Історія ікони Вичівської Михайлівської церкви

Ця ікона Святого Іллі зберігається в Михайлівській церкві села Вичівка. В історії села можна прочитати, що її створення пов’язане з ім’ям Іллі Папа-Афанасопуло, власника земель у Вичівці: «На пам’ять про себе він побудував у селі каплицю та поставив перед церквою ікону із зображенням святого Іллі. Каплиця була зруйнована в 60-ті роки XX століття. Ікону ще раніше перенесли в церкву, де вона стоїть і донині».

Прочитаємо підпис під іконою: «Сооружена согласно приговору волостного схода отъ 14.1.1904 г. на пожертвованныя деньги волостью, должностными лицами Д. Матюхомъ, Н. Сахаровичемъ, Я. Созоновичемъ и де въ память Г. Земскаго начальника 5 го уч. Пинского уезда Ильи Афанасьевича Папа-Афанасопуло».

Розкрита ще одна таємниця зарічненської землі – надпис на заозірському кладовищі

В історії села Заозір'я. записана така інформація: "Унікальною пам’яткою села є камінь на сільському кладовищі. На ньому викарбувана дата – 1809 рік. За спогадами старожилів, він лежить на могилі панського управителя Михайла Шепила, який був жорстокою людиною по відношенню до селян. Тому, мабуть, замість хреста йому поклали на могилі камінь".

Кандидат історичних наук, замісник директора Національного архіву Білорусі Денис Лисейчиков розвіяв поліську легенду про те, що камінь на місці хреста був покладений на знак людського гніву за поведінку панського управителя. Денис пише, що такі камені на могилах були на початку ХІХ століття звичайним явищем.

Про кермаші 1926 року в Серниках та Вичівці

Тлумачний український словник трактує значення слова «кермаш» як ярмарок, храмове свято. Про те, що в ХVІ столітті був ярмарок у Ноблі, я вже якось розповідала.

Оце відшукала інформацію про кермаші початку ХХ століття. У Державному архіві Брестської області зберігається розпорядження Брестської торгово-ремісничої палати від 18 серпня 1928 року.

У ньому записано, що всі кермаші з містечка Серники переносяться в село Вичівку. Причина – наявність у містечку Серники великої кількості магазинів та лавок.

На фото хата із села Серники Рівненської області в музеї Пирогів.

Імовірна версія: пінський скарб 1804 року було знайдено поблизу Храпина...

 

До такого висновку прийшла, перечитуючи матеріали про Ридзевських на Генеалогический форум ВГД. Там пошуковець із Санкт-Петербурга розшукує інформацію про шляхтича Ридзевського, який у 1804 році підніс у подарунок імператорові Олександру І 20 золотих монет. Пізніше 12 із них потрапили до колекції Ермітажу. За це імператор подарував Ридзевському перстень.

Найцікавіші ось такі слова: «Знахідка була здійснена чи в самому Пінську, чи десь недалеко».

Зарічненці в російсько-японській війні 1904 -1905 років

У публікації Vladlen Maraiev HISTORIANS.IN.UA вміщена така інформація: «Тисячі солдатів, матросів і офіцерів українського походження вкрили себе славою в боях російсько-японської війни 1904–1905 років. Але в сучасній Україні їх практично не згадують. Даремно – адже це наші співвітчизники і наша історія. Досвід ветеранів російсько-японської став у нагоді в роки Української революції 1917–1921. Тож Росія не має жодного права присвоювати цю історію тільки собі».

Хресна хода від Ненькович до Локниці

Багато різних фактів із життя мого Полісся вміщено в журналі «Минские епархиальные ведомости». У грудневому номері 1910 року за числом 23 член Неньківського відділу православного братства псаломщик Семенчик опублікував цікаву розповідь про «небувалу» для тутешніх місць подію: у день храмового свята в Локниці, 14 вересня 1910 року (за старим стилем), проведено хресний хід.

Із самісінького ранку до церкви сходилися жителі Ненькович, аби взяти участь у хресному ході. Із села вийшло чоловік 60. Місцевий поміщик Нелюбович попросив, аби учасники ходи зупинилися біля його маєтку. І хоч він був католик, його працівники на чолі з управляючим Борманом зустріли ходу із хлібом-сіллю.

Десь у Ноблі похоронені останки представника відомого князівського роду Четвертинських

Десь у Ноблі похоронені останки представника відомого князівського роду Четвертинських, що походив від турово-пінських або волинських Рюриковичів

Цю інформацію я відшукала в дослідженні Олександра Грушевського. Там вміщена заява Івана Домановича від 22 серпня 1561 року (Домановичі мали землі в селах Комори, Прикладники й Морочне).

У заяві зазначено, що князь Лев Андрійович Четвертинський мав намір одружитися на дочці Івана Семеновича Катерині. Батько нареченої вже й подарунки майбутньому зятю подарував. А князь Лев захворів у маєтку Домановича Диковичах і... через тиждень, 19 серпня 1561 року, помер.

І НАЙЦІКАВІШЕ: «А тело дей того небожчика князя Лва з дому его тотъ же Богданъ Ордичъ взялъ и и до Нобля повезъ...»

Невідомо, ким доводився князю Четвертинському Богдан Ордич. У пінських писцевих книгах згадується міщанин Нобля Богдан Ордич. Жив він на окраїні міста, значить, оселився в Ноблі напередодні ревізії.

Богдан Ордич забрав у Диковичах від служника Стася й речі князя: його печатку, і гнідого коня із сідлом саф’яновим, і лук... Залишився у Домановича від князя лише кінь одноокий, шабля проста й сідло просте...

За цією заявою можна також дізнатися, який посаг мала на Поліссі наречена в ХVІ столітті, який договір складався між женихом та батьком нареченої...

На знайдених в Інтернеті світлинах герб роду Четвертинських та їхній родовід