Якщо проїхатися полісьими селами, особливо маленькими, можна побачити чимало пусток. Хати під солом’яними стріхами, що своїми вікнами майже влізли в землю, і збудовані у шістдесятих роках - вже під черепицею та шифером - зяють чорними вікнами.
Через них пекуча кропива заглядає у порожнечу осель, де народжувалися, виростали, раділи життю цілі родини.
