Борове, рік 1834

Як же багато може розповісти ревізька казка. Ось одна з них, складена писарем Пінського повітового суду Леоном Крашевським разом із братами Ігнацієм, Йозефом, Антонієм та Богуславом 16 квітня 1834 року.

На першій сторінці документа зазначено, що її підготовлено на основі указу від 16 липня 1833 року про всенародний воєнний перепис. Остання ревізія була проведена в 1816 році.

У 1834 році Крашевські мали в Боровій 330 кріпаків чоловічої статі та 349 – жіночої. Жили вони в 76 родинах. Були дуже великі родини. Наприклад, у Демида Максимовича Дяденчука проживало 26 чоловік: сини із сім’ями та дочка-рекрутка.

Першим у цій казці записаний Андрій Трохимович Середа. Він "у бігах" із 1830 року. Залишилася найстаршою його дружина Наталія у віці 53 роки. Його донечці Євдокії було лише 6 років. Із матір’ю живе син Аверкій із дружиною Мокреною. Мають сина Івана та дочку Євдокію. У родині живе брат Андрія Сава. А нього дружина Мотрона теж "у бігах" із 1823 року. Він сам утримує трьох дітей: Демида, Євгенію та Тетяну.

Що ж заставило борівську жінку залишити чоловіка й дітей та кинутися "в біги"? Донечці Тетяні було лише 2 роки, коли мати залишила родину. Про селян-утікачів можна прочитати в багатьох ревізьких казках нашого краю, але в Боровій записано найбільше втікачів. Причин було дві: це один із найбільших поміщицьких маєтків краю, а становище кріпаків тут було найтяжчим.

Є приклад, коли один син Авксенія Мойсейчука втік від поміщика в 1820 році, а другий – у 1836. 

У деяких сім’ях одного сина віддали в рекрути, а інший зазначений як той, що «у бегах»: у Демида Касянчика сина Андрія віддали в рекрути в 1827 році, а Роман у 1824 році втік від поміщиків.

Утікали цілими родинами. Ось свідчення цьому: у 1814 році «в біги» пустилися Касянчик Сава Сознович із синами Андрієм та та Омеляном, із ними брат Стахій.

Інколи поверталися з бігів. Наприклад, у родині Бориса Хожея додому в 1834 році повернувся племінник Іван Гапієв.

Із ревізької казки 1834 року вдалося дізнатися, що із маєтку Крашевських Борова із 1816 по 1834 рік втекло 25 селян. Із них навіть одна жінка. 22 чоловіки села було віддано в рекрути. А скільки судових справ було відкрито Крашевськими щодо біглих селян!!!

У родині Карпа Кутинця, який був у бігах із 1818 року, члена родини, 8-річного Микиту, забрали в кантоністи. 

Довідка з Вікіпедії. Кантоністи як такі з’явилися у Російській імперії у 1805 році. Кантоністами називалися малолітні і неповнолітні сини нижніх військових чинів, які утворили особливий стан осіб, що належали з дня народження до військового відомства і в силу свого походження були зобов'язані військовою службою. Напевне, батько Микити був у рекрутах.

В архіві Білорусі зберігається справа про повстання 1819 року в селі Борове. Селяни подали мінському губернаторові скаргу на поміщицю Крашевську, котра обклала їх непомірними повинностями. У відповідь на це поміщиця покарала декількох селян різками. Це викликало в її кріпаків спротив. Дізнавшись, що їхня скарга визнана несправедливою, а декількох заколотників заарештовано, 150 селян Борової напали на дворову контору, розігнали охорону і взяли арештованих селян під свій захист. Цією поміщицею була, напевне, Анна Терлецька, дружина майора Юзефа Крашевського. Вона померла в 1830 році.

Як же склалася доля родин борівських повстанців, розповідає ревізька казка. У 1820 році троє жителів села було вислано на заслання: Іван Микитович Ковенька, Самсон Васильович Мельник та Іван Миронович Хвалько. 

Ще чотирьом вдалося уникнути покарання. Це втікачі Іван Кирикович Сидорчук, Павло Климович Коберник, Омелян Авксентійович Мойсейчук та Мойсей Григорович Касян.

Важка доля була в родині Івана Микитовича Ковенька. Після його заслання померли всі 4 його сини: Наум, Назар, Євтух та Сергій. Під час першої ревізії 1816 року в родині було 7 членів родини, а в 1834 році – одна невістка Параскевія, дружина сина Наума.

А в Івана Мироновича Хвалька залишилася велика родина. У його сина Стаха було 6 синів, у Василя – 3 сини, в Івана – 1 син.

У Самсона Васильовича Мельника теж залишилося 4 сини, один із яких був відданий у рекрути. Чи повернулися борівські повстанці із заслання, невідомо.

Залишалися жити в борівських родинах рекрутки. Наприклад, у родині Юхима Ковенька жила рекрутка Катерина, дружина його племінника Івана Сидорова. Майже завжди рекрутки поверталися жити в родину батьків.

Зрідка зустрічаються записи про незаконнонароджених дітей. У родині Демида Касянчика жила племінниця Євдокія із незаконнонародженим сином Гаврилом та незаконнонародженою дочкою Євдокією.

Інколи можна натрапити на приголомшливі записи. Наприклад, у родині Мойсея Хвалька за період 18 років від попередньої ревізії померло три члени родини чоловічої статі, а двоє синів брата Захара пустилися в біги. Практично зникла із села родина.

У цьому документові можна зустріти цікаві імена жителів Борової.

Жіночі: Фотинія Мойсейчук, Кулина Кутинець, Вася Ошурко, Синклита Дяденчук, Текля Гейко.

Чоловічі: Ісак Коваль, Вакула Іванів, Єрофій Касян, Олімпій Ясковець, Аверкій Климов, Малафій Кобернік, Єпіфан Ошурко, Мина Дяденчук, Калістрат Дяденчук, Овсій Ошурко, Сила Падерня, Пархом Касян, Анфтим Тарасюк і Гейчук, Севастьян Дяденчук, Йов Ковенько, Меркурій Гапанчук, Варфоломій Дейнека, Фадей Пухо, Гапон Мельник.

А ось тодішні борівські прізвища й число родин із таким прізвищем: Вартосюк (1), Войцеховський (1),  Гапанчук (1), Гейко (2), Гейчук (2), Дворчук (1), Дейнека (1), Довжечук (1), Дяденчук (3), Дяковець (3), Жеглинський (1), Івашкевич (1), Калюта (1), Касян (6), Касянчик (4), Квачук (1), Коберник (1), Коваль (1), Ковенька (4), Кутинець (1), Логвинюк (1), Мельник (6), Мойсейчук (3), Ошурко (2), Падерня (1), Поляк (1), Пухо (1), Романов, Ромасюк (3), Савончук (1), Середа (3), Сидорчук (3), Скиба (1), Стрілець (1), Супрунюк (4), Тарасюк (2), Тимошко (1), Хавзюк (1), Хвалько (4), Хожей (1), Хожейчук (1), Цовбунь (можливо, Довбунь?) (1), Шумич (1), Якимчук (2), Ясковець (2). 

Найбільше в Боровій тоді було родин Касянів та Мельників. 

Інколи зникали прізвища, коли народжувалися одні дочки. Так було в родині Скиба.

Є первісні й похідні прізвища: Касян і Касянчук, Гейко й Гейчук, Хожей і Хожейчук. 

Напевне, від прізвища Гапанчук походить нинішнє Апончук. У якийсь період історії буква "г" загубилася. 

Прізвище Пухо нині стало Пуха, Ковенька - Ковенько, Падерня - Подерня. 

Напевне, ще з часів утворення містечка Рафа тут з'явилися прізвища Скиба, Хожей, Хавзюк, оскільки вони не характерні для нашого Полісся...

76 запис ревізької казки вміщує записи осіб, які, напевне, служили у дворі, оскільки це не одна родина, а різні прізвища. При ревізії 1816 року тут записані 8 чоловік: Іван Мойсейович Мойсейчук, його син Антон (відданий у рекрути), Іван Ярошев Дворчук, Франц Миколайович Жеглинський, Степан Мартинович Івашкевич (звільнений у 1818 році), Степан Войтехович Войцеховський (записаний тут по резолюції Пінського земського суду), Яків Гейкович Гейко та його син Нестор (у бігах із 1814 року).

У 1834 році таких осіб залишилося двоє: Іван Ярошев Дворчук та Степан Войтехович Войцеховський. У цьому дворі з’явився незаконнонароджений Адам (без прізвища) та дочка Івана Мойсейовича Мойсейчука Євдокія, рекрутка.

Найцікавіші факти ревізької казки одного поліського села...