуніна-Марцинкевича й прийшов до висновку, що написані вони однією рукою. Через деякий час науково-дослідний інститут судової експертизи підтвердив це відповідними документами.
Слайд 5-5
3. Мова п’єси. Відомо також, що на прохання білоруського літературознавця Йосипа Янушкевича один з учених академічного інституту літератури імені Янки Купала, у минулому житель Пінщини, детально ознайомився із вільнюським рукописом «Пінської шляхти» й зробив висновок, що мова, на якій розмовляють герої комедії, це особлива стилізація Дуніна-Марцинкевича під пінську говірку, її імітація, плід авторської фантазії та таланту. Тут поєднані риси білоруської, української та поліської мов.
Існує версія, що дія п'єси відбувається в селі Ольпень під Давид-Городком, але, як стверджує білоруський діалектолог Федір Климчук, вона написана не на говірці Ольпеня, а на говірках сіл біля самого Пінська. Як відомо, Дунін-Марцинкевич бував на Поліссі. Під деякими його віршами позначене місце написання – село Ольпень. Однин із персонажів п’єси має прізвище Ольпенський. Нині це село Столінського району Брестської області Республіки Білорусь. Цей район межує із нашим Зарічненським районом Рівненської області України. Ось чому в цьому творі так багато спільного із нашим краєм: мова, звичаї, історія. Із сім’єю шляхтичів Липських Дунін-Марцинкевич був знайомий особисто, гостював у них у 40-50 роках. Село Ольпень, як і наші Серники, де проживали шляхтичі, було околицею. Нині це невеличке село, де відкрито музей.
Лінгвістичний експеримент
Слово вчителя. Ми зараз проведемо невеличкий лінгвістичний практикум: дослідимо елементи української та поліської мов у невеликому уривкові з оригіналу, який нам вдалося відшукати в системі Інтернет. Завдання: виписати українські слова та слова поліського діалекту.
Уривок 1.
Тяжко жыты мни дыўчаты
С мыленким у разлуце, —
Лает батько, лает маты,
Що сырдэнко ў скуце, —
Годы сыдыт над прясныцей,
Я хочу быт молодыцей.
Уривок 2. Маты каже вик молоды,
Ой ты еще мала!
А вже сама в эты годы
С батьком любовала! —
Годы сыдыт над прясныцей, —
Я хочу быт молодыцей.
Слово вчителя. Підведемо підсумок нашого лінгвістичного експерименту.
Уривок 1: 24 слова; українські – жити, батько, мати, тяжко.
Поліські – мні, лает, дівчати, сирденько, скука, сидит, молодыцей, миленким.
Уривок 2: 26 слів; українські - мати, вік, мала, батьком, каже, сама, вже, хочу.
Поліські – молоды, любовала, молодицей.
Отже, у цьому уривкові чимало суто українських слів. Білоруські лінгвісти стверджують, що мова персонажів п’єси Дуніна-Марцинкевича імітує поліські говірку, а не передає її дослівно.
Слово вчителя. Вас може цікавити запитання, чому Дунін-Марцинкевич не писав свій твір білоруською мовою. Одна із версій відповіді на це питання така. У 1865 році цар Олександр ІІ спеціальним указом заборонив ставити в театрах п’єси, видавати книги білоруською мовою. І ніби сказав при цьому: «Достатньо з нас малоросійської», тобто української. Білоруський літературознавець Лепешов стверджує, що саме це стало причиною того, що Дунін-Марцинкевич написав твір українською мовою, аби «пробитися з п’єсою». А вийшов твір на імітованій говірці поліщуків.
Краєзнавчий подарунок вчителя школярам.
Донедавна текст оригіналу був недоступний. Є в мережі Інтернет переклади цього твору білоруською, польською, російською, англійською мовами. Українською ніхто донині не перекладав. Мабуть, наш урок стане першою ластівкою-повідомленням про твір класика білоруської літератури. А при підготовці до цього уроку я отримала в подарунок від сусідів-білорусів скани усіх 13 сторінок оригіналу й вирішила зробити переклад українською. Свій переклад опублікувала на сайті «Заріччя». І при підготовці до уроку ви змогли скористатися цією можливістю
А в школах Білорусі водевіль Дуніна-Марцинкевича вивчається в 9 класі зразу ж після вивчення творчості Тараса Шевченка. Мабуть, вартує й нам після вивчення творчості Шевченка познайомити школярів із твором білоруського класика.
Аукціон прислів’їв та приказок із комедії
Слово вчителя. Мова героїв твору насичена поліськими прислів’ями та приказками. Давайте послухаємо, які приклади цих малих форм фольклору вам вдалося відшукати.
Аукціон прислів’їв та приказок із комедії:
- Татарин нехрещений;
- Збив мене, як шведів Хадкевич під Кіргольмом;
- Не тепер, то в четвер;
- Як лихий татарин;
- Обдере, як липку;
- Як чорт із болота;
- Червоне – біле, все переділить;
- Добре прислів’я каже: коли обора тече, господиня млинці пече, а коли гумно тече , господар із хати втече;
- Мий та чеши, потім спіши;
- Заплати кому, щоб вивіз з дому;
- Коли все невлад, то я із своїм назад;
- Чорт біду перебуде: одна згине, десять буде;
- Такої задам пари, що він не згадає, де в’юни зимують;
- Вивести у поле, як зайчика до хортів;
- Млин меле – мука буде, язик меле – біда буде.
- Попався в біду, як швед під Полтавою;
- Як ріпу гризе;
- На тому і зуби згриз;
- Тримати язик за зубами;
- Відомо, юриста – обдере усіх дочиста;
- І вовк буде ситий, і кози цілі;
- Намотай собі на вус.
А тепер надамо слово мистецтвознавцям.
Презентація групи мистецтвознавців.
Слайд 6-1
1. Постановки «Пінської шляхти». Уперше постановку «Пінської шляхти» в поліському варіанті здійснив у Мінську аматорський колектив на приватній квартирі 1989 року.
Слайд 6-2
Пізніше постановку на поліському діалекті здійснює в Пінську Поліський драматичний театр. Нині ця вистава стала візитною карткою цього театру. Саме із цієї постановки відкривається в Пінську театральний сезон. Побували пінчани із цією виставою й на гастролях у Польщі.
Слайд 6-3
2. Історія Поліського драматичного тетру. А відкриття театру в Пінську відбулося в 2006 році. Це був 29 театр в Білорусі. Витоки пінського театру сягають 1939 року. Після звільнення Білорусі від польської окупації було створено Поліський драматичний театр. Він працював до Другої світової війни, а потім відновив свою діяльність у 1949 році, згодом був переведений у місто Могильов.
Слайд 6-4
3. Постановка Національного академічного театру імені Янки Купали. У постановці режисера Пінігіна Національного академічного театру імені Янки Купали цей спектакль польською мовою було поставлено на варшавській сцені.
Слайд 6-5
4. Скульптури «Пінської шляхти». У скверику поблизу Пінського драматичного театру нині розташовані дерев’яні скульптури героїв «Шляхти» Марцинкевича. Ідея провести в Пінську пленер на тему творчості Дуніна-Марцинкевича належить Ларисі Бицько. 10 днів працювали різьбярі по дереву, і нині їхні роботи є окрасою міста Пінськ .
Слайд 6-6
5. Ушанування пам’яті митця в Білорусі. Міністерство культури Білорусі запровадило театральну премію імені Вінцента Дуніна-Марцинкевича. У Республіці Білорусь проходить Міжнародний фестиваль національної драматургії, що теж носить ім’я митця.
4 лютого 2008 року Національний банк Республіки Білорусь увів у обіг пам’ятну монету «В. Дунін-Марцінкевіч. 200 год». Було видано поштовау марку до 200-річчя з дня народження письменника. Ім’я В. Дуніна-Марцинкевича носять Могилевский обласний театр драми та комедії (Бобруйск), вулиця в Мінську.
Слайд 6-7
У місті Ольпень відкрито шкільний музей Дуніна-Марцинкевича.
V. Закріплення вивченого на уроці.
Робота з ментальною карткою уроку (Колективні відповіді на всі питання картки)
VІ. Рефлексія.
Слово вчителя. А як же бути з образою? Чи зрозуміли герої «Пінської шляхти», що їхні чвари ледве не зіпсували життя їхніх дітей? На закінчення уроку я хочу вам розповісти дуже цікаву притчу.
Одна людина ображала публічно мудреця:
– Ти безбожник! Ти злодій!
Мудра людина у відповідь лише посміхнулася. Спостерігав цю сцену добре одягнений юнак і запитав:
– Як же ти можеш подібні образи терпіти? Невже тобі не образливо?
Мудрець сказав молодій людині:
– Якщо ти хочеш дізнатися мій секрет, тобі доведеться пройти зі мною.
Мудра людина зайшла в запорошену комору, запалила свічку і, порившись в скрині, знайшла рваний, брудний і старий халат, кинула його юнакові і сказала:
– Примір, це тобі до пари.
Юнак оглянув його і обурився:
– Навіщо мені надягати на себе ці брудні обноски? Ти бачиш я одягнений в пристойний і добротний одяг. Ти напевно збожеволів!
І кинув рваний халат назад.
– Зверни увагу, – сказав мудрець, – ти чомусь не захотів приміряти старе лахміття. Точно так і я не став приміряти до себе ті брудні слова, якими намагалася дістати мене та людина. Звичайно ніхто не забороняє тобі приміряти будь-чиї образи і навіть носити їх, якщо у тебе раптом не виявиться власного одягу.
Ось так і ми: почуємо якось слова образи, але реагувати на них треба по-розумному. Добре зважити всі за і проти, а лише потім приймати певне рішення.
А зараз найнесподіваніший фрагмент уроку: ви маєте поділитися з однокласниками своїми враженнями від уроку.
Відкритий мікрофон «Це цікаво!»
Пропонується кожному з вас висловити свої думки з приводу почутого й побаченого на уроці.
1. Мене особливо вразили молоді герої комедії - Марися та Грицько. Вони вирішили боротися за своє щастя й досягли його.
2. Запам’ятається назавжди, що у світовій літературі є твір, який розповідає про події на Поліссі. Зокрема, про застінкову шляхту й про поліщуків із прізвищем Протасовицькі. А в нашій школі теж навчалися учні з таким прізвищем.
3. Напевне, вартує розповісти усім учням нашої школи тай іншим жителям району, що поліським діалектом написано твір білоруського письменника.
4. У Республіці Білорусь шанують творчість Дуніна-Марцинкевича. Міністерство культури Білорусії і Білоруський союз театральних діячів (БСТД) заснували театральну премію імені Вінцента Дуніна-Марцинкевича. У Білорусії існує Міжнародний фестиваль національної драматургії, який також носить ім'я драматурга. У 2008 році Національний банк Республіки Білорусь увів у обіг пам'ятну монету "В. Дунін-Марцінкевіч. 200 рік".
5. Наскільки ця п’єса подобалася читачам-білорусам, розповідає такий епізод. Білоруський історик та дослідник із Кобрина Іван Сінчук почав читати текст «Пінської шляхти» на рідній говірці. Перед тим поставив кип’ятильник у склянку з водою, щоб приготувати чай. Він до того захопився читанням, що витягнув кип’ятильник із води, а з розетки не вийняв. Аж коли загорілася тумбочка, захоплений читач відволікся від читання.
6. Цікаво, що комедія перекладена білоруською, польською, навіть англійською мовою, а українського перекладу в Інтернеті донедавна не існувало.
7. Постановку твору мовою оригіналу здійснив у 1989 році аматорський колектив у Мінську на приватній квартирі. Пізніше таку ж постановку здійснить у Пінську Поліський драматичний театр. У 2009 році відбулися виступи цього тетру в Польщі.
8. Багато наших земляків їде до Пінська спеціально, щоб подивитися п’єсу «Пінська шляхта» у постановці Поліського драматичного театру.
Прийом доміно
У чому, на вашу думку, полягає неймовірний успіх і популярність п’єси майже 200 років поспіль?
Правдива – музикальна – проста – дохідлива – природна – життєва – душевна – лірична – народна.
VІІ. Домашнє завдання.
Написати есе на одну із тем: «А судді хто?», «Мої враження від прочитання «Пінської шляхти», «Проблеми батьків та дітей у п’єсі Дуніна-Марцинкевича».
Немає коментарів:
Дописати коментар