Про церкву Погосту: давні дати й давні імена

На представлених світлинах пам’ятний хрест обіч готелю «Юність» у Зарічному. Він установлений на місці колишньої церкви Погосту. Її історія трагічна: церква була знищена в 1960 році…

Десь у ті дні, коли цей знак відкривали, до мене звернулася парафіянка зарічненської Успенської церкви з проханням назвати імена давніх священників Погосту. Напевне, їх мали згадати при відкритті цього пам’ятного знаку. На жаль, таких імен я не знала. І допомогти не змогла…

А оце днями вивчала одну історичну книгу й знайшла цікаві записи про Погостську церкву. Там відшукала ті імена, про які мене просили. І хочу поділитися новою інформацією з нашої історії.

У 6 томі «Археографического сборника документов, относящихся к истории Северо-Западной Руси» вміщено рішення Пінської капітули від 24 квітня 1672 року. Там розглядалася справа парафії Погостської церкви. Суть її в тому, аби визначити, скільки священників має бути при цій церкві. Мова йде про наш Погост Зарічний, не Загородній, бо при розгляді справи згадуються священник Нобельської Миколаївської церкви та писар Нобельської протопопії.

Отець Погостської церкви Михайло представив лист єпископа Пінського й Турівського Іови від 23 грудня 1566 року, у якому «доложоно выразне», що тоді у Погостській церкві служили священник Вакула та його брат Іван.

Він продемонстрував також інший лист - князя Федора Івановича Ярославовича 1512 року, у якому йшла мова про двох погостських священників – Івана та Якова. І третій лист - Лаврина Войни від 20 березня 1587 року, де згадується один священник Вакула Потапович. У четвертому листі від 24 травня 1574 року єпископа Пінського й Турівського Макарія названо теж одного священника.

На капітулі прийняли рішення, «абы при той церкви Погоской и на сей часъ двохъ свещениковъ зоставало» На це місце пропонували поставити дякона Федора Омеляновича.

У цьому ж історичному виданні є й інший документ, де згадується погостський священник Михайло Шеметило. У 1675 році на Пінській капітулі він разом з іншими священниками свідчив, що Плотницька церква здавна належала унії. Тоді ж на капітулі були Петро Михеєвич – священник Старокінської церкви та Дем’ян Данейкович – священник Неньківської церкви.

У книзі Дениса Лисейчикова є згадка про те, що в 1794 році священником у Погості був Григір Акаронка. У статистичних описах церков є свідчення, що Погостська Успенська побудована в 1790 році за кошти парафіян.

Із плином часу Погостська церква перестала діяти як самостійна й стала приписною до Моровинської. Є цікавий документ 1834 року. 31 жовтня цього року 68 парафіян скасованої Погостської церкви просять приєднати їх до Старокінської церкви Пінського повіту замість Моровинської, до якої належать нині. Але це прохання було відхилене. І погостські парафіяни відвідували Моровинську церкву. А в Старих Конях, Ноблі й Кухчі були тоді церковнослужителі з прізвищем Шеметило.

У 33 томі актів Віленської археологічної Комісії зазначено: «У селі Погості церква була ще за часів до Вітовта». А Вітовт – великий князь литовський із 1392 року по 1430. Отже, церква Погостська почала діяти із початку ХV століття. Щоправда, інших документів, крім цього твердження у вступі до 33 тому, поки що не знайдено. Але зважаючи на давню назву Погосту, на наявність городища біля нього, можна бути впевненим, що це один із найдавніших населених пунктів краю. І церква тут була здавна..

Нами ж знайдено найдавніший документ про Погостську церкву – рік 1512.

Використані джерела:

1. Акты Виленской археографической комиссии: Том XXXIII. Акты, относящиеся к истории Западно-русской церкви. – Вильна: Тип. "Русский Почин", 1908.

2. Археографический сборник документов, относящийся к истории Северо-Западной Руси: издаваемый при Управлении Виленского учебного округа. Т. 6 / [сост. и изд. А. Демьянович, Ф. Елеонский, Ф. Смирнов]. - Печатня О. Блюмовича, 1869.

3. Записки Иосифа, митрополита литовского / Изданные Академией наук по завещанию автора: Т. 3. - Санкт-Петербург: Тип. Акад. наук, 1883.

4. Историко-статистическое описание Минской епархии, составленное ректором Минской духовной семинарии, архимандритом Николаем. - Санкт-Петербург: тип. духовного журн. "Странник", 1864.

5. Лісейчыкаў Д. Святар у беларускім соцыуме: прасапаграфія ўніяцкага духавенства 1596―1839 гг. – Мінск: Беларусь, 2015.

6. Описание церквей и приходов Минской епархии, составленное по официальному затребованию от притчов сведениям. Приложение к Минским Епархиальным Ведомостям. Т. VІІІ. - Минск, 1879.