Січень
У селі Дібрівськ знаходиться 18-ий гусарський Ніжинський полк. У середині січня він виходить на бойові позиції. 16-а кавалерійська дивізія прикривала широку ділянку фронту навпроти села Кухітська Воля, зайнятого німцями та австрійцями.
5 січня
На південь від Прип’яті, у районі Кухітської Волі, німців потіснили.
6 – 17 січня
Лейб-гвардії Кінно-Гренадерний полк знаходився на позиціях в районі села Локниця біля річки Неділька.
18 – 30 січня
Лейб-гвардії Кінно-Гренадерний полк веде розвідку біля сіл Неньковичі, Хойно на річці Струмінь.
23 січня
Позиція, де вели бойові спостереження російські солдати, знаходилася біля села Острівськ. Тут було поранено вахмістра Георгія Іванова. Поранення дуже важке.
7 лютого
Біля села Острівськ поранено єфрейтора.
12 лютого
Донесення штабу Верховного Головнокомандуючого. На захід від Кухітської Волі наші розвідники, долаючи широкі дротяні загорожі, знищили заставу противника й взяли полонених.
15 лютого
Біля села Острівськ поранено два єфрейтори. Це, вважають історики, пов’язано з появою тієї зими німецьких снайперів, озброєних гвинтівками з оптичним прицілом.
15 лютого
Лейб-гвардії Кінно-Гренадерний полк веде бій в районі сіл Морочне – Нобель.
21 лютого
Біля села Острівськ убито єгеря 17-го Чернігівського полку. На карті 270-го німецького резервного полку, що стояв біля сіл Залізниця та Кухітська Воля, ліс поблизу берегів річки Веселухи названо «Partisanen Wald» (партизанський ліс). Саме в цьому лісі розгорталася протидія спецзагонів.
24 лютого
Лейб-гвардії Кінно-Гренадерний полк вів розвідку боєм у районі сіл Кутин та Любинь.
3 березня
Розривною кулею був поранений прапорщик Шевченко. Стріляв знову німецький снайпер.
10 квітня
У 1916 році Великдень святкували 10 квітня. На Полісся надійшов святковий вантаж - 50 мішків подарунків: сорочок, нижньої білизни, 7 пудів тютюну, 5 пудів цукру, 3 пуди мила, 8 пудів грудинки, 2 окорока.
11 квітня
У районі села Комори російські війська вогнем відігнали човни противника.
14 квітня
Біля села Острівськ загинув корнет Євгеній Степанович Станкевич. У газеті «Єлецький край» за 2 травня 1916 року було таке оголошення: «† На поле брани 14-го Апреля с. г. пал смертью храбрых корнет Гусарского полка Евгений Степанович Станкевич о чем в глубоком горе извещают родственников и знакомых мать и братья покойного. О панихидах в г. Ельце по павшем защитнике Родины будет особое извещение, в Мае с. г. состоится перевезение тела из Действующей Армии в г. Киев, где будет погребение. Покойный происходил из потомственных дворян Киевской губернии, недавно покойному исполнилось 24 года (родился 16 февраля 1892 года). Среднее образование получил в Одесском кадетском корпусе, специальное техническое за границей».
Це був винятково хоробрий офіцер. Він допомагав «понюхати порох» багатьом новачкам. Витівки Станкевича, який майже щодня для взяття «язика» «брав на мушку» нового німецького контррозвідника, дуже розсердили ворога, тому німці спеціально для того, аби знищити його, замовили для цієї місцевості контррозвідувальний загін. Біля села Острівськ вони влаштували западню. Разом із корнетом Станкевичем були вбиті єгері 202-го піхотного батальйону Олександр Копарев, Олександр Ластиков та Микола Смирнов.
9 травня
У наступ перейшли наші частини в районі села Кухітська Воля й відкинули німців за річку Веселуха. Вода в цьому болотисто-лісистому просторі починала йти на спад, і це викликало жваву діяльність передових частин, які прагнули по обидва боки річки скористатися більш зручними й піднесеними точками названого району.
16 травня
Телеграма генерал-квартирмейстера штабу 8-ої армії генерал-майора Стогова А.В.Черячукіну про запит Каледіним думок про дії партизанських загонів.
16 травня
Відповідь А. В. Черячукіна Н. Н. Стогову про партизанські дії в районі Кухітської Волі.
21 травня
У районі Кухітської Волі частини одного з наших полків, підтримані артилерією, відкинули німців за річку Веселуха й знищили знову зведені противником окопи.
25 травня
Головнокомандуючий Південно-Західним фронтом відправив телеграму командуючому 8-ою армією: «Кавалерійському корпусу пробитися на лінії Кухоцька Воля - Єзерці - Серхів. Якщо Гілленшмідт не виконає це завдання, то на його місце призначити Володченко».
Із карти, яка приєднана до опису бойового шляху 270-го резервного піхотного полку, видно, що укріплена німецька полоса складалася із трьох ліній окопів із трьома полосами проволочених загородей по 4 ряди кілків. На найбільш небезпечних ділянках окопи були підсилені бетонними капонірами з кулеметами та протиштурмовими 57-міліметровими гарматами.
26 травня
Не зумівши прорватися в районі Костюхнівки, генерал-лейтенант Гілленшмідт наказав провести атаку в центрі лінії наступу – біля села Озерці.
27 травня
Сформовано загони для знищення дротяних загороджень.
28 травня
Добровольці вирушили робити вікна в дротяних загородженнях ворога. О 2 годині розпочався наступ на село Озерці. Прапорщик Шевченко добровільно пішов на штурм укріпленої позиції, першим кинувся на дротяну загорожу. Він перерізав 2 ряди німецького дроту, а на третьому був убитий кулею в груди.
4 червня
Розпочинається Брусиловський прорив - наступальна операція Південно-Західного фронту російської армії проти австро-угорських і німецьких військ. Проводиться чотирма російськими арміями під командуванням генерала Олексія Брусилова. Тривала до 20 вересня 1916 року. Розпочалася вона 1 червня могутньою артилерійською підготовкою. Дві доби свинцева лавина покривала австрійські окопи, а 4-5 червня російські війська перейшли в наступ. В окремих місцях ворожа піхота не витримувала такого натиску й залишала першу лінію оборони. Кілька разів австрійські війська переходили в контрнаступ, але бажаного успіху не досягли.
8 червня
Брусилов видає директиву №1594, згідно з якою найважливішим завданням вважає зміцнення позицій по річці Стир і з 10 серпня наказує перейти до активної оборони. Цим практично завершується сама операція Брусиловського прориву. Згідно цього документу 8-а армія повинна була закріпитися на річці Стир на ділянці Торговиця – Луцьк – Рожище - Сокуль, лівим флангом наступати на фронт Торговиця - Демидівка, а правим флангом – на фронт Острівськ - Нові Черевища – Кашівка – Сокуль.
11 червня
До складу Південно-Західного фронту було передано 3-ю армію генерала Л. Леша. Тоді ж 4-й і 46-й корпуси 8-ої армії відбили контратаку австрійців в районі Кухітська Воля.
14 червня
Наказ Міщенко П. І. 31-му армійському корпусу про оволодіння Невельськими переправами. Ділянку від села Дідівка до Пожога займає 270-ий резервний німецький полк.
20 червня
«Приказ Арміи и Флоту о военныхъ чинахъ сухопутнаго ведомства 15 марта 1917 года». За бій біля села Дубчиці отримав нагороду штаб-капітан Колегов Степан Миколайович. Він був посланий командиром корпусу для забезпечення зв’язку з атакуючими частинами та для вияснення справ на бойовій дільниці Орського піхотного полку. Блискуче виконавши доручене завдання, доправив до штабу цінні відомості, які допомогли надалі отримати перемогу в бою.
25 червня
Корпус Гілленшмідта оволодів укріпленою позицією на лівому березі річки Веселуха. Німців відтіснили за річку Стохід.
Початок липня
Згідно з директивою головного командування російська кіннота мала ударом від Любешова до залізниці Ковель-Луцьк закріпити за собою річку Стохід. Друга зведена козача дивізія під командуванням П. Краснова діяла на дільниці від озера Нобель до озера Біле. Вона повинна була нанести удар в напрямку Локниці, Любешова, захопити переправи через Стохід, оволодіти Залізницею, Судчем, Березною Волею, аби захопити зручний плацдарм для подальшого просування російських військ на Любешів чи Камінь-Каширський. Проте успіху досягнути не вдалось. У районі Бучина, Березної Волі німці зустріли сильним масовим вогнем.
8 липня
Війська генерала Брусилова підходять до річки Стохід. Німців вибито із багатьох населених пунктів на південь від Нобля.
15 липня
Розпочався наступ на Стоході.
17 липня
Переправа через Прип’ять біля села Дубчиці 31-го корпусу.
17 липня
«Приказ Арміи и Флоту о военныхъ чинахъ сухопутнаго ведомства 15 марта 1917 года». Прапорщик Орського полку Олексій Мозонов, керуючи розвідниками, першим переправився через Прип’ять. Там із купкою людей закріпився і протягом 8 годин під сильним вогнем противника забезпечував переправу головних сил загону. За цей бій отримав нагороду.
18 липня
Вдалу розвідку біля села Кухітська Воля проводить К. Г. Непідкупний. Хорунжому присвоюється чин підосавула. Відбувається наступ на село Сваловичі.
27 липня
«Приказ Арміи и Флоту о военныхъ чинахъ сухопутнаго ведомства 15 марта 1917 года». Віктор Александров із 191 Ларго-Кульського полку отримав завдання оволодіти сильно укріпленим пунктом «Дубчицьке кладовище». Під сильним вогнем противника він кинувся в атаку по місцевості, яка була дуже небезпечна для руху. За ним піднялася вся рота. Важливий пункт було захоплено. Його утримували протягом 6 годин, доки не підійшло підкріплення. У полон взято кількох німців, захоплено ворожі кулемети. За цей бій Александров отримав нагороду.
27 липня
«Приказ Арміи и Флоту о военныхъ чинахъ сухопутнаго ведомства 15 марта 1917 года». Прапорщик Михайло Громов отримав наказ заволодіти ворожим укріпленням. Він повів за собою роту, першим пішов на вал противника. У цьому бою захопив 2 кулемети, багато зброї та взяв у полон 23 німці. За цей бій Громов отримав нагороду.
27 липня
«Приказ Арміи и Флоту о военныхъ чинахъ сухопутнаго ведомства 15 марта 1917 года». Капітан Орського піхотного полку Василь Афіногенов повів свій підрозділ на укріплення «Дубчицьке кладовище» й захопив його під сильним кулеметним та артилерійським вогнем. Захопив 2 кулемети та 23 полонених. Цим самим забезпечив переправу через річку Прип’ять. За цей бій Афіногенов отримав нагороду.
28 липня
«Приказ Арміи и Флоту о военныхъ чинахъ сухопутнаго ведомства 15 марта 1917 года». Біля села Дубчиці бій тривав 2,5 години. Німці пішли в атаку, а російські солдати, залишившись без офіцерів, почали відступати. Підпоручик Сергій Бабикін власним прикладом зупинив утікачів, організував контрнаступ і вибив ворога з російських окопів. Таким чином зберіг важливу позицію. За свій подвиг отримав нагороду.
30 липня
Наступ у районі Пінська. Але ні дії 31-го корпусу в районі Дубчиць на Прип'яті, ні атаки 4-го Сибірського корпусу на Огінському каналі не привели до прориву укріпленого фронту, зайнятого німецькими військами. Як і в інших випадках, коли російські війська намагалися атакувати зміцнення німців, справа обмежилася захопленням невеликих ділянок ворожого фронту. У наступні дні на південь від Пінська наступ захлинувся, хоча 4-й Сибірський корпус зміг перейти Огінський канал і просунутися до Ясельди. До 2 серпня йому вдалося обійти Пінськ з північного заходу, але не вдалося перерізати залізницю і змусити німців залишити Пінськ.
30 липня
Наступ російських військ на село Кухітська Воля.
31 липня
Із німецької хроніки. Атаки росіян на німецькі позиції біля Нобля не мали успіху. Вони названі провальними.
1 серпня
Із німецької хроніки. Посилення артилерійського бою по обидві сторони озера Нобель, атака російського батальйону була відкинута на схід від озера.
2 серпня
Полкам 1-ої Кубанської козачої та 83-ої піхотної дивізій було наказано прорвати позиції біля озера Нобель. Протягом 4 днів козаки вели запеклі бої. На правому фланзі наступу сотні 2-го Таманського полку спільно із піхотою прорвали дротяне загородження німців та оволоділи позицією ворога на захід від озера Нобель. Але на лівому фланзі дивізії події розгорталися менш успішно. Уманські сотні, попавши під сильний кулеметний вогонь противника, кілька днів пролежали в болоті, після чого змушені були відступати.
Віднині російські війська ведуть запеклі й тривалі бої на Стоході. Після виходу до болотистої долини цієї річки й успішного захоплення деяких плацдармів на іншому березі наступила перша криза наступу російських військ. Незважаючи на всі зусилля, захоплені плацдарми так і не вдалось розширити. У кінцевому результаті під вогнем німецької важкої артилерії, разом з використанням хімічної зброї, вони були ліквідовані.
Спроби повторно форсувати річку лише збільшували і без того немалі втрати росіян. Було зрозуміло, що необхідне перегрупування військ. У зв’язку з цим О. Брусилов видав директиву, у якій вимагав зупинити загальний наступ і міцно закріпитись на зайнятих позиціях та активно вести оборону. Так закінчився перший етап наступу, який був досить успішним для російських військ, однак ще ніхто не здогадувався, що береги річки Стохід у найближчі декілька місяців стануть величезною братською могилою.
2 серпня
У районі озера Нобель російські частини оволоділи частиною позицій противника на захід від озера.
2 серпня
Із німецької хроніки. На північному заході від Пінська повторювалися посилені атаки з обох боків Нобельського озера. Вони були відбиті.
3 серпня
Із німецької хроніки. Атаки по обидві сторони Нобельського озера провалилися; сильна атака зруйнована.
4 серпня
"Приказ Арміи и Флоту о военныхъ чинахъ сухопутнаго ведомства 15 марта 1917 года". Поручик Обоянського полку Ганс Курвітс на чолі своєї роти атакував противника біля озера Нобель. Першим увійшов у німецький бруствер (земляний насип на зовнішній стороні окопу для прикриття бійців од ворожого вогню). Потім довгий час утримував цю позицію. За цей подвиг відзначений нагородою.
4 серпня
"Приказ Арміи и Флоту о военныхъ чинахъ сухопутнаго ведомства 15 марта 1917 года". Підпоручик Обоянського полку Мойсей Мироненко в районі озера Нобель на чолі роти під сильним вогнем противника взяв окоп і захопив ворожий кулемет. За цей подвиг відзначений нагородою.
4 серпня
"Приказ Арміи и Флоту о военныхъ чинахъ сухопутнаго ведомства 15 марта 1917 года". Прапорщик Обоянського полку Василь Поповкін у районі озера Нобель добровільно визвався знищити дротяну загорожу противника. Виконав це завдання успішно, і це дало можливість захопити окопи противника. У ході цієї операції був поранений. За цей подвиг відзначений нагородою.
7 серпня
Російські війська заволоділи частиною території біля озера Нобель та на річці Стохід.
10 серпня
Із німецької хроніки. Здійснено численні атаки на річці Струмінь біля Дубчиць.
11 серпня
Із німецької хроніки. Біля річки Стохід після поразок останніх днів проводилася лише артилерійний обстріл. Було намагання напасти на захід від озера Нобель.
12 серпня
Із німецької хроніки. Біля Дубчиць на Струмені, на захід від Нобельського озера проводилися марні атаки.
18 серпня
У районі озера Нобель російські частини оволоділи частиною німецьких позицій на захід від озера.
18 серпня
Із німецької хроніки. Крім невеликої, але активної битви на захід від озера Нобель, яка все ще триває, інші атаки були безглуздими.
19 серпня
Повідомлення від штабу Верховного Головнокомандуючого. У районі озера Нобель російські частини оволоділи німецькою позицією на захід від озера. Атаки німців були відбиті з великими для них втратами.
19 серпня
Із німецької хроніки. Фронт фельдмаршала Гінденбурга. Битва на захід від озера Нобель, яка розпочалася вчора, була продовжена. Атакуючі росіяни повністю відкинуті. У полон попали 3 офіцери, 320 солдатів та 4 кулемети. Ворог помітно збільшив артилерійський вогонь у багатьох місцях на Стоході.
http://www.stahlgewitter.com/16_08_19.htm
20 серпня
Із німецької хроніки. Біля озера Нобель під час зустрічі з російським патрулем вбито Луїса Рейнхарта.
20 серпня
Від штабу Верховного Головнокомандувача. На захід від озера Нобель німці відбиті з великими для них втратами. У районі озера Нобель наші частини оволоділи частиною ворожих позицій на захід від озера.
7 вересня
На лівому березі річки Стохід німецькі рубежі утримував німецький 270-ий резервний піхотний полк. Річки мала три рукави, посередині тягнулися низькі топкі островки, порослі очеретом та лозою. Зрідка виникали артилерійські дуелі. Німці постійно пристрілювалися до гаю, де був розміщений російський штаб полку. Тому обер-офіцери змушені були перейти в розташування штабу бригади. У небі безкарно літали німецькі літаки-розвідники, тому противник був прекрасно обізнаний про всі переміщення, про конфігурацію окопів, про місцезнаходження вогневих точок і бліндажів. Час від часу російські позиції поливали вогнем із німецьких кулеметів. Стріляли й снайпери.
11 вересня
У районі Кухітської Волі прапорщику-розвіднику Якову Кошубі було поставлено завдання вияснити стан позицій ворога. За здобуті під прицільним вогнем цінні відомості його було відзначено нагородою.
3 жовтня
На Прип’яті, у районі озера Нобель, німців відкинуто за річку.
Листопад
Біля села Локниця російські розвідники вирушили в німецький тил. Провідником була розвідниця Марія Захарченко-Шульц. Команда розвідників вийшла до німецької застави, де стояла одна рота. Розвідники напали раптово й без єдиного пострілу. Німецька рота була частково була знищена, частково захоплена в полон.
Із польських джерел. У 1916 році біля озера Нобель втопився в трясовині російський розвідницький патруль разом з офіцером, а на території Стоходу зимою 1916 року пропадали в теплих торф'яних ямах не тільки поодинокі солдати, але й групи дезертирів, що тікали з фронту. А все через те, що на доступність та прохідність поліських боліт впливають перш за все атмосферні умови та пори року.
Грудень
Третя зима Першої світової війни виявилася дуже суворою. Мороз до 20 – 35 градусів не припинявся всю зиму. Він скував ріки. Холод в окопах, сирість у землянках та бліндажах. Забезпечення продуктами, фуражем ставали все гіршими. У раціон час від часу вносилися зміни: замість м’яса видавалося сало, а потім замість сала – масло. У німців форма була не пристосована до суворих морозів. Солдати обморожували обличчя, руки, ноги.
Немає коментарів:
Дописати коментар