Найдавніша знайдена згадка про церкву, яка мала бути перенесена в село Храпин, зафіксована в писцевій книзі Пінського старости Станіслава Хвальчевського, який разом із королівським ревізором Мельницьким та підкормчим Олексієм Чесновським за велінням королеви Бони проводив обміри земель у Пінському князівстві. У Храпині піддані королеви Бони були навесні 1555 року.
Писцева книга Хвальчевського була видана в 1884 році. У передмові, написаній К. Снітком, зазначено, що одну із 5 церков містечка Нобель – Миколаївську – Хвальчевський наказав перенести в село Храпин, де священникові її (Василю Олешкевичові) була відведена земля в обмін за ту, яка належала йому в містечкові.
Але чи насправді так було зроблено, невідомо. Нещодавно став доступним цікавий документ – реєстр поточних справ 1664 року Пінського старости Яна Млоцького.
26 вересня там записана скарга отця Йосипа Савича, священника церкви Святого Миколи містечка Нобля. Він скаржився на міщан нобельських: війта Кирила Степановича, підвійськового Степана Проневича та Федька Ходневича. Вони та їхні помічники, інші жителі Нобля, імен яких священник не знав, 21 вересня 1664 року вчинили щодо самого священника, його дружини Марини Гуринович та брата Сидора насильницькі дії.
25 вересня в Нобель приїздив генерал Роман Сачковський і в присутності шляхтичів Яна Островського та Степана Красовського провів огляд потерпілих. Описані були побої, вчинені нобельськими міщанами. У представників родини Савичів виявили спухлі голови та сині руки.
Цей документ може свідчити, що Миколаївська церква й у ХVІІ столітті була розташована в Ноблі. Значить, у ХVІ столітті вона не була перенесена в Храпин.
А ще можна дізнатися про давній шляхетський рід Савичів, які й донині проживають у Ноблі, Храпині та Локниці. Священницькі династії – це звична явище на Поліссі в давнину. І в Храпинській, і в Локницькій церквах служили дяки з прізвищем Савич.
Землі ж села Храпин у ХVІ столітті належали Пінському владиці та священнику Миколаївської церкви міста Нобля. Ось запис із книги Хвальчевського.
І коли проводилася друга поміра в Пінському старостві, Война теж записав, що землі тут належать Пінському владиці та священнику Миколаївської церкви міста Нобля.
У ХVІІ столітті церква в Храпині вже була. Ім’я храпинського священника Демка Зубковича зазначене в подимному реєстрі ХVІІ століття. Воно записане й у книзі польського професора Андрія Рахуби «Метрика литовська. Реєстри подимного Великого князівства литовського». Священник платив податок за 1 дим.
Село Храпин відоме в історії нашого краю як резиденція Пінських унійних єпископів. У дослідження Дениса Лисейчикова «Генеральныя візітацыі цэркваў Пінска Тураўскай уніяцкай епархіі ў XVII–XVIII стст.» описано організацію та проведення генеральних візитацій уніатських церков Пінсько-Туровської єпархії, у складі якої входили храми на території Мозирського та Пінського повітів Великого княжества Литовського в XVII-XVIII століттях: «У тэксце інвентара 1695 г. і дапісках 1701 г. можна знайсці некаторыя звесткі аб распаўсюджанні ўніяцкай юрысдыкцыі на Піншчыне ў той час.
Так, інвентар згадвае дзве кафедральныя царквы – уласна ў Пінску і ў Тураве, а таксама пяць парафіяльных цэркваў: царква Святога Мікалая ў Пінску (згадваецца як згарэлая), цэрквы ў мястэчку Дубровіца, вёсках Сенчыцы, Ставок і Храпін Пінскага павета. Ставоцкая царква знаходзілася зусім блізка ад Пінска, на поўнач, на тэрыторыі дзяржаўнага маёнтка (староства); храпінская царква размяшчалася на поўдні Пінскага павета – на землях, што належалі непасрэдна пінска-тураўскім епіскапам; дубровіцкая і сенчыцкая цэрквы былі збудаваны зусім побач з храпінскай царквой на шляхецкіх землях».
Отже, у кінці XVII - на початку XVIII століття Храпинська церква вже діяла. Мова у статті йде про п'ять унійних церков, дві з яких були на зарічненській землі - Храпинська та Сенчицька.
Коли Храпин став резиденцією пінських унійних єпископів, дізнатися не вдалося. Відомо, що єпископ Юрій Булгак у березні 1730 отримав номінацію на Пінсько-Турівську єпархію. Зоставивши в Пінську адміністратора, сам замешкав у єпископському маєтку в Храпині, де і помер 10 травня 1769 року. Був надзвичайно активним, вченим, володів кількома мовами.
Про життя пінських унійних єпископів у Храпині багато можна дізнатися з «Dziennikа czynności Jerzego Bułhaka», написаного його секретарем у 1729-1737 роках. Подамо кілька цікавих фактів із цього щоденника.
Подимного в 1730 році з Храпинського війтівства збиралося 210 грошей, подимного з Храпина – 66, із Храпина за води – 26. У 1735 році в Храпині було заготовлено 90 коп жита, у Морочній (саме так записано) – 38, у Кухчі – 55, у Неньковичах – 21. Пінські єпископи, які мешкали в Храпині, мали землі в кількох селах нашого краю.
У Центральному державному історичному архіві, що в місті Львові, зберігається інвентар фільварку Кухче, належного Пінському єпископові Юрію Булгакову, та контракти, які уклав єпископ з подружжям Христомом та Елеонорою Ліпницькими 24 квітня 1766 року на оренду фільварку Кухче на 3 роки.
Передає єпископ орендаторам Ліпницьким двірні забудови, своїх підданих із жінками та дітьми, будинками, ґрунтами, лугами, лісами, заростями, річками. В інвентарі описано посіви фільварку: там вирощували жито, овес, просо, горох, боби, пшеницю. Зазначено, що стоїть у фільварковій оборі: 4 воли, 5 биків, 4 телиці, 1 кляча, 40 овець, 1 свиня. Детально перераховано господарське начиння: бочки, цебри, відра, сохи, борони, ножі, сокири, начиння млинарське. Найцікавіша сторінка цього документа – список підданих фільварку. Єпископам належало 7 димів.
1697 року отримав привілей на Пінську єпископську катедру єпископ Антонін Жовкевський. Він помер 2 березня 1702 у маєтку Храпин.
Багато священиків було висвячено в Храпині у XVІІI столітті. Білоруський дослідник Денис Лисейчиков у книзі «Священик у білоруському соціумі» подає інформацію про те, скількох священиків висвятили тут єпископи Юрій Булгак та Гедеон Дашковець-Горбацький.
У 1878 році архімандрит Микола видав «Описание церков и приходов Минской епархии», й у восьмому томі цього видання під номером 77 є розповідь про церкву села Храпин: «Про час будівництва першої, найдавнішої церкви спогадів не збереглося. Нині діюча приходська церква розміщена за 1 кілометр від населеного пункту. Побудована вона в 1830 році на кошти поміщика Ридзевського».
Цікаву інформацію про Храпин та його церкву подано в «Мінських єпархіальних відомостях» за 1873 рік: «Изъ путешествія Его Преосвященства, Преосвященнѣйшаго Александра, Епископа Минскаго и Бобруйскаго, по Епархіи, въ 1873 году.
4-го Іюня Его Преосвященство, послѣ напутственнаго молебна, изволилъ выѣхать въ Пинскій уѣздъ для обозрѣнія церквей.
Въ 6 1/2 часовъ того же дня (16 іюня) Преосвященнѣйшій изъ Кухоцкой Воли прибылъ въ село Храпинъ, гдѣ мѣстный священникъ и священникъ Нобельскій встрѣтили Владыку при входѣ въ церковь. Нобельскій священникъ о. Прокоповичъ привѣтстовалъ Владыку рѣчью, изъ которой приводимъ слѣдующее мѣсто: «Преосвященнѣйщій Владыко, Милостивѣйшій Архипастырь наш и Отецъ! Долго, долго ожидали мы Твоего пришествія! Поистинѣ, если гдѣ, такъ здѣсь, если кому, такъ намъ важно Архипастырское посѣщеніе.
Живя среди бодотъ, въ мѣстахъ недоступныхъ, многіе даже священники послѣ рукоположенія не видали своего Архипастыря. Будучи предоставлены, такъ сказать, самимъ себѣ, при исполненіи трудныхъ обязанностей своего служенія, мы руководствуемся лишь познаніями, пріобрѣтенными въ школѣ; но извѣстно, что школа не даетъ намъ всего, что нужно для высокаго пастырскаго служенія, и какъ часто, поэтому, нуждаемся мы въ просвѣщенномъ руководителѣ и его наставленіяхъ! И вотъ, Ты первый изъ Архипастырей, являешь къ намъ свою милость, первый приходишь сказать намъ слово назиданія».
Затѣмъ послѣ обычнаго краткаго молебствія, Владыка велѣлъ священнику служить молебенъ Пресвятой Богородицѣ, а потомъ осматривалъ церковное имущество. Утварью церковь достаточна, принадлежности престола и жертвенника хороши, архивъ въ порядкѣ. Церковь на видь хороша, но требуетъ новой крыши. Благословивъ народъ, Владыка былъ въ дому священника, которому далъ Архипастырское наставленіе, какъ подобаетъ іерею вести себя, чтобы не подвергаться пререканію.
Мѣстнооть въ Храпинѣ видная, веселая, народъ живетъ безбѣдно, почва земли здѣсь плодородная. Усадьба священника хороша, домъ старый, но выгодный».
Село Храпин дуже сподобалося високому гостю...
Храпинська церква згоріла в роки Першої світової війни.
Новий храм побудували в селі 2008 року, а розпочинали будівництво в травні 2005 року. Третього червня 2008 року відбулось відкриття нині діючої церкви Вознесіння Христового.
І знову в селі Храпин діє церква. Залишилося дізнатися, коли ж тут була Воскресенська церква, адже в селі два Престольних свята - Вознесіння й Пречиста... Бо в усіх збережених метричних книгах церква названа Свято-Богородицькою...
Немає коментарів:
Дописати коментар