Дослідження історії села Новосілля присвячую пам'яті своїх батьків (Валентина Тумаш: переспів поезії Івана Хмеля)

Валентина Тумаш - автор дослідження про село Новосілля
Зарічненського району Рівненської області

Забудеш інколи в турботах

Рідне село, зелений гай,

І десь зникають у пустотах

Полин, латаття та розмай.

Світлини-фрагменти із дитинства новосільців

Слово до земляків

Як маленькі струмки вливаються у велику ріку й живлять її, так і маленькі села стають учасниками великих історичних подій і залишають свій слід в історії. 

Доля їх залежить від того, чи обминуть поселення неспокійні вітри історії.

Так склалося традиційно, що історія великих міст та сіл нашої держави завжди в центрі уваги преси, істориків, етнографів, а невеличкі населені пункти, які не мають на своїй території ні сільради, ні школи, залишаються поза увагою.

Безмежна вдячність батьківським порогам (Павло Дубінець)

Священик, краєзнавець Павло Дубінець у народному музеї,
яким керує Валентина Тумаш

Шановні новосільці, левончани (вибачте за топонімічну тавтологію, але й справді не знаю, як до вас краще звертатися)! 

Невтомна праця людини, як правило, нагороджується вдячністю тих, для кого вона трудиться. Тримаючи у своїх руках цей краєзнавчо-історичний нарис чи читаючи його, ви перш за все маєте низько вклонитися за працю його авторці. 

А ще подякувати Творцю, що на стежках вашого села від материнського молока, разом із співом народної пісні, милих серцю природних краєвидів увібрала у свою душу невимірну любов до історичної спадщини поліського краю Валентина Миколаївна Ляховець, чи тепер по чоловіку Тумаш.

Легенди про заснування села

Нині село Новосілля відноситься до Кухченської сільської ради Зарічненського району Рівненської області. Але його історія тісно пов’язана й із сусідніми селами Храпин, Острівськ, Кухітська Воля.

Серед жителів навколишніх сіл збереглися цікаві легенди про одночасне заснування сіл Новосілля та Острівськ. Створення цих двох поселень пов’язують із розпорядженням володаря сусіднього села Храпин. 

Він вирішив покарати своїх неслухняних підданих: непокірними і гордовитими вони були, тому господар вирішив відселити їх подалі від маєтку. 

Половинчичі – перша назва нашого населеного пункту

На світ народжується людина. Вона отримує власне ім’я, а ще все життя пам’ятає день свого народження, щоб знати свій вік. Так і населені пункти: вони з’явилися в певний період історії, отримали свої назви і мають свій певний вік. 

Що ж ми знаємо про період заснування населеного пункту, де народилися? Чому наше Новосілля часом називають Ливінчою, інколи Левінчою? Відповідь на ці питання будемо шукати в давніх історичних документах ХVІ століття.

Історичні документи розповідають

Після опрацювання багатьох історичних джерел ми переконалися, що пізніше доля села Новосілля пов’язана із сусіднім Храпином. 

Це один із найстаріших населених пунктів району. Професор Цинкаловський подає про нього такі відомості: «Село розміщене над річкою Струменем. У ХVІІІ – ХІХ століттях належало до греко-католицьких єпископів у Пінську. 

Частина села була у володінні Ридзевських. У кінці ХІХ століття тут була дерев’яна церква, 144 жителі та 2,880 десятин. Храпин згадується в 1451 році, коли князь Свидригайло надає село Хведорові Гринькові (Архів Сангушків, т. 1, №47). В архіві князів Любешовських Храпин згадується в 1529 році».

Річка Веселуха

Вивчаючи далеке минуле поліського краю, можна пересвідчитися, що розселення тут здійснювалося при водних реаліях. 

«Слов’яни будували населені пункти над лісовими річками, біля труднодоступних боліт, озер», - писав псевдо-Маврикій. «Вони віддавали належне рікам», - твердив Прокопій Кесарійський. От і наше Новосілля було засноване при річці Веселусі.

Новосілля – нове село

Етимологію назв поліських сіл пояснюють десятки словників. Найбільшою популярністю серед краєзнавців користується видання Ярослава Пури «Походження назв населених пунктів Рівненщини», де автор досліджує етимологію понад 700 населених пунктів Рівненської та суміжних областей. 

У монографії Ярослава Остаповича можна знайти тлумачення автора про 29 сіл Зарічненського району. Найдавнішу згадку про наше село дослідник знайшов на військово-топографічній карті Волинської губернії, складеній Чертковим М. І. у 1855 році.

Про що розповідають давні топоніми села (Галина Погорілець-Супрунюк)

Назви урочищ, зафіксовані в Новосіллі Хвальчевським п’ять століть тому, можуть чимало нам повідати. Серед них є назви-орієнтири: Заброди знаходилися за бродом, Перехрестя – на перехресті лісних доріг, Острів – на острові серед болота, Верхній ліс – десь далеко від села. 

Поблизу населеного пункту стояв млин, тому одне з урочищ назване Млином. В Ольшаному, напевне, росла вільха, у Лосиному Мохові – мох, в урочищі Яблуньці хтось колись посадив яблуньку.

Легенда про новосільські дуби (Богдана Марчук)

Новосільський дуб-красень

Височіє на околиці села Новосілля розлогий, крислатий красень-дуб. Щовесни він вбирається в нові зелені шати, які береже до самої зими. 

Коли сісти під його кроною й уважно прислухатися, то можна почути, як його розлоге гілля веде неквапливу розмову з другом-вітром. 

Мабуть, розповідає про бувальщини, які доводилося бачити на своєму віку, і про людей, яких гостинно зустрічав під своїми вітами.

Татари на поліській землі

Багато про що можуть розповісти архівні та історичні документи. Вони зберігають незліченну кількість таємниць. Одну із них ми змогли розкрити, ознайомившись із записом в актовій книзі Пінського гродського суду за 1654 рік.

Тоді наше Новосілля входило до складу села Кухче. 9 січня 1654 року до Пінського гродського суду надійшла скарга від володаря Кухче, зем’янина Валеріана Гричини про розгром татарами цього села. 

Від себе і своєї дружини Марини Достоєвської-Гричини він повідомив, що 24 грудня 1653 року декілька сотень кінних татарів увірвалося в Кухче. Гричини разом з дітьми ледве встигли втекти.

Історія села в метричних книгах Храпинської парафії

У давнину головним документом із життя кожного села були церковні метричні книги. Запроваджені в ХVІІ столітті, вони стали цінним джерелом вивчення свого роду, села, адже в них накопичувалася об’єктивна інформація про фіксацію актів громадського стану (народження, шлюбу та смерті). 

Тривалий час велися вони при церквах єдиною книгою на всі села парафії. Із введенням радянської ідеології функції обліку метричними книгами перебрали на себе державні установи.

Народознавчі аспекти метричних книг Храпинської парафії

Тривалий час давні метричні книги не вводилися в реєстр джерел для обґрунтування наукових доказів, їх ігнорували як церковні документи. Нині вони зайняли належне місце у певних доказових джерелах, бо подають найдавнішу інформацію. 

Тим, хто захоче встановити свій родовід, допоможуть дані виписки із метричних книг Храпинської парафії.

Хто ми? Чиїх батьків діти? (Про новосільські роди)

Із давніх-давен на Україні існувала традиція: кожен повинен був знати свій рід до сьомого коліна поіменно. Слов’яни вірили, що душі предків нікуди не зникають, а залишаються поруч зі своїми нащадками, допомагаючи у важку хвилину. 

І чим більше прародичів ти пам’ятаєш, були переконані наші предки, тим більше в тебе янголів-охоронців, бо впевненість і стабільність у житті забезпечує людині не лише матеріальне становище, а й усвідомлення себе частиною роду з його міцним і глибоким корінням.

Дослідити новосільські родини виявилося справою нелегкою. Надто пізно розпочалося їх вивчення. Допомогли документи державного архіву Рівненської області. Опрацьовані вище записи з метричних книг подають досить цінну інформацію про новосільські прізвища.

Новосільський рід Ляховців

Моя батьківська хата, побудована прадідом Мартином

Якщо аналізувати давні документи по нашому селу, то лише в кінці ХІХ століття тут можна знайти записи про родину Ляховців. 

Першим тут оселився Мартин Ляховець, тому родину так і називають – Мартинюки. Я вирішила детально дослідити походження нашого прізвища та родоводу.

Усі ми родом із Марчуків

Практично в кожному селі нашого району наявні так звані «місцеві прізвища», тобто ті, які найбільш поширені в тому чи іншому населеному пунктові. 

Для нашого села характерне прізвище Марчук. Його етимологія проста: Марчуки – нащадки Марка, який оселився на поліських землях.

Новосільський рід Марчуків-Козлів

Одну родину Марчуків у Новосіллі називали «Козлами». Такі ж Козли з іншими прізвищами були практично в кожному селі. Із чим це пов’язано? 

У дослідженнях польських істориків знайдено пояснення цьому явищу. За часів Польщі особливою популярністю користувалася шкіра тварин, яку привозили із Полісся. 

Її вичиняли по багатьох селах, а майстрів цього ремесла називали просто «козлами». Тому й причепилося це прізвисько до багатьох наших земляків надовго, якщо не навічно.

Новосільський рід Марчуків-Суддюків

Валерій Марчук на захисті кандидатської

Ще одна родина новосільських Марчуків - Суддюки. Їхній предок Афанасій Микитович працював колись суддею у гміні Морочне, тому й залишив цілій родині таке прізвисько. 

Мабуть, аби продовжити родинну традицію, Валерій Іванович Марчук із цієї родини закінчив Українську академію внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство». У 2011 році він захистив кандидатську дисертацію на тему «Адміністративно-правове забезпечення встановленого порядку управління в Україні органами внутрішніх справ». 

Новосільський рід Марчуків-Миколаїв

Деякі родини називали іменем найстаршого її представника. Так отримали своє прізвисько діти Марчука Миколи. 

Мав він сина Матвія, дочок Хавронію та Агафію. Хавронія стане невісткою в родині Вакулічів, Агафія – у Новаків. Не повернуться із фронту їхні чоловіки. 

Під час бомбардування села буде зруйнована хата Хавронії, тому доведеться її дітям жити разом з родиною Агафії. Уже коли підростуть діти, вони збудують власне житло. Зате яким майстром став син Хавронії Іван. Він один із найкращих бондарів усіх навколишніх сіл.

Новосільський рід Марчуків-Американців

Прізвисько Американці дав своїм нащадкам Зіновій Петрович Марчук. Аби купити землі, він поїхав на заробітки в Америку. Там зумів здобути капітал і після приїзду додому став одним із заможних селян. 

Одружився на Грипині з родини Зіновіїв, придбав родючу землю біля річки Веселухи. Народилися сини Семен, Антон та донька Юстинія. 

Продовжив їздити на заробітки, та з однієї чергової поїздки додому не повернувся. А всіх його онуків називали в Новосіллі «Американцями».

Новосільський рід Марчуків-Чужинів

Питання, чому ця родина у власному селі стала чужою, довго залишилося риторичним. Думалося, що одружився представник цього роду з дівчиною із далекого села. 

Але старожили інакше пояснили це прізвисько. Колись чоловік у злі сказав дружині: «Не буду я годувати чужих дітей».

Новосільський рід Марчуків-Євтухів

Надія із роду Марчуків-Євтухів

Одружився новосільський хлопець Євтух з морочнівською дівчиною Яриною. 

Народилися в них сини Сергій, Микола та Федір, дочки Антоніна, Ніна, Марія та Степанида.

Новосільський рід Марчуків-Солов'їв

Марія Марчук із роду Солов'юків

Є серед Марчуків родина Солов’їв. Це славний співучий рід.

Про це свідчить талановита музична родина Хоми Івановича Марчука, де практично всі діти вміли грати на гармошці, бубні.

Новосільський рід Марчуків-Зіновіїв

Ольга Марчук - дочка Матвія Зіновійовича

Просте пояснення має назва цього роду. Походить від імені Марчука Зіновія Дмитровича. 

Три сини його: Яким, Арест та Матвій - не повернулися із фронтів Великої Вітчизняної війни. І будуть рости їхні діти напівсиротами. 

Новосільський рід Марчуків-Чандів (Надія Марчук-Колошинська)

Одна з наймолодших представниць роду - Богдана Марчук

Своє прізвисько Чанди рід Марчуків отримав від імені нашого предка. Це був мій дід Йосип Маркович Марчук. 

Якось він випив лишнє в шинку, спіткнувся та поламав ногу. За його кульгаву статуру стали його прозивати Чандою. 

А згодом і внуків та правнуків називали Чандюками. Когось минало це прізвисько, а до когось прилипало навічно.

Новосільський рід Марчуків-Арестюків (Антоніна Марчук-Стрижеус)

Орест, син Марчука Марка, дав назву одному з новосільських родів – Арестюків. Сім’я його була досить заможною на той час, і це давало їй можливість тримати подвійне прізвище – Марчук-Савич. 

У родині Ореста та Уляни народилося 9 дітей: Марко, Лаврентій, Ганна, Юхим, Яким, Катерина, Олександра та близнята Кирило та Велекта (померли у віці до 1 року). Діти виросли.

Доля Марчука Марка в Америці (Антоніна Марчук-Стрижеус)

Був період, коли поліщуки масово їхали за кордон, аби заробити там кошти й купити землі. Деякі з них залишалися там назавжди. Серед них і Марк Марчук.

Довгий час сім’я Якима Орестовича підтримували тісні зв’язки із Марком, тому знали всю історію його життя за океаном. Він вирушив у далекий світ у 17 років. Поїхав у США, Штат Нью-Йорк.

Новосільська родина Веремейчиків

Сава Веремейчик - мій дідусь, київський чиновник

Немає нині в нашому селі прізвища Веремейчик. Але коли поглянути на дослідження новосільського родоводу з таким прізвищем, то стає зрозумілим, що був він досить багаточисельним.

У документах ДАРО декілька разів довелося знайти згадку про Саву Веремейчика, сина Мефодія Тимофійовича. Тут зберігаються списки військовозобов’язаних Морочнівського району різних років народження, підготовлені ще за панування Польщі. 

Новосільська родина Юрашкевичів (Жанна Юрашкевич-Вакуліч)

       

Першим Юрашкевичем у Новосіллі був Павло із села Залізниця (нині Любешівський район, а до 1939 року – село Кухотсько-Вільської гміни Пінського повіту). Він одружився на тутешній дівчині Марії. 

У них народилося четверо синів та дві дочки: Юхим, Кирило, Макар, Андрій, Марія та Ксенія.

Новосільська родина Бокіїв (Ніна Бокій-Дицяк)

Рід Бокіїв походить із Волині, зокрема, із Володимира-Волинського. Найдавніша згадка про Бокіїв датується 1223 роком. Воїн (дружинник) Іван Бокій служив у війську Данила Галицького протягом 1223 – 1254 років. 

Бокії пишаються тим, що ймовірний предок відігравав неабияку роль у збереженні життя винятково здібного правителя, який об’єднав на певний час західноукраїнські землі.

Новосільська родина Сидорчуків

Про цю родину розповіла Віра Миколаївна Сидорчук, голова профспілки працівників освіти Дубровицького району. 

Їх пам’ятають у селі як Карпуки, бо першим Сидорчуком у Новосіллі був саме Карпо. 

Мав він синів Наума та Федота і дочку Катерину. Вона після заміжжя стала носити прізвище Колошинська. Мала трьох дочок: Марію, Ольгу та Віру. 

Новосільська родина Борисюків

Остап Борисюк із дружиною Марфою

У найдавніших записах церковних книг є записи про єдиного Борисюка в Новосіллі – Юхима та його дружину Марію Мойсеївну.

Дев’ятеро дітей мали вони: Григорія, Віру (1882), Антоніну (1885), Степана (1891), Потапа (1889), Прохора (1900), Андрія (1902), Івана, Якова. 

У 1896 році Григорій одружився на Ксенії Купріянівні Вакуліч.

Новосільська родина Вакулічів

Цей рід походить із сусіднього Храпина. Прародичем його був Карпо, далі – його син Федір.

Новосільська родина Новаків

Ця родина згадується у найдавніші часи існування села Новосілля й походить від Петра Новака. 

Вона завжди була нечисельною. Рід Новаків був одним із найбагатших у селі.

Новосільська родина Тумашів

Досить часто в метричній книзі звучить це прізвище у 80-х роках ХІХ століття, а вже в 40-х роках ХХ століття в Новосіллі проживала одна родина з таким прізвищем. 

Ось невелике родовідне дерево цієї родини, складене за інформацією із метричних книг.

Новосільська родина Філончуків

У лютому 1883 року Лев Васильович Філончук із села Задовже одружився з Юліаною Марчук із Новосілля. Стали вони проживати в Новосіллі, відтоді з’явилася в нашому селі родина Філончуків. 

У них народилися сини Яким (1885), Самійло (1891), Іполіт (1900) та дочка Зіновія. Яким Леонтійович одружився з Іриною Іванівною Марчук із Новосілля, і в 1905 році у них народився син Роман.