І знову про Нобель: яка ж згадка про древнє поселення Київської Русі найдавніша?! Чи з'явиться в Ноблі отакий пам'ятник?!

Десятки разів я переглядала уставну грамоту 1005 року, де згадується Нобель як один із церковних центрів Турівської єпископії. І завжди щиро дивувалася: чому одні міста визнають цей документ, а інші заперечують?

Зміст грамоти опублікую нижче, а нині прочитайте такі парадоксальні факти: Дубровиця, Степань та Висоцьк підтверджують своє тисячоліття саме цим документом, а Нобель про цю дату ніде не згадує в своїй історії. Поки що не визнає її й місто Пінськ.

Що про Вичівку повідають документи і карти (Олексій Музичко)

Одну з перших згадок про село Вичівка знайдено Володимиром Перуніним  в “Огляді пущ” від 1553 року. 

А в публікації В. Тумаш "Дворища Вичівки" йдеться про обміри земель у селі Вичівка навесні 1555 року. Мова йде про велике село, яке мало 9 дворищ (“дворище” - сімейна родинна громада, яка об’єднувала в собі від 5 до 11 дворів).

Хто ми: мужики чи музиканти? (Олексій Музичко)

Досліджуючи родовід по старих церковних сповідальних відомостях, знаходжу, що в 1720 - 1730 роках проживав у селі Вічувка Іоанн Мужичко. Сповідальні відомості складались писарем на початку року, а потім священик відмічав, чи був парафіянин на сповіді. У цих відомостях значиться, що сини Іванові та внуки носили прізвище Мужичко.

Як конфісковували поліські землі після повстання 1863 року

Цю інформацію я відшукала в архівах «Віленської провінційної газети» за 1838 – 1917 роки. Там вміщено оголошення про проведення торгів із продажу майна та земель «политического преступника», тобто учасника повстання 1863 року, Генріха Родзевича. 

17 листопада 1878 року було прийнято постанову, згідно з якою 26 квітня 1879 року проводився продаж маєтку Сенчиці з хутором Заріччя та «имѣнія Морочно съ хуторами Глины и Иванчи». 

Маєток Сенчиці – це 1110 десятин землі: 174 десятин – орної землі, 313 – сінокісної лугової, під пасовищами – 41, під лісом, придатним для будівель, сосновим, листяним, кущами та зарослями – 9, на заливах – 37, під болотами – 439, під канавами – 12, під садибою, будівлями та фруктовим садом - 4 десятини.

Сад займає 24 сажні (2,16 метри) в довжину та 18 сажнів у ширину. Тут ростуть такі фруктові дерева: 1 яблуня, 11 груш та 6 вишень.

Повстанець із Ненькович

На околиці села Неньковичі є місце, де покоїться учасник польського повстання 1863 – 1864 років Владислав Тукальський-Нелюбович. Довгий час тут був сімейний склеп цієї родини. Ми бували там щоразу, коли в Мутвиці гостював поляк Северин Тукальський-Нелюбович. 

Він завжди їхав поклонитися цьому святому для нього місцю. Уперше ми довго продиралися заростями терену, доки нарешті відшукали стежину, яка привела нас до місця захоронення. Збоку лежали лише рештки розбитого пам’ятника. І все ж якась добра душа поклала поруч букетик квітів: хтось у Неньковичах ще пам’ятав польську родину. Нині ця могила упорядкована.

Автор рукописних спогадів Геронім отримав відомості про повстання від одного з його учасників – лісника Фелька Жолондієвського із села Чернин. Той розповідав, що кілька сотень повстанців було вбито в Глинному на території маєтку Уголець. Убитих було поховано в одній могилі, а над нею насипали курган. У мутвицькому маєтку був навіть список учасників повстання, які загинули в урочищі Глинному, але він згорів під час пожежі.

Владислав тоді був поранений. Фелько виніс його з місця бою, здолав із ним багато кілометрів лісових доріг. Після повстання лісник Фелько уникнув підозри, він спокійно дожив свої дні в мутвицькому лісі Свідно. А от Владиславу довелося переховуватися. 

Пізніше він повернувся в маєток батьків Неньковичі, а згодом став господарювати у власному маєтку Мутвиця.

На світлині Северин Тукальський-Нелюбович та його сестра Анна на місці родинного склепу.

Дві карти й польське повстання на теренах Зарічненщини

У 2018 році минає 155 років польського повстання 1863 – 1864 років. Вивченням подій того періоду я захопилася більше 10 років тому, коли прочитала в рукописах поляка Героніма Тукальського-Нелюбовича, що неподалік нашого села є поховання учасників цього повстання. На саморобній карті пана Героніма, що зберігається в Інституті географії Варшавського університету, хрестиком позначено це місце поховання.

Легенда про мертве озеро (про район Трьох озер біля села Острівськ)

У 2017 році Кірілкова Наталія Василівна, кандидат філологічних наук, доцент, видала навчальний посібник "Рівненське Полісся: зразки мовлення, тексти". 

Видання призначене для студентів спеціальності «Українська мова і література» як додатковий посібник для поглибленого вивчення особливостей говірок Середнього та Західного Полісся Рівненської області. Тут дібрано зразки мовлення й тексти, які представляють різні говіркові системи та містять культурну інформацію про їхніх носіїв.

Є в цьому виданні тексти, записані в селах Вовчиці та Борове Зарічненського району. Пропонуємо для ознайомлення легенду, записану в селі Борове:

Борівською школою опікувалися польські військові

Польськомовний журнал «Wiarus» №7 за рік 1938 публікує замітку «Z ŻYCIA WYCHOWANKÓW SZKOŁY DLA MAŁOLETNICH» - «Із життя вихованців школи для малолітніх». 

05. ІІ. 1938 року відбуваються збори членів Кола підофіцерів Варшавського полку піхоти. На них обговорювалися різні поточні питання, а в кінці свого зібрання говорили про опіку над Борівською школою Кухітськовільської гміни, що в Пінському повіті. 

Ще кілька таємниць Нобля: нова археологічна пам’ятка та про що свідчить шар горілого шару в шурфах

Фото. Б.51 с. Нобель. Давньоруське поселення в центрі села. Південна стінка.

Це так цікаво – читати наукові публікації про рідний край. Одна з них потрапила мені до рук, коли ми з учнями вивчали історію Нобля. Там неймовірно багато інформації, а я повідаю вам лише її маленьку частину.

На фото - шурф №7, закладений у селі Нобель 2012 року, коли сектор археології та пам’яткознавства Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф за участю фахівців ІА НАН України проводив тут комплексні археологічні розвідки.

Фотошедеври фотографа Ляховця у музеї Білоруського Полісся

Працюючи у фондах МБП, я особливо приглядалася до ось цих фото. Вони належать кухітськовільському фотографу Василю Ляховцю. Напевне, потрапили до Пінська після чергової експедиції музейників. Зберігаються в МБП за номерами 2533, 2470/5, КП-2526.

Селяни Нобля при заготівлі дров (1938 рік)

Фото із фондів музею Білоруського Полісся. На ньому підпис: "Крестьянская семья из д. Нобель при заготовке дров, автор Обуховский, 1938 г. Пом 2511/3".

Милі дівчатка з Нобля в постоликах

Це фото чарівних дівчаток із Нобля - знімок Юзефа Обуховського 1938 року. Зафіксований він у музеї Білоруського Полісся за номером 2524.

Мене особливо вразила відчайдуха справа. Старші дівчатка вже вдягнуті по-осінньому, а вона у вишиванці без верхнього одягу любується...

Про що розповідає світлина із села Кухче

Пінський краєзнавець та фотограф Дмитро Георгієвський побував у 1924 році в селі Кухче. Тут він зазнимкував селян цього села. Ця світлина в МБП зареєстрована за №2359.

Звичайні кухченці у святковий день. Виглядають досить пристойно. Акуратні й зовсім не такі, як описують поліщуків початку ХХ століття деякі краєзнавці. Ця світлина має поламати стереотип того негативного образу наших предків, який закладено нині в багатьох українців, білорусів та поляків.

Давня світлина із Старих Коней та доля її автора

Епізод повернення із польових робіт у селі Старі Коні зазнимкував фотограф Гергієвський із Пінська 27 липня 1933 року. Зберігається світлина у фондах музею Білоруського Полісся за №2418. Дуже цікава доля автора цього фото. Дмитро Георгієвський був другим директором Пінського краєзнавчого музею, створеного в 1924 році.

Коли в Ноблі ще млин стояв

У 1938 році в містечку Нобель побував пінський краєзнавець, замісник голови Пінського відділу краєзнавчого товариства, учитель географії та природознавства Юзеф Обуховський. 

Він зазнимкував тут різні цікаві епізоди. Деякі з них я скопіювала в музеї Білоруського Полісся. Ця світлина має такий підпис: "Пом 2492. Фото. Девушка из д. Нобель, автор Обуховский, 1938 г."

Ось така вона, міщаночка Нобля...

Вінцент Дунін-Марцинкевич "ПІНСЬКА ШЛЯХТА" (українською мовою)

Ява 1

Марися

(сама, сидячи на лаві, пряде співаючи).

№1

Тяжко жить мені, дівчата,

З миленьким в розлуці, -

Лає батько, лає мати, 

Що серденько в скуці.

Роки сидіть над пряслицею,

Я хочу бути молодицею.

Мати каже: "Вік молодий,

Ой, ти й сама мала!"

А вже сама в мої роки 

З батьком любувала. 

Роки сидіть над пряслицею,

Я хочу буть молодицею.

Пантелеймон Куліш про село Нобель

Інколи я навіть дивуюся, скільки ж іще невідомої інформації можна відшукати про наш славний Нобель. Недавно прочитала про цей населений пункт часів Хмельниччини навіть у Пантелеймона Куліша, автора «Чорної ради». Щоправда, це лише кілька рядків про те, що тут два тижні стояло військо, направлене для придушення козацького повстання.

Звідки в жителів Нобля особливий гонор?

Над цим питанням задумувався не один із зарічненців. А таке перебільшене чванство притаманне ноблянам не одне століття. І ось я віднайшла відповідь на це питання. У книзі Миколи Єленевського "Время пастыря" є такі рядки: "У 1911 році російський уряд відзначав півстолітній ювілей відміни кріпосного права. У Пінському повіті святкування мали проводити в містечку Нобель.

Як закінчувалася Перша світова війна на Поліссі

З уроків історії кожен із нас знає, що Перша світова війна закінчилася підписанням Брестського (Берестейського) мирного договору 3 березня 1918 року, а згодом -Комп'єнського перемир'я від 11 листопада 1918 року. Це потрактування істориків. А коли ж німці насправді залишили Полісся, коли звідси виїхали російські солдати?

Хроніка воєнних подій 1916 року на Зарічненщині

Січень

У селі Дібрівськ знаходиться 18-ий гусарський Ніжинський полк. У середині січня він виходить на бойові позиції. 16-а кавалерійська дивізія прикривала широку ділянку фронту навпроти села Кухітська Воля, зайнятого німцями та австрійцями.

Як жилося поліському люду під час Першої світової

Відповідь на це питання кожен дасть одним словом - важко. А як саме, можна прочитати в повідомленні 1916 року. Тоді мінський губернатор побував у Кухітськовільській та Морочненській волостях.

Після його поїздки Андрій Брагін в газеті «Трудова копійка» опублікував замітку «Без теплого угла»: «Минский губернатор в своем воззвании о пожертвованиях пишет: «В середине сего октября, объехав Кухоцко-Вольскую, Морочанскую и другие волости Пинского уезда, ныне освобожденные от неприятеля, я лично имел возможность убедиться в том исключительно тяжелом положении, в котором оказались крестьяне этих местностей, вернувшиеся в свои разоренныея старые пепелища.

Перша світова війна та село Морочне

Під час пошуків інформації про Першу світову війну я зовсім мало інформації зустрічала про село Морочне. Читала раніше в польських публікаціях згадку, що неподалік села в 1915 році був бій, але опису його, на жаль, ніде не відшукала.

У селі Морочне стояли російські солдати. Про це свідчить і світлина з фотогалереї цього періоду. На зворотній стороні фотографії надпис: «Землянка 4 роты в д. М. Морочне. Прапорщ. Поскребалов. 1916. Сентябрь». http://www.grwar.ru/pictures/pictures.html?id=360

У часи Першої світової зовсім не цінувалося людське життя: бій біля хутора Тараж

Нині до Борівської сільської ради Зарічненського району належить хутір Тараж. Але не всім відомо, яка трагічна подія трапилася тут 5 жовтня 1915 року.

Німецький професор у зарічненських селах

Цікаві свідчення того, як виглядало Полісся в роки Першої світової війни, можна знайти в листах німецького професора Едуарда Мейєра. У лютому 1918 року він виїздив на східний фронт з лекціями про міжнародне становище. Його листи з Полісся нині опубліковано, там є інформація й про зарічненські села.

Як солдат Гавриленко фронт біля Сенчиць зупинив

Третій місяць вивчаю документи Першої світової війни про Полісся. Здається, вже зібрала достатньо матеріалу, необхідного для вивчення цієї теми з дітьми-краєзнавцями. Але ця робота так захопила мене, що не знаю, як і зупинитися. Ось учора дізналася про такий цікавий факт, що як же не розповісти своїм землякам?.. Мова про одне з найменших сіл Зарічненського району – Сенчиці.

Історія з Нобля: зустріч із солдатом Другої світової (Павло Креневич)

Подібні історії дійсно шокуючі, але, як не дивно, трапляються частіше, ніж це прогнозують усілякі закони теорії ймовірностей. Наприклад, ми з батьком у вагоні поїзда Брест-Київ зустріли полковника, який в 1941 році у званні лейтенанта, намагаючись вийти з оточення з групкою солдатів, забрів у подвір'я мого дідуся й бабусі в Ноблі..

Залізничні колії Першої світової на зарічненській землі

Наш край нині добре відомий своєю вузькоколійною залізницею Антонівка – Зарічне, котра була побудована орієнтовно 1895 року. Пора розповісти, які ж іще залізничні колії діяли на території нашого району. Ось перед вами схема залізничних доріг Південно-Західного фронту 1916 року. На ній позначено населені пункти тодішнього маршруту цієї вузькоколійки: Дубровиця – Хіноч - Борове – Кухітська Воля – Острівськ - Голубне – Зарічне.

Спогад старожила Нобля Максима Ходневича (Павло Дубінець)

У російській армії воювало багато українців. Мій прадід Максим Ходневич розповідав у родині цікаву історію про часи Першої світової. 

Коли після громадянської війни на Поліссі запанував мир, то ті роки були голодні. І дідусь вирушив на велику Україну за хлібом. В одному селі Полтавської губернії зайшов до двору господаря. Той почав розпитувати, звідкіля пришелець прибув. І коли дізнався що з Нобля, запитав:

Нові неймовірні історії з Нобля: 1916 рік

19 серпня в селі Нобель святкують Преображення Господнє. Достовірно відомо, що церковні служби тут відбуваються ось уже майже 500 років, адже найдавніша згадка про Преображенську церкву датована 1555 роком. Не було в цей день служби в церкві 1916 року, адже біля села точилися бої. А церква згоріла від російського снаряда…

2 серпня 102 роки тому або Чотири дні страждань на болоті біля Нобля

У 1916 році зарічненська земля була розкраяна лінією фронту. Скупі рядки про ті часи є і в російській, і в німецькій хроніках. Найчастіше там згадуються бойові дії біля озера Нобель. Ці свідчення допомагають по-новому поглянути на тогочасні події на Поліссі. 

Партизанський ліс 1916 року біля Острівська

Кілька сіл Зарічненського району допишуть в історію своїх населених пунктів нові відомості про події Першої світової війни. Одне з них віднині буде відоме як центр партизанських походів. Коли російському штабові потрібен був «язик», партизани поспішали до Острівська. Адже позиція, де вели бойові спостереження російські солдати, знаходилася біля цього села.

З нида́внъії істо́рії Засвє́тьтя

Коли́сь, нать я́ щи ге́ти по́мню, бироги́ Засвє́тского о́зира були́ го́лъі, ті́льки з того́ бо́ку, що оддалі́ч од доро́ги з Ноблє́ на Млъіни́, був мале́нькій чубо́к лі́су, І те мі́сци ма́ло лъіху́ сла́ву: за́вжди оси́ридь но́чи в тому́ лиску́ було́ чу́ти яки́їсь сту́ки і брє́ски, єк бу́ттоби хто́сь там на вирста́ті ткав. Ну, хто́ ж там може́ таке́ роби́ти в таке́ вре́м'є? Лъіхе́. Ничи́ста си́ла. Чорт. Більш нъіхто́.

Хроніка воєнних подій 1915 року на території Зарічненщини

Вивчивши та узагальнивши сотні документів українською, російською, німецькою мовами, мені вдалося скласти хронологію воєнних подій 1915 року в Зарічненському районі. Звісно, я не претендую на остаточну версію ходу цих подій у нашому краї. Це перші напрацювання із цієї теми, адже ніхто й ніколи навіть не згадував про події 1915 року на Зарічненщині. Можливо, будуть неточності, адже в різних документах події зафіксовані то по старому стилю, то по новому. Але я намагалася зробити цю хронологію якнайточнішою.

Тут наведено факти із пінських та волинських сіл. А все тому, що відірвано від околиць описати події на Зарічненщині було неможливо.

Кухітська Воля: 1915 рік

Чимало подій Першої світової пов’язані із селом Кухітська Воля. Тривалі бої відбувалися тут у вересні 1915 року. Про це можна знайти сотні публікацій в Інтернеті. Історик Корольов Володимир Миколайович пише: «Із 3 по 17 вересня 1915 року в лісах та болотах біля села Кухітська Воля дивізія Краснова під убивчим вогнем бере приступом залізобетонну цитадель і розбиває німецьку піхотну бригаду. Далі разом з бригадою 3-ої Кавказької дивізії здійснює набіг углиб розташування противника й викликає в нього паніку».

Млин села Морочне в Пирогово (В'ячеслав Остапович)

В експозиції «Полісся» Національного музею народної архітектури та побуту України є вітряк із села Морочне. Побудований він у 1948 році Павлом Андрійовичом Репецьким (Павлюком по- вуличному).

Полонений німецький генерал у Мутвиці

Якщо ввести в пошукову систему слова «Мутвиця» чи «Невель» та «Фабаріус», вам запропонують прочитати десятки різних публікацій про полоненого німецького генерала Першої світової. А історія ця незвичайна й тісно пов’язана з нашим зарічненським краєм.

Очі села Заозір’я (із досліджень Ніни Іванівни Каленчук)

Мандруючи світом, я вже багато разів повторюю, що моє село Заозір’я найпрекрасніше. І особливо велику роль в цьому відіграють озера - очі села. 

Одне з них - звичайне озеро, що розкинулося вздовж села. Утворення воно природного, а ось про інше існує легенда, яку в селі знає чи не кожна людина, як у нас кажуть – від малого до старого.

Чому німці дотла спалили село Комори

Кілька років тому в краєзнавчій збірці «Поліщук» я прочитала історію нападу партизанів на село Невель у листопаді 1915 року. Потім відшукала десятки публікацій істориків про цей рейд. І лише нині (після детального вивчення цієї історії) знаю, що розпочиналася вона в селі Мутвиця…

Ось свідчення професора Головіна: «10 листопада 1915 року всі зібралися в районі села Мутвиця. Розробили план нападу на Невель і запропонували його командиру ІV кавалерійського корпусу генералові Гелленшмідту. Особливого зацікавлення він не виявив…» Та це й не дивно: тоді багато відомих воєначальників не схвалювали партизанську війну.

Пісня родини Васьковичів із Комор

Учасники проекту "Ukrainer" зафіксували в селі Комори пісню у виконанні родини Васьковичів.

Відео про особливості села Серники

Цікаве відео про село Серники знято в ході Ukrainer-експедиції. Мета цього проекту - розповідати цікаві історії про найвіддаленіші місця України, про цікавих людей, мистецтво і їжу. На цей раз героями фільму стали жителі села Серники. Дуже цікаво!!!

Партизанський рейд на Кухче 30 жовтня 1915 року (спогади очевидця)

Про організацію партизанського рейду в село Кухче розповідає у своїх спогадах професор Головін. Вони написані в Парижі 1939 року зі слів молодшого офіцера Маркова.  Найцікавіше в цій розповіді - роль провідника із села Вулька Річицька, який зумів болотними стежками непомітно провести ворога.

Перша світова в Мутвиці

Уперше спогади про події Першої світової у селі Мутвиця я прочитала у рукописі поляка Героніма Тукальського-Нелюбовича. Це було неймовірно цікаво. Ось деякі уривки…

Перед тим, як на Поліссі з’явилися німці, тут пройшли тисячі біженців. Уявляла собі автомобілі, фургони, брички, карети, що одна за одною снували дорогами. А поруч – худоба, коні, вівці, птаство.

Перша світова війна на теренах Зарічненщини. Що ми про це знаємо?

11 листопада (одинадцятого дня одинадцятого місяця) 1918 року об 11 годині замовкли гармати на Західному фронті. Закінчилася Перша світова війна, котра тривала 4 роки й 4 місяці. Її шляхи пролягали й нашим краєм. 100 років тому закінчилися бойові дії й на території Зарічненського району: 3 березня 1918 року в Бресті-Литовському було підписано Берестейський мир або Брест-Литовська мирна угоду, яка зафіксувала поразку Росії та вихід її з Першої світової війни.

Чи багато знаємо ми про події тих давніх часів на нашій зарічненській землі? На жаль, ні. Переконалася в цьому, вивчаючи історичні джерела про цей період життя на Поліссі.

Морочне. Фотоальбом №2 (Світлини зібрано священиком Павлом Дубінцем)

Поліське обійстя початку ХХ століття

Про різноманітні захоплення священика Павла Дубінця знає кожен житель Зарічненського району. У нього унікальна бібліотека краєзнавчої літератури, він пише чудові художні твори, багато читає, захоплюється спортом. І має десятки інших хобі. А ще Павло Євгенович зібрав сотні світлин із життя села Морочне. Окремі з них опубліковано в цьому фотоальбомі.

У 1901 році селяни Привітівки спалили панський маєток

Ми часто чули на уроках історії про непокору селян, про селянські виступи в різних регіонах України. А про те, що таке бувало й у поліських селах, відомо мало кому. Цю прогалину ми надолужимо, прочитавши монографію білоруського дослідника Віктора Кохновича «Господарство в маєтках на Поліссі в період із 1861 по 1914 роки». Кілька сторінок його дослідження присвячено родині Терлецьких. Використані вченим архівні матеріали розкажуть читачеві багато нового про життя на Поліссі в минулому.

Морочанська волость

У певний період часу нинішній Зарічненський район входив до Морочанської волості. Відомості про це вміщено в книзі "Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей", виданій у 1886 році.

Староста села Морочне

Староста села Морочне. Це одна із листівок, які видавалися на початку ХХ століття.  Світлина з колекції Ридзевських.

https://fbc.pionier.net.pl/details/nnlx4Rf

Так виглядав міст у селі Старі Коні в 1941 році

Цікаве фото села Старі Коні, опубліковане в німецькому виданні 1941 року. Інформацію цю розміщено у ФБ на сторінці білоруса Антона Астаповіча 9 січня 2017 року.

Опубліковано в додатковому томі з текстовими поясненнями до видання військових карт. Стосується так званої європейської частини Росії, а точніше Білорусі. Виданий виключно для службового користування, отже таємний. 

Видав відділ військової картографії Генерального штабу Вермахту в 1941 році в Берліні. Це видання перед нападом на Радянський Союз.Завершили укладати 27 березня 1941 року.

Про навчання у Вичівці 100 років тому

Нині багато розмов про НУШ (нову українську школу). Буде багато змін в організації навчання першокласників. А мені вчора потрапила в руки стаття про організацію навчання у Вичівській двокласній чоловічій школі 1915 року - більше 100 років тому. Якщо вам цікаво, прочитайте...

Найбільше мене зацікавило питання, чому в обов'язковий перелік необхідного для навчання входили калоші?..