Як на Зарічненщині Різво святкували (Володимир Галайчук)

У кожному куточку України свої звичаї святкування Різдва. Як це відбувалося колись на Зарічненщині, можна дізнатися із дослідження Володимира Галайчука із Львівського національного університету імені Івана Франка. У 2006 році він зафіксував розповіді старожилів нашого району й свої дослідження опублікував у наукових зошитах історичного факультету Львівського університету за 2012–2013 роки. 

Надвечір’я Різдва називають “Коляда”, “Поснам коляда”, “Перша кутя”. “Руздво як заходить – молока ні сиру не їли. Считалася Коляда піст”.

Поліські страви. Відтак на вечерю готували усе пісне: ячну кутю “з оліями” лляними та сіллю, каші “з оліями”, вареники, булочки з маком і з ягідьмим, парений тертий мак, борщ з грибами (подекуди – з “козлякамми”*), борщ з сушеною рибою (щупаками, синяками тощо), картоплю з “сімнєм” товкли, капусту, квас із грибів, парені грушки, яблука, “взвар” з грушок, яблук, “ягоди” (чорниці) м’яли. Багатші люди “пекли вареники” з маком (с. Неньковичі). Звичайно, мав бути і житній хліб. Усього готували 12 страв.

Поліські пироги. До Коляди (також і до Нового року) пекли “пиріг” (сс. Сенчиці, Неньковичі, Серники). Пиріг і хліб фактично були тотожними, лише пирога пекли з кращого борошна і могли дещо присмачувати маком і сиром*: “Повечерають, брали того пирожка спечоного, хліб обикновенний, то називали пиріг колись, буханка”15, “І хліб, і пиріг, всяко кажуть, – то те саме”16, “Пиріг і хліб – то таке саме, але пиріг ми пекли з пшеници”17, “Пиріг – хліб з білої муки”18, “Пиріг – то отдєльно пекли, то з білої муки хліб. Той пиріг весь їли. До худоби хазяїн рано носив трохи”19, “Пиріг – то такий хліб, як все пекли. Могли його з маком пекти, той хліб”20, “І зара печемо пирога. То був так як хліб, тіки пересипали то маком, то сир кламдали”21.

Коляднички. У Неньковичах пекли до Коляди “колямднички” (“то є обикновенний хліб, тіки такий як батончик невеликий”). В Острівську на одній хлібині робили хрестик з прісного тіста (З прісного – щоб не “зліз” з хліба).

Своєрідністю відзначаються хлібні вироби, які пекли до Різдва, а також особливості при їх споживанні у Кухчому: “Хліб пікли не такий, як ото пічеш так хліб, щоб спікти, а хліб пікли – на блямшки клали і так ділили – скільки в хати душ – отак рукою ділили, кожному ламали. Мак м’яли обов’язково в макітрі, бо, каже, мак усю біду на Рожество прібірає. Як обично, світого  маку ше домішували до томго маку. Да як сідали їсти, то Богу молилис, просили Бога, “Отче наш...”, да й: “Ти родивса, на світ появивса, то й нам поможи – кому на світ явитис, кому зародитис, а кому одружитис, шоб добре все було...”, – хто як міг. Починали вичерю із маку з сахариною і водою розтертого, і то вже з тим хлібом, – ломжками николи не брали, хліб у мак умачували. 

Кусочок старцю. Оставляли такий кусочок – то, казали, стамрцу треба оставіти, – якби старец прийшов, то старцу оддати. А як не прийшов, то тоді вже послє Рождєства собакам викідали чи пташкам, – не чімпали. То називали хліб. 

Хліб для худоби - поскрібушка. До худоби як заходили – то з отдєльною булочкою. Ото вибіреш з діжім – і то казали в нас – поскрімбтушка – і ото її пікли, таку невеличку, о з тою булочкою до худоби заходили в хлів, після вечері. Хліб солили і так, а на ту поскрібтушку то і ще солі клали, і по кусочку ламали, і згодовували всю булочку”22, 

“Хрестіка пекли. Спечуть булку, викачають одного крутілєм, викачають другомго, і отако накриж його спічуть. То то пічуть його на Комляду, а не їдєть, поки не засівають жита. Як засівають, тоді його на поли господар їсть. На саму Комляду клали його на стіл, но не їли. То тільки на саму Комляду, бо на Щодрумху вже свої пікли щадровничким”23. 

У Задовжжі на Комляду йшли до худоби зі звичайним хлібом перед вечерею, а не після: “Ше й примовляв хазяїн, шоб дав Бог щастя, шоб було у хлеві все харашо, шоб народилися і ягнята, і поросята, і телята. Так і приходив назад з тим хлібом”24. Ще потім з тим самим хлібом йшли вже зранку на Різдво: “То йшли, шоб добре велася худоба”25.

Сервірування столу. Хліб одразу клали на столі, а кутю ставили на покуті на лавці й накривали накривкою, а пізніше рушничком. Ладнаючи вечерю, її ставили на стіл першою. Перед сервіруванням на стіл настилали сіно і накривали “настілничком” (“настілницею”). Подекуди сіно стелили “снопиками” (с. Перекалля). Сіно стелили, за загальною мотивацією, “бо то Ісус Христос на сіни родивса”. Водночас у Заозір’ї вважали, що “сіно стелили, коб був завжди стіл повний, харчівка шоб була”26, у Неньковичах – “шоб росло сіно”27, і у Кухчому – “коб мороз був менший”28. На настільник ставили їжу: кутю, борщ...

Снопик (дідух). Снопика на покуті переважно не ставили (сс. Неньковичі, Нобель, Заозір’я, Морочне, Кухче, Сенчиці, Задовжжя). Так, проте, робили не кругом. В Острівську і Боровому він був необхідним атрибутом Вечері. Використовували для цього перший зіжатий у жнива сніп: “Стамвляли маленький снопок з житом на лавку у куточок. Свєто промйде, да й знимають”29, “Колися, кажуть, снопи ставили, як нажнуть першого снопка, шоб урожай добрий був, але то вже не за моєї пам’яті. Прамо казали сніп. Житній. Перший зажатий. Посля оботруть його посля Коляди да й засевали тим”30, “Снопика ставили колись, із жита, то шо перший зажинали. Три рамзи зажнеш лівою рукою, да ззяжеш, да потім поставиш... А потім худобі, да курам, отаке”31, “Жито в кутку на Різдво становили. От зажинають, да тако снопка з’яжуть, да того першого снопка становили на Роздво в кутку. Стояв там од Роздва до Крещенія. А послі житечко обимнуть да засивають тим житем. А солому худобі виддають”32.

Ялинка на Поліссі. Подекуди на Коляду (або до Нового року) ставили ялинку: “Ялинку вбирали на Комляду, отако з картоплі понавирізуємо, вберемо. То з діда-прадіда ялинку дітьом вбирали. І з соломи такі стрімпки наробимо, буряковим квасом зафарбуємо. Стояла до кінця Свімчок, до Водохрища, а потім – в грубу. В куточку покомтному стояла на лавци, в горшку, там, де ікони. Ікони колись тільки над вокном висіли покомтним”33, “На покуті не ставили нічого. Йолочку перед Новим годом колись ставили. Спамлять за тиждень, да й і всьо”34, “Йолочку у куточку на лавци ля свята, до Різдва стамвляли”35, “Перед Новим роком ставили йолочку, то стоєла аж до Крещенія”36. 

Закликання Мороза. Перед вечерею мили руки, витирали, сідали за стіл і як мали брати кутю, гукали за столом або у вікно Мороза: “Пане Морозе, просимо до хати, ходи до нас вечерати кутю їсти”37, “Мороз, іди до нас кутю їсти”, – шоб не поморозив хліб”38, “Го, Мороз, приходь куті їсти, як не йдеш, то й ніколи не йди. Не морозь ни телят, ни поросят, ни дитят, ни нас”39, “Мороз, Мороз, ходи кутю їсти”40, “Мороз, Мороз, ходи на кутю!”41, “Ходи на вичеру, як не йдеш тепер, то й посля не йди”42, “Мороз, Мороз, ходи кутю їсти, типер твоя пура. Телючків не морозь, ягнючків. А тепер ходи на кутю”43, “Мороз, ходи кутю їсти”44, “Мороз, Мороз, ходи кутю їсти, не морозь ягнючків, телючків”45, “Мороза батько звав у хаті: “Ходи, ходи, Мороз, куті їсти”46, “Мороз, Мороз, ходи кутю їсти”, – ше й поломпали палцом в окно. А такий же мороз ламсицями – лижемо да хухаємо, шоб видно було, да й просимо Мороза”47. 

В Острівську і Сенчицях діти або господар кликали Мороза на кутю, виходячи надвір: “Мороза кликали: “Ходи, дід Мороз, кутю їсти”. То хазяїн надвір виходив да й кликав. З хлібом виходив, то ж з голими руками не вийде. Якби хазяїн вийшов, а хтось би йшов по вулиці, ну то канєшно, шо б закликали на вечеру”48. Гукали Мороза й у відчинені двері: “Постамвляють вечеру, да двемра одчинять і кличуть “Мороз, ходи вечерати до нас”49.

Коляда для бідних і сиріт. Також “запросювали до себе на вечеру і бідних, і симріт. То ж такий обрік був”50. 

Кликали на вечерю мертвих. Крім цього, подекуди кликали на вечерю вмерлих: “Ходи, там, діду, бабо, ду нас вичерати”51, “Запрошувають і покойних на вечерю, шоб Господь з ними прийшов”52, “Померлих кликали за стіл, як сідали”53, “Запрохували, шоб прийшли ті, шо повмірали. Клали ложки їм і: “Приходьте на нашу святу вичеру”, – то за столом так. “Приходьте, нашії ріднії, на вичеру, на Комляду”54. Де-небудь на столі “на рожкум” клали окрему ложку для домовика (с. Неньковичі), для померлих (с. Задовжжя). Її клали так само, як і всі ложки, виїмкою донизу. Вечерю переважно починали з куті (при цьому лише у Боровому зафіксовано, що хазяїн підкидав першу ложку куті до стелі). 

Початок різдвяної вечері. У Кухчому різдвяну вечерю починали борщем із “козлякамми”, і лише на Щодруху починали кутею. В іншому варіанті з цього села вечерю починали хлібом із маком: “То почали з маку, і тоді їли борщ, після борщу кутю, взвар, а вже геть останній – знов мак, доїдали вже”55. Ще в іншому: “Їсти починали борщ перший, з щупачками, синячками сушеними, хто мнєв, той мак починав їсти”56. В Острівську спершу їли кутю, тоді – борщ, а третім – мак. 

Схоже робили у Задовжжі та Сенчицях: “Насампемрод ето кутю довбли всі. Помтом – борщу, помтом – булочки з маком і з ягідьмим”57, “Саме перше брали їли кутю. Потім і хліб з маком, і всьо”58.

Після вечері, як зазначалося вище, у Кухчому йшли до худоби з “поскрімбтушкою”. У Боровому господар брав “пирожка” за пазуху і також йшов до худоби: “треба ж подивитися до худоби, шо худоба робить”. При цьому дивилися: “Гето яка буде весна – як худоба в кутку стоїть да сіно їсть, гето весна буде мокрая і голодная. Як худоба лежить, гето весна буде ранняя й наємдьона”59. Опісля з тим “пирожком ще ходили до худоби на “Щедруху”. Як зазначалося, подекуди (с. Задовжжя) з хлібом до худоби йшли перед вечерею.

Свічка. Цілу ніч на Різдво палили свічку (с. Кухче). 

Їжу зі стола не прибирали. Залишки вечері на ніч зі столу не прибирали: “Ето ж вмершії приходитимуть вечерать”60, “А куті оставляли, шоб стоєла з ложкою кутя, бо то примйдуть покойніки”61, “Не прибирали, бо, кажуть, примйдуть вмерлії ше на ту вечеру”62. 

Чекали домовика. Подекуди, крім померлих, очікували на вечерю й приходу домовика: “Такий укламд, такий закон, шо не прибирали на ніч: настілником накрили і стоєло до ранку. Хто казав – домовики, домовик якийся – в общем, шоб було на столі всьо. То той домовик – по дому якийся був хазяїн колись. Вже він примйде, бо ж він у хати живе. Ми його й не приглашали – вин сам примйде. Так люди казали, шо він в кождий хаті, а на кого він похожий? Він в хати хазяїн, а ми його не бачимо. Знаю тільки, шо ми на Комляду як повичераємо, і вже приглашаємо тих усіх покойних, то вже помтом каже – ето ж домовик ше буде вичемрати. Він не з їми, він сам собі приходить”63.

Ложка куті. Зафіксовано й дещо іншу мотивацію: “Зі столу не прибирали з-за тогом, шо не голили стола на празник”64. Іноді рештки страв зі столу забирали, проте й у цьому випадку обов’язково залишали хоч ложку куті: “То зранку мати встане – о, певно, приходили покойники, дєд чи баба, бо шось куті мало в мисци остамлось (а ми ж, діти, ту кутю вберем скоро)”65. Ложок звечора не мили, а застромлювали їх по колу (униз черпачком) у миску чи горщик з кутею. Чи впаде ложка, на ранок не зважали.

У Неньковичах зверху на застромлені у кутю ложки клали хліб або “колямдничка” і накривали “настілником”. “Колямдничка” потім давали їсти дітям (“То ж ми, діти: о, – шо то колямдничок”66). У Сенчицях після вечері накривали кутю пирогом і “настілником”, “шоб не був голий стіл”. Хлібину на другий день їли67 В іншому варіанті з цього ж села “пекли колись таку маленьку булочку нарочно, з того тіста, шо й хліб, і на кутю клали. 

А як не пекли булочки, то так окрайчика одріжеш, і накривали другим настілником, і воно так і ночовало”. Хлібець, що на куті, зранку разом з кутею згодовували худобі 68. У Перекаллі накривали кутю “булочкою” хліба, і так само зверху – “пулотєнцем”. 

Вітання худоби. Зранку йшли до худоби з цією булкою і поздоровляли худобу з Різдвом: “Поздоровляємо тебе з святим Рожеством. Дай, Боже, дожити...”69 У Боровому після того, як після вечері сходили з хлібом до худоби, поверталися з ним до хати, клали той “хлібец” на кутю і також застеляли “настілничком”. “Не пішли ж, як тепер, пити горільки, да кавкотіти, да битиса. А ля тому, хоть і було молоко, але Коляда була посная”70, – зауважила респондент. “Пирога” зранку до худоби тут вже не носили, а клали на столі до “Щедрухи”.

Залишки вечері разом з окрайцем “пирога”, хліба, поки ще йти до церкви, господар згодовував худобі: коровам, коням, свиням, курам. Залишену кутю, як правило, також зранку на Різдво віддавали курам, усій худобі потрохи. У Боровому кутю віддавали “ввечкам” або спершу давали усій худобі, а вже як лишиться, кидали свині.

Помічна вода. Воду, якою помили посуд, подекуди наділяли магічними властивостями: “Як помили посуду на Роздво, то ту воду под грушку віносили, коб родила лучче”. Так робили не лише після Різдвяної, а й після кожної Коляди71.

Різдвяне сіно. Сіно “ночовало” разом із залишками вечері. На Різдво зранку на ньому ще снідали, а тоді прибирали і зберігали ще до Щедрика та до Водохреща, після чого зранку після Водохреща віддавали коровам. Проміж святами це сіно, зв’язане у снопок, стояло у куточку на лаві або так і лежало під “настілником” аж до Водохреща. У Серниках частину сіна зранку на Різдво давали корові, а частину в’язали у снопочок і цілий рік зберігали на покуті. В Острівську сіно зберігали, щоб дати корові після отелу. У Задовжжі його в’язали у пучечок на Василя і зберігали у “холодних хоромах” до другого року (також і “корова може з’їсти, ето ж воно як свячене”). У Кухчому сіно після Водохреща палили у печі.

Тягли колися сіно.  На Різдвяний святвечір з-під настільника “тягли колися сіно – який льон наросте”72, хоча частіше робили це на “Щодруху” чи “Крещеніє”.

Рідкісний звичай. У Кухчому зафіксовано рідкісний різдвяний звичай, який стосувався розпалювання вогню: “Колись на Роздво рамненько [треба було], коб не жінка, а коб чоловік піч підтоплєв”73.

Свічки. Від Різдва “дві неділи Свімчок робити не можна було”. Від Різдва і аж до “Щомдрика” не можна було пекти нічого, “бо сухий буде вельми год, дощу не буде”74. Хліб, “пироги” і млинці пекли вже на Щодрик.

Колядники. Починаючи від Різдва, два або три вечори свят ходили колямдниким (з колядою ходив і вертеп: “Смерть з косою, круль Герод да чорток”). Дорослі ходили колядувати зі скрипкою і два тижні, від Різдва до “Водянухи”. Не колядували лише в тих хатах, де до року був покійник.

З маловідомих коляд побутувала, зокрема, така:

Ой там на горі, там горать огні,

Сватий вечор, там горать огні*.

А с того огня іскрина впала,

С теї іскрини Присвята Діва.

Пришли іроди Христа питати:

– Присвята Діва, де Христа діла?

– Занесла Христа в чистиї поля.

Пошли іроди поле купати,

Поле купали, Христа ни найшли,

Христа ни найшли, до Діви прийшли:

– Присвята Діво, де Христа діла?

– Занесла Христа в густиї ліса.

Пошли іроди ліса рубати,

Ліс ізрубали, Христа ни найшли,

Христа ни найшли, до Діви прийшли:

– Присвята Діво, де Христа діла?

– Пустила Христа да й на нібіса.

Ох ви, нібіса, розступітиса,

А ви, іроди, потопітеса75.

Крім теперішніх загальновідомих колядок, старожили подекуди пригадували

ще і давні, так звані “сільські”.

Стоїть березка, як день білая,

Святий вечор!

На тей биризці золота кора.

Золота кора, срібрана роса.

Вуйшла Ганночка, вуйшла панночка,

Тую корицю да й позбирала,

Занесла її до трух злотничкув.

– Ой ви милії мої да й три злотнички,

Ви іскуйте мні золотий перстінь,

Золотий перстінь, срибраний венок:

Йу тому персні красоватися,

Йа в тому венку повенчатиса76.


Респонденти:

15 Зап. 24. 09. 2006 р. у с. Боровому від респондентки 1926 р. народж.
16 Зап. 24. 09. 2006 р. у с. Боровому від Март Павлини Матвіївни, 1932 р. народж.
17 Зап. 27. 09. 2006 р. у с. Сенчицях від Хоружої З. С.
18 Зап. 28. 09. 2006 р. у с. Серниках від Полюхович Г. С.
19 Зап. 29. 09. 2006 р. у с. Неньковичах від Никитюк Віри Михайлівни, 1939 р. народж.
20 Зап. 27. 09. 2006 р. у с. Сенчицях від Житнікович Ганни Адамівни, 1924 р. народж.
21 Зап. 29. 09. 2006 р. у с. Неньковичах від Неньчук Н. Я.
22 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Шукало Любові Трохимівни, 1946 р. народж.
23 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Марчук Віри Захарівни, 1930 р. народж. Характерним
для Полісся було пекти такі хрестики не на Коляду, а на Середопістя – Хрести.
24 Зап. 26. 09. 2006 р. у с. Задовжжі від Полівко Ольги Федорівни, 1925 р. народж.
25 Зап. від того самого респондента.
26 Зап. 26. 09. 2006 р. у с. Заозір’ї від Мацерук Марії Іларіонівни, 1924 р. народж.
27 Зап. 29. 09. 2006 р. у с. Неньковичах від Неньчук Н. Я.
28 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від від Мінчук Антоніни Денисівни, 1925 р. народж.
29 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Острівську від Харковець Ольги Василівни, 1934 р. народж.
30 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Острівську від Тумаш Ольги Євстафіївни, 1932 р. народж.
31 Зап. 24. 09. 2006 р. у с. Боровому від Март П. М.
32 Зап. 24. 09. 2006 р. у с. Боровому від респондентки 1926 р. народж.
33 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Марчук В. З.
34 Зап. 26. 09. 2006 р. у с. Заозір’ї від Мацерук М. І.
35 Зап. 26. 09. 2006 р. у с. Заозір’ї від Філончук Любові Андріївни, 1930 р. народж.
36 Зап. 26. 09. 2006 р. у с. Нобелі від Юхнович Віри Григорівни, 1922 р. н., народжена
с. Прикладники.
37 Зап. 27. 09. 2006 р. у с. Сенчицях від Харковець Л. І.
38 Зап. 29. 09. 2006 р. у с. Неньковичах від Никитюк В. М.
39 Зап. 28. 09. 2006 р. у с. Серниках від Полюхович Г. Я.
40 Зап. 28. 09. 2006 р. у с. Серниках від Полюхович Г. С.
41 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Острівську від Харковець О. В.
42 Зап. 26. 09. 2006 р. у с. Заозір’ї від Мацерук М. І.
43 Зап. 24. 09. 2006 р. у с. Перекаллі від Шарко Марії Кондратівни, 1932 р. народж.
44 Зап. 27. 09. 2006 р. у с. Морочному від Леонтюк Ліди Федорівни, 1920 р. народж.
45 Зап. 24. 09. 2006 р. у с. Боровому від Март П. М.
46 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від від Мінчук А. Д.
47 Зап. 26. 09. 2006 р. у с. Задовжжі від Полівко О. Ф.
48 Зап. 27. 09. 2006 р. у с. Сенчицях від Шкльоди Єлизавети Олександрівни, 1936 р. народж.
49 Зап. 27. 09. 2006 р. у с. Сенчицях від Житнікович Г. А.
50 Зап. 24. 09. 2006 р. у с. Боровому від Март П. М.
51 Зап. 29. 09. 2006 р. у с. Неньковичах від Никитюк В. М.
52 Зап. 28. 09. 2006 р. у с. Серниках від Полюхович Г. Я.
53 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Острівську від Тумаш О. Є.
54 Зап. 26. 09. 2006 р. у с. Задовжжі від Полівко О. Ф.
55 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Шукало Л. Т.
56 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Марчук В. З.
57 Зап. 26. 09. 2006 р. у с. Задовжжі від Полівко О. Ф.
58 Зап. 27. 09. 2006 р. у с. Сенчицях від Шкльоди Є. О.
59 Зап. 24. 09. 2006 р. у с. Боровому від респондентки 1926 р. народж.
60 Зап. 28. 09. 2006 р. у с. Серниках від Полюхович Г. С.
61 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Шукало Л. Т.
62 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Острівську від Тумаш О. Є.
63 Зап. 26. 09. 2006 р. у с. Задовжжі від Полівко О. Ф.
64 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Марчук В. З.
65 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Шукало Л. Т.
66 Зап. 29. 09. 2006 р. у с. Неньковичах від Никитюк В. М.
67 Зап. 27. 09. 2006 р. у с. Сенчицях від Шкльоди Є. О.
68 Зап. 27. 09. 2006 р. у с. Сенчицях від Харковець Л. І.
69 Зап. 24. 09. 2006 р. у с. Перекаллі від Шарко М. К.
70 Зап. 24. 09. 2006 р. у с. Боровому від респондентки 1926 р. народж.
71 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від від Мінчук А. Д.
72 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Острівську від Тумаш О. Є.
73 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Марчук В. З.
74 Зап. 28. 09. 2006 р. у с. Серниках від Полюхович Г. С.
* Рефрен “Сватий вечор” і кожне друге коліно пісенного вірша повторюються.
75 Зап. 29. 09. 2006 р. у с. Старих Конях від Петровець Надії Яківни, 1937 р. народж., Цикун
Домініки Никифорівни, 1936 р. народж., Цикун Наталії Никифорівни, 1928 р. народж.
76 Зап. 28. 09. 2006 р. у с. Серниках від Полюхович Г. С.