Уперше спогади про події Першої світової у селі Мутвиця я прочитала у рукописі поляка Героніма Тукальського-Нелюбовича. Це було неймовірно цікаво. Ось деякі уривки…
Перед тим, як на Поліссі з’явилися німці, тут пройшли тисячі біженців. Уявляла собі автомобілі, фургони, брички, карети, що одна за одною снували дорогами. А поруч – худоба, коні, вівці, птаство. Худобу гнали десятки верст, не годуючи й не напуваючи. Це було жахливе видовище. Тут панували злидні, голод. Ця хвиля біженців була небезпечною в повному розумінні цього слова, адже відсутність лікарської допомоги викликала різні епідемії серед біженців.
Про початок війни в Мутвиці сповістили німецькі літаки, які скидали на село бомби. По прямій, пише автор рукописів, до лінії фронту було 10 км. Тут стояв штаб генерала Міщенка. Автор детально розповідає, які військові підрозділи зупинялися в Мутвиці, як вони себе поводили. Деякі солдати навіть допомагали мутвицьким панам збирати збіжжя.
У спогадах є розповідь про те, яку роль у тій війні зіграли болота. Небувала посуха в 1915 році майже знівелювала стратегічне значення пінських боліт, яким військові штаби надавали великого значення. Це була одна із причин, чому осушення цих боліт не здійснювалося. Вийшло так, що там, де раніше не можна було проїхати, тепер це можна було зробити. Лише ріки були натуральною перешкодою.
Біля села Сенчиці річка Прип’ять на лінії головного тракту робила петлю. Гребля в тому місці утворювала завивину й перетиналася кількома древніми мостами. Такі природні умови створювали зручну оборонну позицію. Фронт там зупинився надовго…
Про все це можна прочитати в першій частині спогадів, перекладених Олексієм Нагорнюком у 2011 році.
Немає коментарів:
Дописати коментар