Третій місяць вивчаю документи Першої світової війни про Полісся. Здається, вже зібрала достатньо матеріалу, необхідного для вивчення цієї теми з дітьми-краєзнавцями. Але ця робота так захопила мене, що не знаю, як і зупинитися. Ось учора дізналася про такий цікавий факт, що як же не розповісти своїм землякам?.. Мова про одне з найменших сіл Зарічненського району – Сенчиці.
Із 24 вересня 1915 року тривали бої біля сіл Комори, Сенчиці, Прикладники. У густому тумані німецька піхота перекинула містки через річку навпроти села Невель і перебігла на південний берег. Німці вибили зразу всі піхотні застави. Російський батальйон зайняв окопи біля села Прикладники. Весь день ішов артилерійський бій. Німецька піхота після декількох невдалих спроб атакувати окопалася. Увечері після артпідготовки німці знову кинулися в атаку. Вони були зупинені, але ввечері, коли все ніби заспокоїлося, німці неочікувано швидко атакували й увірвалися в село Невель.
За бій 24 вересня 1915 року отримав нагороду генерал-лейтенант Черячукін. Ось уривок наказу від 20.07.1916: «В бою 24-го сентября 1915 года, на рассвете, когда противник обрушился на предмостные позиции у дд. Сенчице-Дубчицы и потеснил сборный отряд, генерал-лейтенант А.В.Черячукин по собственному почину отправился на позиции Сенчице, лично указал позицию горной батарее и под сильным ружейным и артиллерийским огнем противника, с явной опасностью для жизни, обходил пехотные части, потерявшие до 40% своего состава, ободрял и успокаивал людей, чем способствовал удержанию позиции у этой деревни».
26 вересня німці перейшли правий берег річки Прип’ять біля Сенчиць. Під час відходу російських військ від села Сенчиці було вирішено підірвати міст через річку Прип’ять. Так як цю річку перейти вбрід було неможливо, міст зіграв би для німців важливу стратегічну роль, а його відсутність паралізувала б рух німецьких військ. Добровольцями для виконання цього завдання визвалися козаки Меркулов, Горбатов та рядовий Гавриленко. Уночі з 26 на 27 вересня під сильним вогнем противника вони підірвали цей міст. За цей подвиг козаки отримали нагороди. А от прізвища рядового Гавриленко серед нагороджених я не відшукала. Зате в історію Першої світової війни Зарічненщини увійшов солдат Гавриленко.
Так було зупинено німців поблизу Сенчиць, де й фронт зупинився на тривалий час.
Хто він, цей рядовий Гавриленко, невідомо. Зважаючи на прізвище, можна костантувати, що українець. У лавах російської армії було багато місцевих жителів. У моєму дослідженні є чимало фактів, узятих з історії 18 Ніжинського полку. Нещодавно на білоруському сайті «Пинськ и пинчане» я прочитала історію вчителя Карася Олексія Сильвестровича із білоруського села Колодне (це недалеко від кордону із Зарічненським районом). Він із початком війни в 1914 був призваний до армії й служив у цьому ж Ніжинському полку.
А бої біля Дубчиць – Сенчиць будуть відбуватися ще й у 1916 році…
Немає коментарів:
Дописати коментар