Річка Веселуха

Вивчаючи далеке минуле поліського краю, можна пересвідчитися, що розселення тут здійснювалося при водних реаліях. 

«Слов’яни будували населені пункти над лісовими річками, біля труднодоступних боліт, озер», - писав псевдо-Маврикій. «Вони віддавали належне рікам», - твердив Прокопій Кесарійський. От і наше Новосілля було засноване при річці Веселусі.

Хто і коли дав цій річці таку приємну назву, невідомо. Опис її знаходимо у краєзнавчому словнику «Стара Волинь і Волинське Полісся» професора Олександра Цинкаловського. Книга видана в Канаді в 1986 році. 

Дослідник пише: «Річка ця починається в болотах біля озера Охнич в Луцькому повіті, під селом Серхів, і пливе на північ на протязі 60 кілометрів. Перепливає через розлеглі мочари, ліси і багна. Літом під час суші пересихає в деяких місцях. 

То є річка дуже рибна, а в давнину відзначалася своїми бобровими гонами. Тече мляво, а часом гине в лісах і багнах. Ширина її долини досягає часом 2 км, а ширина річки – до 8 м, глибина – від 0,5 до 2,5 метрів. У східній частині озера Нобель, до якого впадає, злучається з другою поліською річкою Млинком і має двораменне устя. Дно річки грузьке, течія зовсім повільна». Ось такою бачили Веселуху в середині ХІХ століття. 

Розташування села на березі річки давало можливість нашим предкам брати участь у «бобрових гонах». Це юридичний термін, що означав право займатися в певному місці бобровим промислом. 

Ось тут, на берегах Веселухи, давним-давно новосільці ловили і продавали бобрів, адже в документі ХVІ століття – «Ревізії пущ і переходів звіриних» Воловича – відзначено, що село Кухче та дворище Половинчичі мали право на «боброві лови». 

Вивчення історичних документів показало, що бобра за його цінне хутро та смачне м'ясо переслідували з давніх часів. Уже в ХІІ столітті «боброві гони» були власністю князів, воєвод та монастирів. Шкурки бобра входили до данини слов’янських князів ханам-золотоординцям. 

На Поліссі навіть під час посту дозволялося вживати м'ясо цієї тварини, адже вважалося, що бобер – це вид риби. Вчені стверджують, що вивіз шкур бобра із території Полісся розпочався із зародження Київської Русі. Боброві шкури йшли по відомому в історії «шляху із варягів у греки». 

Добування бобрів без дозволу вважалося браконьєрством. Порушення правил вилову каралося великим штрафом, інколи так, як вбивство людини. Веденням промислу займалися спеціально визначені люди – бобровники. Хто вони, колишні бобровники Новосілля, залишилося загадкою…