Забезпечення, дане гетьманом Богданом Хмельницьким шляхті повіту Пінського

Забезпечення, дане гетьманом Богданом Хмельницьким шляхті повіту Пінського 28 червня 1657 року.

Во ім’я Господнє. Амінь. На вічну річі пам’ятку.

Ми, Богдан Хмельницький, Гетьман Ґенеральний Військ Й. Царської Милості Запорозьких.

Ознаймуємо тим листом, вірою нашою і всього Війська ствердження, кожному, кому би про се відати належало. 

Предвічна мудрість, сама вказуючи шляхи суспільного життя, заборонила роблячим добро відплачувати злом і приятелів серцем установила приймати приятельським, давши таке для цього порівняння, що не єсть річ слушна за рибу гадюку, за хліб каміння й інше за добрі вчинки віддавати зло. 

Коли, отже, найвищий світу підсонячного Творець і Правитель так учив обходитись з людьми, установляючи найпевнішу взаємної щирості й приязні підставу: добром віддавати за добро — то не личить нікому, Його ласкою сотвореному, з ближнім своїм поводитись інакше, наколи хоче він, з дороги спасенної не сходячи, кари Божої і людського уникнути суду. 

Тому й Ми, від давніх не одступаючи звичаїв, коли Господь прихильні до злуки з нами серця й волю повіту Пінського склонив, послів од них, для ствердження вічного союзу присланих, Й. М. П. Лукаша Єльського маршалка і Й. М. П. Адама Спитка Бжеського стольника, диґнитарів пінських, по-приятельськи і вдячно прийняли та установили обов’язки і умови, до того союзу належні, невонтпливе і сумлінням своїм твердо їх забезпечуючи:

Що віднині ані самі поводитись з ними по-неприятельськи, ані якогось на їх маєтності особливого війська насилати не будемо, крім окремих залог, для порядку призначених, і не будем ані самі, ані через намовлені до того особи проти них на їх згубу кого-небудь чужого під’юджувати.

Навпаки, коли б хто-небудь з ненависті до них за те, що вони союз і злуку з нами учинили або для якоїсь іншої причини хотів їм шкодити, наскочивши на їхній край з військом та огнем і мечем його руйнуючи, то ми їх боронити та запомогати і, якби треба було, то й усім Військом неприятеля, на них наступаючого, віддгоняти обіцюєм, навіть якби се був і близький нам, але поради нашої — їx не зачіпати — не слухаючий.

В обрядах Римської віри, в котрій до Нас пристають, ніякої перешкоди, Ми, й потомки Наші, і все Військо Запорозьке їм чинити не будемо, ані нікого з них примусом до віри Православної Грецької навертати, як і записів давніх і свіжих на костели відбирати й нищити не повиннисьмо, крім тих, які видерті з маєтків православних і які з кривди убогих православних повстали. 

Чужі, одначе, секти й унію яко причини великого зла постановляємо обопільно ізкореняти, не відмовляючи, одначе, доступу до ласки Нашої тим духовним (уніатам), котрі, правду пізнавши і при відданню належного Митрополитові Київському послушенства добру покуту учинивши, будуть мати за собою гарячу нашого духовенства просьбу і рекомендацію.

Прероґативи, вільності і суди шляхетські, станові їхньому належні, так як за Королів Польських бувало, їм забезпечаємо. 

Одного тільки вимагаємо, щоб скорочена була процедура правна і тим шляхті убогій до зубожіння й лишньої тяганини по судах була загороджена дорога. Уряди, чини й почесті, як земські, так і військові, які мають тепер панове шляхта повіту Пінського собі від Короля Польського надані, за кожнім до смерті його залишаються. 

Коли б, одначе, присудом Божім хто з урядників з цього світу зійшов, мають іншого на його місце по своєму звичаю вільно обрати на ті уряди, котрі звикли з давніх-давен, по вибору настановляти. 

Але затвердження вибору при собі заховуємо. Іншими урядами, котрі від нашої волі й розсуду залежать, самі диспонувати будемо, маючи респект і увагу для заслужених, за рекомендацією сторости нашого пінського. 

Крім того, військові уряди всякі, котрі тепер і потім істнувати будуть, забезпечуємо повною владою, оставляючи полковникові, на той час будучому, вільне та повне ротмистрів і поручників представлювання. 

Всі вони, одначе, без Нашого наказу нікому війни об’являти ані нових союзів з ким-небудь заключати без особливою нашою дозволу не повинні.

Маєтностями дідичними в повіті Пінськім, Мозирськім, Туровськім і інших, де б вони не находились у тих, хто склав присягу вірності, дозволяємо їм володіти вільно зо всіма доходами. 

Також ленні права, кому вони здавна за Королів надані, мають в цілості за тими оставатися, в чім їх за Нас і потомків Наших асекуруємо разом з Військом Запорозьким. 

Одні тільки королівщини, до староства Пінського, також і інші, до доходів Наших належні, мають бути від користування їхнього виключені. Але доживотні надання кожному до смерті служити повинні, а по смерті держателя до нашої повертаються диспозиції.

Службу Божу, звичайні процесії, дітей шляхетських вільну науку, повне пошанування духовних віри Римської — за ними в цілості оставити і ніяких хоч би найменших перешкод у ціх речах не чинити Ми й Потомки Наші з Військом Запорозьким під словом християнським прирікаємо.

Загалом у всіх інших належних їм вільностях кривди ніякої чинити не будемо, під умовою, щоб чогось нового в них для ошукання Нас видумано не було. 

Так само всі умови, до союзу належні, статечно додержати, і це Наше Забезпечення через надзвичайних послів присягою ствердити беремося, забов’язуючи від нині Самих Себе, і потомків Наших, і все Військо Запорозьке, що одних будемо мати друзів та ворогів і вічно та непарушно в союзі жити будемо. 

Покладаємось на Й. М. Панів шляхту пінську, що й вони додержать у цілості ті умови, до котрих зобов’язалися, склавши Нам на це свою, для затвердження союзу, присягу.

То все, щоб більшу вагу і ґрунтовність мало, рукою власною це Наше Забезпечення при печаті військовій підписуємо. 

Діялось в Чигрині д. 28 червня по старому календарю року Божого 1657. Богдан Хмельницький Гетьман Військ Його Царської Милості Запорозьких. 

Прийнято до книг київських 7 липня по старому календарю.

Посилання на джерело: http://www.horting.org.ua/node/1324