Про містечко Рафалів та його засновника

Неочікувано, але ось уже 400 літ зберігають жителі Борового згадку про місто Рафу (Рахву), яке колись стояло на місці розташування цього села. Здавалося б, це просто народна легенда чи переказ, що передавалися з вуст у вуста від покоління до покоління.

Важко це осмислити, але вдалося відшукати документальне підтвердження цього факту. Щоправда, інформація дещо різниться від тієї, яку пам’ятають старожили.

Дату існування міста з назвою Рафалів на річці Борова вміщує «Miesięcznik Heraldyczny» - орган Геральдичного товариства у Львові. Це періодичне видання 1915 року за номером 1-12 розповідає про зниклу у XVIII столітті родину Лещинських герба Венява. Прізвище їхнє походить від назви міста Лєшно.

Рафал Лещинський VII (1579 - 1636), представник цього роду, був державним та військовим діячем Речі Посполитої. При описі його життя автори публікації називають добра, які отримав Рафал при поділі родинного майна в 1623 році, та про маєтності, які здобув у 1627 році. Але Рафалова там не було.

Далі йде опис усіх здобутих ним володінь - це 17 міст та 116 сіл. У цьому переліку є такий запис: «..miasta nowozalozone Rafalow nad rzeka Borowa і Lubachow nad Styrem». Тобто серед його маєтностей було 2 новозбудованих містечка: Рафалів над річкою Борова та Любахів над Стиром. Напевне, ні в кого не виникає сумніву, що назву містечко над річкою Боровою отримало від імені його засновника чи власника Рафала. Згодом з’явиться інша назва містечка – Борова або Рафалів (Borowa alias Rafalow).

Після першого прочитання цієї інформації закрадається сумнів; а чи була колись поблизу сучасного села Борове річка Борова? Була. Про це свідчить фрагмент карти, виданої у Варшаві 1931 року.

Друге новостворене Рафалом містечко - Любахів над Стирем - отримає назву Андріїв («Lubachow alias Andrzejow»). Напевне, від імені батька Рафала – Андрія.

Документально підтвердженою датою існування містечка Рафалів є рік 1636. У цьому році Рафал, засновник містечка, несподівано помирає, і містечко Рафалів переходить до володінь його сина Андрія ІV, а згодом до внука Самуїла.

У мережі є дуже багато цікавої інформації про Рафала Ліщинського. Він був белзький воєвода, грубешівський, дубинський староста, один з очільників протестантів, прадід короля Станіслава Лещинського. Навчався в школі «братів чеських» у Козьмінку, в університеті Гайденберга, у Страсбурзі, Базелі. Після повернення додому не переставав цікавитися наукою, підтримував контакти із зарубіжними вченими. 

Цікавився військовим мистецтвом, картографією, доручив зробити для себе мапу Галичини, Поділля, Волині. Крім латини, вільно розмовляв французькою, німецькою, італійською, писав вірші. У його замкові в Баранові була бібліотека, за каталогом 1627 року мала близько 1700 одиниць. Рафала Ліщинського вважали одним із найкращих сенаторів Речі Посполитої.

Щоправда, є й інші відгуки про його діяльність. У статті Андрія Зайця «Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал» вміщена розповідь про те, що 20 жовтня 1624 року белзький каштелян Рафал Лещинський, винайнявши на гроші Маєра Давидовича «купу немалую людеи своволных», захопив Володимирець. 

А 7 грудня до Луцького ґроду з’явився слуга Яна Казимира Паца Миколай Жданович із скаргою, що 22 листопада слуги Рафала Лещинського і Маєра напали на село Маюничі і там «буды и печи на палене попелов и поташовъ в пущи поробивши, дерева розного великую личбу поспущалъ и з бартями в пен вырубати росказавши, попелы з них, поташе, смалцугу палит». Збитки оцінили у 20000 злотих. Того ж дня Миколай Жданович і Хаверта Ганчевський подали скаргу на Рафала Лещинського і Маєра Давидовича за те, що їхні слуги їх побили, пограбували і кинули до в’язниці. Ось як здобував інколи свої маєтки Рафал Лещинський.

Джерела дослідження:

1. Заяць А."Єврейське" щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.) / А. Заяць // Соціум. - 2015. - Вип. 11-12. - С. 255-274. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sash

2. Вікіпедія. Рафал Лещинський (белзький воєвода) [Електронний ресурс] / Вікіпедія – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki.

3. Miesięcznik Heraldyczny. Organ Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie. R.8 1915 nr1-12. - [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.wbc.poznan.pl/dlibra/publication/69635/edition/85071/content.