Чому німці дотла спалили село Комори

Кілька років тому в краєзнавчій збірці «Поліщук» я прочитала історію нападу партизанів на село Невель у листопаді 1915 року. Потім відшукала десятки публікацій істориків про цей рейд. І лише нині (після детального вивчення цієї історії) знаю, що розпочиналася вона в селі Мутвиця…

Ось свідчення професора Головіна: «10 листопада 1915 року всі зібралися в районі села Мутвиця. Розробили план нападу на Невель і запропонували його командиру ІV кавалерійського корпусу генералові Гелленшмідту. Особливого зацікавлення він не виявив…» Та це й не дивно: тоді багато відомих воєначальників не схвалювали партизанську війну.

І все ж напад на Невель було здійснено. Як це відбувалося, прочитаємо із записів краєзнавців Пінської гімназії, здійснених через кілька років після цих подій: «У листопаді 1915 року були сильні морози. Болота підмерзли. І от 27 числа цього місяця відділ російських військ вирушив із настанням темряви із села Морочне в сторону Невля. Поводирем у них був мешканець села Борове Олімпіуш Дяденчук, який добре знав усі стежки в близьких і далеких околицях. Дяденчук провів усіх через болота та село Комори, переправивши через річки Прип'ять, Струмінь та Стохід. 

Село Невель було обнесене колючим дротом. Тут, у маєтку Млодзіковських, знаходився німецький штаб і телефонна станція.

Росіяни мали на собі темний одяг, що робило їх невидимими для ворогів. Німці не чекали атаки. Це дало можливість росіянам захопити зненацька весь штаб разом із німецьким генералом та офіцерами. Росіяни забрали 30 полонених і тією ж самою дорогою вирушили в напрямі Комор, Мутвиці, Старих Коней до Серник, де на той час стояв російський штаб. Тут німецький генерал позбавив себе життя, а офіцери були відіслані в глиб Росії».

У білоруських істориків є відомості, що «деревня Комора вскоре была сметена с лица земли огнем германской артиллерии, но партизан уже перебросили на другой фронт».

Доля полоненого німецького генерала – це окрема, досить цікава тема розповіді. А от побачити, як виглядав Олімпіуш Дяденчук із Борового, допоміг нам пінський краєзнавець та художник Олександр Лозіцький. Він зустрічався з борівським селянином і в збірці «Поліщук» вмістив свій малюнок.

Про те, яка увага надавалася нападу на Невель, говорить той факт, що про результати рейду був інформований цар Микола II. Познайомившись із результатами бойової операції, він нагородив багатьох учасників різними нагородами.

Існує переказ, що один із німецьких офіцерів вижив тоді. Під час Другої світової війни він обіймав високий військовий пост і ставив завдання німецькій авіації знищити дотла село Невель. Наші земляки-нобляни розповідали, що німецькі літаки долітали до Нобля, розверталися й летіли бомбити Невель (записано від Павла Креневича). 

А ще в історії цього села відзначається, що невельські остарбайтери не признавалися, звідки вони родом, бо в Німеччині їх би чекала важка доля. Село Комори під час Другої світової війни теж було практично спалене німцями: це помста за те, що комірські селяни «ще в першу війну» допомагали переправити партизанів через річку. ..