Небайдужі поліщуки знайшли текст "Русинського лементаря", і нині ми можемо читати його уривки. Це такі близькі серцю слова: ніби оживає мова наших прабабусь...
* * *
Як будеш письменний, пильнуй і не одступай од письма. Бо ти од його одступиш на п’ядень, а воно од тебе на сажень.
Перше читаннє
Коток
А-а, котино,
Поймав собі мишку,
Засни, мала детино,
Да жиє в затишку.
Ой на кота воркота,
Котику сіренький,
Котику сіренький,
На детину дримота.
Котику білесенький,
Коток буде ворковати,
Котику волохатий,
Детиночка буде спати.
Не ходи по хати,
А-а, коточок,
Не буди детяти.
Захавався в куточок.
* * *
Поліські прислів 'я
Хто рано встає, тому Бог дає.
Чуже переступи, та не займи.
Хліб їж, а правду ріж.
Правда не тоне в воді, не згорить в огні.
Не учися розуму до старості, але до смерті.
* * *
– Гриць, ходи молотити.
– Голова болить.
– Так ходим їсти.
– А где ж моя велика ложка?
* * *
Од серця до Бога на простку дорога.
Добре брацтво красній за богацтво.
* * *
Бувальщина
Колись давно об’єжджав князь свою землю, щоб побачити, чи все скрусь по правді робитса. В одним селі побачив вун хлопца, котрий вельми добре в школі вчився, та і сказав йому: — «учись, хлопче, — паном будеш».
І правду князь сказав, бо хто розумний, учоний і справедливий, то чи вун мужик, чи циган, чи шляхтич — то буде паном. А хто дурний, не учоний і грубіян, то чи мужик, чи циган, чи шляхтич, то буде хамом.
І правду князь сказав, бо хто розумний, учоний і справедливий, то чи вун мужик, чи циган, чи шляхтич — то буде паном. А хто дурний, не учоний і грубіян, то чи мужик, чи циган, чи шляхтич, то буде хамом.
* * *
Хата
Наша хата нова і хороша. Зробив єї батько килька літ тому. Я того не припомню, бо тогді був єще маленький, але старша сестра Мариська всенько добре памятає. Як звозили дерево колодами. Червонюсєньку цеглу, вапно, песок, глину.
Навперш цеглою подмуровали, потом клали дерево в стіни, подлогу, столю, посля зробили накравлю, пошивали соломою, муровали піч, вивели комин, двери з гемблованих досок, окна, оконници. Вельми мні шкода.
Що я не бачив, бо коб я тогді тому добре придививса а помагав, теє подньос, інше подав, то тепер певно відав, як хати ставляти.
Як одчиниш двері, то зараз за порогом сіни на вскрусь, з сіней на праву руку двери до светлици, а за тими други до комурки. На ліву руку двери до істьопки. В сінях стоїть драбина на гору.
Светлица в нашой хаті видна і чиста, коло стін стоїть вшеляке домашнє начиннє. Два лужки, три лави, перед німи стул — коло лужок кухвер мальований на белізну, коло дверей шафа, а над єю полиця, а над столом до стени примоцована інша.
На полицях ружна посудина, горшки, миски, ножі, талерки, ложки, склянки і два хороше мальовани кубочки. В кутку коло груби метла і лопата, крохи подаль кочерга, ночовки, дойниця, дежа, цебер і два черпаки.
Все чисто вимите, витерте, хата заметьона, стіни вибельони, а на ніх розвішони образи і малюнки.
* * *
Байка
Кунь стояв при жолобі і доєдав овес; прилєтає воробей, садитса на жолоб і каже: муй ти конику — голубчику, вельми я голодний, — сніг всюдею, нигде поживитиса, а в тебе гетульки овса, дай — нехай і я крохи поклюю. Кунь йому на теє: овшем, їж здоров, буде з мене і з тебе.
Дождали літа, мухи стали страшно докучати коньови. Нещасний оганявса кулько сили і мочи, але ради не маш, скусали аж до крові. Побачив теє воробей, влетів в стайню і давай ганятиса за овадами і мухами; тиї переполошив, тамтиї побив і коня оборонив.
* * *
Правдиве здаринє
В одного пана був собака, з тих, що іх пуделями зовуть, такий з покручоною шерстиною, як на овечці. Пан його научив, що дасть йому рано в зуби кошик, положить там гроши, а собака іде до пекара по булки.
Раз пан недоличивса одної булки, на другий день знов нема одної. Пошов пан за собакою наглядати, аж як вийшов той з пекарні, не іде просто до дому, але звернув в іншу улицю,забіг под сходи, где лежав чужий собака, вельми худий; поставив кошик і одну булку оддав тому хворому собаци.
Пан, побачивши теє, неоказвавса і не перешкоджав. А собака носив булки недужому, аж той поздоровів.
Немає коментарів:
Дописати коментар