Портрет поета художниці Олени Гаєвської |
Першим поліським поетом, який писав на місцевій говірці, був Францішек Савич. У той час, коли жив поет, наша місцевість належала до Пінського повіту, отже, він далекий у часі наш земляк. Його доля дещо схожа із Шевченковою, але набагато трагічніша.
Білоруський поет Савич прожив дуже коротке життя – всього 30 років, але того, що випало на його долю, вистачило б на багато людських доль.
Народився він 1815 року в селі Велятичі Пінського повіту, закінчив Пінське повітове училище. Там стає одним із керівників нелегальної студентської організації «Демократичне товариство» (пізніше «Молода Польща»).
Далі навчається у Віленській медико-хірургічній академії. Студент із Пінщини закликав молодь знайти в собі мужність, щоб вступити в боротьбу за свободу батьківщини, адже наші землі були тоді під подвійним ярмом: польським та російським.
Тікав за кордон від переслідування властей, був солдатом і лікарем. А помер під час епідемії холери, коли заразився нею, лікуючи хворих. Похований в Україні, на Чернігівщині.
Перу поета Савича належить унікальний вірш «Там, близько Пінська». Це традиційна для того часу розмова, яку вели представники різних етнічних груп, які жили у Великому князівстві Литовському: литвин, волинець і земляк поета – пінчук. У вірші йдеться про єдність поляків з білорусами (литвинами) та українцями (волинянами).
Мав контакти з пінським осередком «Співдружності польського народу» Конарського. А на теренах Зарічненщини діяв учасник цієї організації Франц Терлецький.
1838 року Савич арештований і засланий на Кавказ у діючу армію. Двічі тікав з армії. Жив нелегально на Житомирщині.
Савич – прибічник звільнення селян, наділення їх землею: «Усі нації рівні, і ніхто не повинен почувати зненависті один до одного, незважаючи на національну відмінність, на те – росіянин він, поляк чи єврей».
Свою діяльність сам Савич характеризував так: «Займався трохи літературою, писав вірші й прозу».
Твори Савича були опубліковані в таких виданнях:
• Pamiкtnik… // Heleniusz E. Wspomnienia lat minionych. — T. 2. — Krakyw, 1876.
• Tam blizko Pinska // Pawіowicz E. Wspomnienia z nad Wilji i Niemna. — 3 wyd. — Lwyw, 1895.
• Дзе ж тое шчасце падзелася?.. // Беларуская літаратура ХІХ стагоддзя: Хрэстаматыя. — Мн., 1971.
Немає коментарів:
Дописати коментар