За що на весільних свідків у 1838 році відкрили справу й епітимію священник наклав

Було звичайне весілля: одружувалися серницькі дворяни Горбачевський Мартин з Оленою Дем’яновою. Весільними свідками («поручителями» їх тоді називали) було четверо чоловіків – по два від жениха й нареченої. Через деякий час в Мінську духовну консисторію надійшов рапорт Пінського земського суду про справу, розпочату 24 березня 1838 року. «Поручителів» звинувачували... за неправдиві свідчення…

Матеріали цієї справи зберігаються в НІАБ. Там зазначено, що свідком на цьому весіллі був відставний унтер офіцер Федір Питлевич, він же тоді обіймав посаду дяка Серницької церкви. Інші свідки – дворяни Корній Лехович, Пилип Трушкевич (Трушевич, напевне) та Єлисей Дубина. Усі вони свідчили, що перешкод для таїнства вінчання немає. А далі в справі зазначено, що насправді Мартин та Олена були близькими родичами.

У заголовкові справи НІАБ 11255 (1833 – 1836) записано: «Дело о венчании священником Серникской Дмитриевской церкви Пинского уезда С. Васюковичем шляхтича М. Горбачевского и невестки его брата Е. Демьяновой». Значить, Олена Дем’янова була невісткою брата Максима Горбачевського. І Максим після смерті її чоловіка з нею одружився. Здається, вони ніби й не рідня… Але ж є церковні закони.

Перед весіллям тоді складався «брачный обыск» - шлюбний обшук. Це письмовий акт, що містить певні відомості про людей, які збираються вінчатися в церкві, і встановлює відсутність перешкод до їхнього шлюбу. Шлюбний обшук складався з восьми пунктів, які мав досліджувати священник: 1) звання та стан; 2) місце проживання; 3) вік; 4) відсутність тілесної та духовної спорідненості; 5) сімейний стан; 6) взаємну згоду (відсутність примусу); 7) згода батьків чи опікунів; 8) необхідні письмові документи, що додавались до обшуку: а) дозвіл нареченому одружитися від начальства; б) відомості про наречену від її духовного отця.

За тиждень до весілля священник мав вияснити, чи немає в молодих перешкод для вступу в шлюб: «…что они не беглые и не крепостные чьи, и между собой родства, кумовства, сватовства и крестного братства и никакого инаго правилного препятствия к законному их супружеству возбраняющаго не имеют и в брак вступают своим добрым изволением, а не чужим принуждением». Якщо ж виявлялося, що хтось дав неправдиві свідчення, «поручителям грозила ответственность».

Так сталося й перед весіллям Максима та Олени. Дяк Федір Питлевич підробив «брачный обыск», записавши, що між ними немає «родства». Дворянин Корній Лехович підтвердив ці свідчення. Їх обох звинувачували у «лжесвидетельстве при венчании дворянина Горбачевского». Слідством було встановлено, що Максим та Олена «сопряжены родством 3-ей степени». За це Федір та Корній були покарані – відправлені в Пінський міський остріг на 2 тижні з харчуванням там за власний кошт.

Серницькому священникові було доручено призначити церковну епітимію. Епітимія – це церковне покарання, яке накладається на віруючих у християнській церкві з метою їхнього виправлення та духовного зцілення. Мета цієї конкретної епітимії – «внушить посредствомъ духовного ихъ отца о важности такового преступления и о удалении себя на будущее время отъ подобныхъ поступковъ».

Весільні свідки Пилип Трушкевич та Єлисей Дубина ніяких свідчень не підписували, тому покарання їм не було встановлене. Оскільки вони «следствіемъ обличены» не були, той покарання уникнули. Ось і всі показання зі справи 11255.

Але серед документів НІАБ у 1836 році значиться й такий: «Дело по прошению прихожанина Серникской Дмитриевской церкви Пинского уезда дворянина М. Горбачевского о разрешении вступить во второй брак после отбытия епитимии в Грозовском Иоанно-Богословском монастыре». Значить, не в Пінську Максим відбував покарання. Цей чоловічий монастир знаходився в містечку Грозове Слуцького повіту Мінської губернії.

Невідомо, яке рішення прийняв суд за справою 12166. Напевне, дозволив йому одружитися, бо в метричній книзі Серницької Дмитрівської церкви записано, що 3 лютого 1838 року в Мартина Петровича Горбачевського та його дружини Анни Андріївни народився син Семен…