У Литовському державному історичному архіві зберігається документ із назвою "Wojtowstwo Kihirowskie Powiatu Pińskiego. Taryfa kwarty powiatu pinskiego 1765 roku, LVIA F.11.2".
Кварта - податок у Королівстві Польському для утримання кварцяного війська. Це четверта частина (кварта) прибутків від королівських маєтків (звідси і його назва).Кварцяне військо - наймане військо в Речі Посполитій XVI-XVIII століть. Уперше створене в Королівстві Польському в 1562 році за часів правління Сиґізмунда II Авґуста. Його використовували переважно для охорони державних кордонів і придушення народних повстань.
Отож у 1765 році з містечка Погоста збиралася кварта із 20 господарств. Окремо йшла плата за оренду корчми. Була в Погості тоді церква, бо вказані 2 фундушні (благодійні) пляци, зайняті церквою.
Усього в містечку значилося 93 пляци, 4 на той час були вільними. Але податок на кварцяне військо сплачувало лише 20 міщан, оскільки інші не мали достатньо землі, а володіли лише городами. Ось прізвища погостських міщан XVIII століття: Андрушко, Барабаш, Бондар, Васильківський, Гнідко, Дутко, Карпеня, Кідун, Клімович, Козьол, Куц, Музика, Піскун, Приступа, Прихудько, Степанович, Саган, Шостакевич, Яцко і Яцкович.
Із 20 погостських міщан лише один мав титул «пан» – Василь Васильківський. Він (як записано в тарифі) «прийшов раз і назавжди без повинностей». На жаль, пояснити, що означає цей вираз, не вдалося. Він та підвойський Ясько Кідун платили втричі більше податку, ніж інші погощани.
Троє погостських міщан були бургомістрами. Бурмістр – це голова міської ради, якого вибирали члени ради зі свого середовища. Бургомістрами названі Ярош Козьол, Гриць Гнідко та Андрій Куц.
У Погості тоді жило 4 лавники: Петро Карпеня, Васько Саган, Кирило Козьол, Гриц Шостакевич. Лавники - члени станового міщанського суду з кримінальних справ – лави, передбаченого магдебурзьким правом. Згідно з нормами цього права, їх обирали на довічний термін. Їхнім обов'язком було вислуховувати свідчення сторін під час судових засідань і подавати своє рішення на розгляд війта.
Лава мала право судити не тільки жителів даного міста, а й іногородніх при зіткненні їхніх інтересів з інтересами жителів міста. Чітко визначеної процедури обрання лавників не існувало. Згідно з магдебурзьким правом, міські судді обиралися щорічно громадою із середовища заможного міського патриціату. Лавні суди припинили існування з ліквідацією магдебурзького права в містах Російської імперії (1831).
Серед погостських міщан був один райця – Каленик Барабаш. Райці (радники) – члени міської ради за магдебурзьким правом. Ці урядники вважалися виборними, однак на практиці їх могли призначати старости. У деяких містах міщани обирали кілька кандидатів на райців і бургомістрів, потім до кінця терміну правління цього складу бурмистрами по черзі ставали інші райці.
Підвойськими були Ясько Кідун та Тиміх Карпеня (пасинок Якова Музики). Підвойський – це найнижча посада в міському уряді, міський слуга, який призначався війтом. Але він був не тільки його слугою, а й слугою всіх членів магістрату. Міських і війтівських возних називали також підвойськими. Вони мали право засідати в місцевих судах.
Значення деяких погостських прізвищ можна легко зрозуміти: Музика, Бондар – за професією. Козлами на Поліссі називали в давнину людей, які вичиняли шкіри тварин.
Трохим Прихудько, напевне, прибув на прожиття в Погост недавно, тому й отримав відповідне прізвище. Тут ще було 4 вільних пляци. Там теж могли заселитися вихідці з інших місцевостей.
Є тюркська версія походження погостського прізвища Барабаш – це «людина з головою», «розумний».
Заможними були й міщани з патронімічними прізвищами: Степанович, Яцко, Яцкович, Клімович, Карпеня, Андрушко.
Незрозумілі походження погостських прізвищ Гнідко, Дутко, Кідун, Куц, Піскун, Приступа, Саган, Шостакевич.
Цікавий запис біля прізвища Якова Музики – «ozimok» чи «сzimok». Що він означає, не вияснено…
Коли містечко Погост отримало магдебурзьке право чи особливі привілеї, невідомо. У третьому томі видання «Городскія поселенія въ Россійской имперіи» зазначено, що статус містечка Погост отримав за грамотою короля Яна-Казимира, датованою 23 травнем 1653 року. От би цю грамоту відшукати…
13 квітня 1672 року це право підтверджене грамотою короля Михайла Вишневецького, 12 січня 1792 року – грамотою короля Августа ІІ (тут може бути помилка), у 1761 – грамотою короля Августа ІІІ. Імператор Олександр І 18 жовтня 1802 року подарував це містечко фельдмаршалові, князю Рєпніну.
Магдебурзьке право базувалося на трьох ключових принципах: самоврядування, власне судочинство та правове регулювання й економічна свобода.
За документом 1765 року можна пересвідчитися, що в містечку Погості була власна адміністрація – бурмістр, був власний міський суд (лава). А це ознаки того, що воно мало магдебурзьке право. Залишилося відшукати документи, які це підтверджували б…
У ревізькій казці 1834 року в містечку Погості Зарічному записано було 90 чоловіків та 95 жінок. У містечку було 6 родин Кидунів, по 3 родини Юхневичів (нове прізвище) та Андрушків, по 2 родини Гнєдків, Краглевичів (нове прізвище) та Карпенів. Ось родини, які мали один двір: Козел, Барабаш, Саган, Клімович, Шостакевич. З'явилися нові прізвища міщан: Ходневич, Шиманський, Чечота, Юревич, Банкевич, Данилович, Матт.
До ревізької казки 1834 року "руку приклали" Кіндрат Кидун, Семен Юхневич та Тимофій Козел. Казка була "на мирской сходке прочитана". "Вместо ихъ неграмотныхъ по личной просьбе у присутствіи ревизской комыссіи розписался Григорій Линко" .
Як бачимо, деякі прізвища в Погості через століття зникли, натомість з'явилися нові. Можливо, давні були змінені на нові.
Джерела:
1. Білоус Н.О. МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Magdeburzke_pravo (останній перегляд: 12.12.2025)
2. Wojtowstwo Kihirowskie Powiatu Pińskiego. Taryfa kwarty powiatu pinskiego 1765 roku, LVIA F.11.2.
Городскія поселенія въ Россійской имперіи. Т.3 - С.-Петербург: типографія К. Вульфа, 1863.
3. Майборода Р.В. КОРОЛІВЩИНИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Korolivschini (останній перегляд: 12.12.2025)
4. Музиченко П.П. ЛАВА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Lava (останній перегляд: 12.12.2025)
5. Ревизская сказка Погоста Заречного, 1834 годъ.
Сас П.М. БУРМИСТЕР [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Burmyster (останній перегляд: 12.12.2025)
7. Сас П.М. ЛАВНИКИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Lavniki (останній перегляд: 12.12.2025)
8. Сас П.М. РАЙЦІ [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Rajtsi (останній перегляд: 12.12.2025)
9. Черкас Б.В. КВАРЦЯНЕ ВІЙСЬКО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kvarcene_viysko (останній перегляд: 12.12.2025)
Немає коментарів:
Дописати коментар