Що розповіла про трагедію в Перекаллі «Книга скорботи України»

Великий резонанс викликала публікація Ірини Романової-Мосійчук про спалених живцем жителів Перекалля. Дехто з її земляків уперше довідався про цю трагедію часів Другої світової війни.

Вважаю за доцільне доповнити щемну розповідь очевидця подій сухими й сумнити фактами із «Книги скорботи України», яка була видана до 60-ї річниці Перемоги. Ця інформація, можливо, допоможе жителям Перекалля уточнити, хто ж вони були, ті заживо спалені односельці.

Ось дані із цього видання: «Перекальська сільська рада

Бабейчик Нестор Якович 1871 р.н, спалений німецько-фашистськими загарбниками 8 січня 1944 року.

Бабейчик Микола Несторович 1896 р.н, спалений німецько-фашистськими загарбниками 8 січня 1944 року.

Бабейчик Антон Несторович, 1901 р.н, спалений німецько-фашистськими загарбниками 8 січня 1944 року.

Бабейчик Марія Несторівна 1909 р.н, спалена німецько-фашистськими загарбниками 8 січня 1944 року.

Бабейчик Микола Адамович 1924 р.н, спалений німецько-фашистськими загарбниками 8 січня 1944 року.

Бабейчик Текля Прохорівна 1924 р.н, спалений німецько-фашистськими загарбниками 8 січня 1944 року.

Бабейчик Юзефа Прохорівна 1926 р.н, спалений німецько-фашистськими загарбниками 8 січня 1944 року.

Мосійчук Роман Павлович 1925 р.н, спалений німецько-фашистськими загарбниками 8 січня 1944 року.

Мосійчука Костянтин Павлович 1923 р.н, спалений німецько-фашистськими загарбниками 8 січня 1944 року».

Напрошується висновок, що Бабейчик Нестор був найстаршим серед загиблих. Микола, Антон та Марія – його діти.

Бабейчик Микола - син Бабейчика Адама, а Юзефа та Текля, напевне, - чиїсь дружини...

Є в книзі дані про двох братів Демковців: Костянтина (1920 р.н.) та Романа (1924 р.н.) Павловичів,- але зазначено, що вони були спалені в 1944 році у власній хаті. Дата 8 січня тут не зазначена.