Найдавніші історичні джерела про наш край

Статут ВКЛ

Про те, коли насправді було засноване кожне із сіл Зарічненського району, стане відомо не скоро. 

Коли вчені оприлюднять давні історичні документи ХІІІ – ХІV століть, відкриється давніша сторінка життя зарічненських сіл.

Чия то була земля і хто на ній від віку жив (Роман Горошкевич про історію Полісся)

"Природним та повчальним є бажання людини пізнати своє минуле. Це стосується як окремої особистості, так і цілих людностей, - писав у 1928 році дослідник Полісся Роман Горошкевич. - Мешканцям Полісся цікаво: як то тут було колись?

Про пограбування сіл Морочне та Погост

24 вересня 1665 року Пінський гродський суд розглядав заяву єпископа Пінського Марціана Білозора про шкоду, вчинену його маєткам. 

Він свідчить, що в 1660 році, коли в Пінському повіті з’явилися козаки, уже було вчинено великий розбій. 

А в 1661 – 1664 роках у його помістях «огнем і мечем» знищували людей, забрали коні, худобу, збіжжя, різні маєтності.

Копний суд про пограбування міщанами Нобля села Хойно

19 квітня 1649 року відбувся копний суд у селі Хойно.

Там розглядалася справа здійснення грабежів під час козацьких набігів.

Копний суд у Морочному про козацькі набіги

25 жовтня 1649 року Пінський підстароста Юрій Нелюбович-Тукальський розглядає заяву Пінського генерала Яна Яноша «Про показання селян на копі відносно пограбування різного майна під час козацьких смут».

Пінське повстання 1648 року

Пінське повстання 1648 - частина війни українського народу за незалежність під проводом Богдана Хмельницького.

У багатьох білоруських виданнях можна прочитати, як тоді відбувалися події в Пінську. Інколи ці свідчення різняться.

Забезпечення, дане гетьманом Богданом Хмельницьким шляхті повіту Пінського

Забезпечення, дане гетьманом Богданом Хмельницьким шляхті повіту Пінського 28 червня 1657 року.

Во ім’я Господнє. Амінь. На вічну річі пам’ятку.

Ми, Богдан Хмельницький, Гетьман Ґенеральний Військ Й. Царської Милості Запорозьких.

Присяга Пінської шляхти Богданові Хмельницькому

Історична присяга 20 червня 1657 року: "Обіцяємо, що ніколи не будем думати ані про зраду, ані про розірвання злуки нашої з Військом Запорозьким"

Подається за книгою В'ячеслава Липинського «Україна на переломі. 1657—1659». (Відень, 1920. — С. 11—17).

Перший універсал Богдана Хмельницького на захист ліщинського архімандрита

Ліщинський монастир

9 (19).01.1657 Богдан Хмельницький пише лист до царя московського на захист Йосипа Нелюбовича-Тукальського.

Серед перелічених українським гетьманом кривд, заподіяних поляками Україні, є згадка про події в Пинському повіті, де поляки «...монастирі попалили, а православного архимандрита ліщинського отця Йосифа мало не вбили, якби не втік, тако ченців його побили на смерть, лише за допомогою Божою сам утік».

Документи Богдана Хмельницького, К., 1961, с. 552-554.

Другий універсал Богдана Хмельницького на захист Йосипа Нелюбовича-Тукальського

Київський митрополит Йосип
Нелюбович-Тукальський

17(27).01.1657 Богдан Хмельницький пише в Чигирині лист до П. Сапіги на захист Йосипа Нелюбовича-Тукальського.

Український гетьман звертає увагу великого гетьмана литовського й усього панства Великого князівства Литовського на неприпустимі гоніння, яких зазнає від католиків православне духівництво, зокрема в Пінську архимандрит ліщинський Йосип Нелюбович-Тукальський.

Третій універсал Хмельницького на захист ліщинського архімандрита

Ліщинський монастир

24.04.(4.05). 1657 Богдан Хмельницький пише лист до П. Сапіги на захист Йосипа Нелюбовича-Тукальського від великого гетьмана литовського.

У листі повідомляється про переговори між представниками Речі Посполитої, з одного боку, та росіянами й українцями, з другого.

Універсали Богдана Хмельницького про Полісся

Хмельницький Богдан Зиновій - український державний діяч, гетьман Війська Запорозького. Очолював народне повстання 1648 року, прагнув  до возз’єднання всіх українських земель. 

Посилав на Полісся загони А. Небаби, М. Кричевського, Думинського. Санкціонував утворення в складі Української козацької держави Пинсько-Турівського полку.

Пінсько-турівський козацький полк

Пінсько-турівський козацький полк - військова та адміністративно-територіальна одиниця Української козацької держави 1657-1659 років. 

Він був утворений на Поліссі та названий за аналогією до колишнього князівства.

Пи́рид Питро́м по льоду́

Є́кося на брига́ди дядьки́, ба́ючи хто про що́, заговори́ли про празнъіки́ і про всилє́кі чудиса́, що траплє́юца в таки́ї дні́. 

А ді́ло було́ пирид дне́м Питра́ і Па́вла – вили́кім правосла́внъім свє́том, що двана́цатого ію́ля, яке у на́с назъіва́єца про́сто Питро́м.

Хвої́на

На краю́ подві́р’я з бо́ку замі́жка от пувднє́ росла́ хвої́на із зрі́занъім вирхо́м – зиле́на краса́віца з гу́стъім гольлє́м.

Ту хвої́ну облюбова́ли бу́зьки і мні́го рокі́в по́спиль вони́ сили́лъіса та́м і віво́дъіли свої́х буслючкі́в.

Ді́жичка

Ожини́в ба́тько си́на, зроби́в висі́льлє на все сило́, подарова́в молоди́м ха́ту, і ста́ли вони́ са́мі пома́лъіньку хазяйова́ти.

Нъіхто́ до їх ни мішє́єца, єк зро́блять – так і до́бри, чого ни вмі́ють – ба́тько чі ма́ти пудка́жуть, а та́к – са́мі собі́ хазяї́. Добро́!

Ті́тка Йовдо́ха

За́вжди і скрізь є лю́ди, що лю́блять поговори́ти про те́, про що й поня́тія ни ма́ють. І хоть вони́ чє́сто наріва́юца на насмє́шки, а то й кпи́ни, али й в істо́рію попада́ють часті́й за пра́вильнъіх" люде́й. 

Коли́сь, мо' рік сто́ наза́д, чі мо' й бі́льший, жіла́ в Ноблі́ яка́сь ті́тка Йовдо́ха з чолові́ком і двома́ до́чками.

Пози́ка

Я тому́ Мікола́йови бі́льш зро́ду горі́лки ни пози́чу. Прійшо́в є́кось до мине́, про́съіть;

- На́сти, пози́ч горі́лки, я ско́ро бу́ду гна́ти, то одда́м.

 Я́, бі до́брій ду́ринь, і пози́чіла плє́шку.

Старий і Смерть

Пойшо́в старе́нькій дидо́к у ліс по дро́ва. Назбіра́в сухи́х гольлє́й, нав'яза́в в'є́зку. Хоті́в на пле́чи взє́ти, а в кре́жох щось єк стре́лъіть!

Таки́й біль, єк бу́ттоби хто коло́м по кре́жох валну́в, аж спаріжо́вало всього́.

Пріплакани

Нъіко́ли ни пла́чти і ни поміна́йти поко́йнъікув уночі́, бо може́ти пріплака́ти биду́ в свою́ ха́ту, да та́к, що ни зна́тъімити, є́к і одборони́тъіса од її.

Я́ вжи ге́ти по собі́ зна́ю. Єк уме́р у мине́ чолові́к і я остала́са одна́ в ха́ти, то я таку́ нужду́ до се́рца допусти́ла, що ду́мала – умру́ од го́ра. Пла́кала биспирири́вно. 

Глубо́ка рика́

Є в на́ші мє́сносьці нивили́ка рі́чка Висилу́ха, в Ноблі́ її́ зову́ть Люби́ньскію, бо тиче́ вона́ до на́с од Люби́ня – сила́, за па́ру кіломе́трув од Ноблє́. 

У на́с вона́ тиче́ по боло́ти і влъіва́єца в При́п'ять на Ву́сьці (уро́чіщи таке́) ку́ля са́мого Нобе́льского о́зира.

Ганучнъік

Ля на́с, дите́й шиздъісє́тъіх рокі́в, поява гану́чнъіка була́ вили́кім пра́знъіком. Його́ “фі́рмова” пі́сня була:

- Зда́йти, ба́би, гану́-у-у-чи,гану́чи, портя́нки, засра́нки. Дам панчо́-о-о-хи, панчо́хипо са́мі росьо́хи.

Сподня

Було́ теє в шисдъісє́тъіх роках, щи прі Хрущо́ви. В ба́тька з ма́тир’ю було́ нас дво́є съіні́в, а нищота́ була́ така́, що на́вить яку́сь дише́ву гану́чіну ни було́ за що́ купи́ти. 

Ма́ти була́ зда́тнъію до всього́, умі́ла роби́ти все́: і прє́сти, і тка́ти, і ши́ти, і вішіва́ти, і в’яза́ти – єк оде́жу, так і всилє́кі ґару́нки.

Креневич Павло Васильович - дослідник діалекту села Нобель

Павло Васильович Креневич народився в Ноблі 1957 року. Закінчив Київський механіко-математичний факультет національного університету імені Тараса Шевченка.

Працює математиком і програмістом у кампанії Томсон Ройтерз (Thomson Reuters) на посаді провідного інженера-програміста.