Походження прізвиська Козел

На Поліссі дуже популярне прізвисько Козел. Практично в кожному селі є родини, які донині називають Козлами. Пояснення дуже просте.

Шкіра здавна була популярним товаром ремісників та купців і тісно ввійшла в побут поліщуків. А тих, хто обробляв шкіру, називали просто - «козел». 

Ця професія дала прізвище та прізвиська багатьом місцевим жителям: Козлюк, Козляковський та інші. І навіть цілим селам: Козин, Козляковичі, Козачино.

Спогади єврея-партизана Мейлаха Бакальчука-Фелина про розстріл євреїв Серник

Мейлах Бакальчук-Фелин - безпосередній свідок Холокосту та учасник єврейського Опору. У своєму творі "Спогади єврея-партизана" він розповідає про події, які відбувалися в роки Другої світової війни на теренах Полісся.

Народився він у 1904 році в містечку Серники, працював учителем у школах Західної України та Західної Білорусії. Після війни доля привела його в ЮАР.

Байки Федора Дудко

АВТО Й ДРАБИНЯК

(Байка)

Сміялось авто із селянського драбиняка:

— «Ну й віз ! Ну, і карета, ха-ха-ха !

То ж навіть на ставку он качки,

Вже не кажу, що хлопці рачки,

Тебе переженуть!»

Пан Костюшко із Серник у нарисі Федора Дудко

За культурне відродження Пінщини

Полісся — країна лісів, болот, поперерізувана річками й озерами. Країна бідна й неродюча, затишна від зовнішнього ворога.

Характер країни висунув своє й на вдачі поліщука, якого на Пінщині звуть — пінчуком. Консервативний, повільний, лагідний, сумовитий. Любить свою землю й не проміняє її на золоті гори.

Хто ми? (Малий фельєтон Федора Дудка)

Є така польська анекдотка:

Сидить злодій на судовій лаві та й плачеться перед судом:

- Згляньтеся надо мною, бідним, панове судді, я- сиротина. Ні батька, ні матки нема в мене… Нікого нема…

Федір Дудко - автор нарисів про Полісся

Цікаві нариси про Полісся написав Федір Дудко. Український письменник і журналіст народився 5 травня 1885 року в селі Шабалинів, тепер Коропського району Чернігівської області, Україна. 

Навчався у Глухівській та Новгород-Сіверській гімназіях. Вищу освіту здобував у Москві. Журналістську діяльність почав 1907 року в Києві. З 1922 року жив у Львові, працював у бібліотеці Наукового товариства імені Тараса Шевченка.

Казка про те, як на Поліссі з'явилися пани

Казка про те, як з'явилися пани на Поліссі, розміщена на білоруському сайті "Репка". Цікаво читається  вона, бо пояснює походження багатьох поліських прізвищ...

Давно это было. И старые люди того уж не помнят и рассказывают то, что от отцов и дедов слыхали.

Маєток Річиця в 1939 році був названий Антонін

Згідно розпорядження міністра внутрішніх справ від 30 червня 1939 року маєток Річиця Морочнівської гміни був перейменований на Антонін.

Ось чому в деяких польських документах ми зустрічаємо цей топонім. Із встановленням радянської влади село знову отримало  одну назву - Річиця.  

Вітряк із Морочного в колекції Національного музею народної архітектури та побуту України

У колекції Національного музею народної архітектури та побуту України є й вітряк із села Морочне. Його зовнішній вигляд мало про що розповідає нам.

Існує опис цієї будови спеціалістами.  Вітряк із села Мале Морочне зведений у 1948 році вскладчину всім селом, замість вітряка що згорів у війну. Кожен порізав на своїх межах вільху таку, щоб годилась на брусся, потесали і під керівництвом власника вітряка, за активної участі його синів звели вітряк, бо потерпали без млина.

Про долю священика Будоля, який служив у селі Кухітська Воля (публікація Ірини Шатиренок із Гродно)

Дружина священика Будоля з дітьми

У Республіці Білорусь проводився конкурс "Любов до Батьківщини - через любов до свого роду - 2012". Спеціальний приз отримала Ірина Шатиренок, яка описала історію сім'ї священика Будоля, який деякий час служив у селі Кухітська Воля.

Гора королеви Бони в Старих Конях

У білоруського дослідника Романа Горошкевича є дослідження "Tradycje ziemi pińskiej" - "Традиції землі пінської". Книга видана у Варшаві 1935 року.

Серед багатьох фактів з історії нашого краю автор розповідає про гору королеви Бони у селі Старі Коні: "Podróżnemu, jadącemu statkiem z Pińska na południe, do Starych-Koni, przygodni towarzysze podróży pokażą na pewno, gdy rozmowa na te sprawy zejdzie, kurhan, na którym królowa Bona sądy odprawiała i miejsce, gdzie stał „czerwony dwór królewski" - Подорожньому, який вирішить подорожувати до Старих Коней, покажуть курган, де королева Бона організовувала суди, і місце, де стояв червоний королівський двір. 

http://www.zbaraszewski.pl/index.php/artykuly/81-tradycje-ziemi-pinskiej

Білорус Сергій Плиткевич про перебування на Зарічненщині

В поисках истоков Припяти  [2010-06-09]

Меня с детства интересовал вопрос: откуда берутся большие реки? Со временем многое стало понятно, но интерес к тому, как маленький ручеек или болотце превращаются в полноводную реку остался. И время от времени я пытаюсь его удовлетворять. Одна из таких поездок – к истокам Припяти. 

Мы с краеведом Алексеем Дубровским изучили карту – верховье реки находится на самой границе Украины и Польши, в нескольких километрах от Буга. Решаем добраться туда, а заодно посмотреть, как живут наши южные соседи.

Бій 1915 року біля Морочного

Легіонери Пулавського

Серед алфавітного списку польських битв є згадка про бій 1915 року біля села Морочне. Тут зустрілися легіонери першого ескадрону польського ескадрону Пулавського, який воював на Західному фронті, з німцями. 

Більш детальних відомостей про цей бій не знайдено.

http://elstudento.org/articles.php?article_id=238

Настоятель Муравинської церкви Михайло Гребенко був партизанським зв'язковим

Коли в 1944 році було звільнено Морочне й там проводився урочистий мітинг, серед присутніх на ньому був настоятель Муравинської церкви Михайло Гребенко. 

Його названо партизанським зв'язковим.

https://his.1september.ru/2004/17/14.htm

Священик морочненської церкви В'ячеслав Навроцький зустрічав партизанів пасхальним передзвоном

Священик серед своїх парафіян

Багато цікавого можна прочитати в Інтернеті про священика Морочненської церкви В'ячеслава Навроцького. Ось одна із таких публікацій.

Олена Харковець про своє рідне село Кухче

Серед безкраїх поліських лісів, між тихоплинними річками і голубими озерами розкинулось моє рідне село Кухче. По сусідству , майже зливаючись з ним , зі сходу і півдня притулились ще два маленькі ошатні сільця – Новосілля і Радове. У нас з цими селами спільна школа, спільна сільрада; людей пов'язують дружні й родинні зв'язки. Я люблю своє село і горда тим, що я тут народилась і росту.

Світлина 1916 року (село Морочне)

На звороті фотографії російською мовою написано: "Землянка 4 роты в д. М.Морочное сентябрь 1916 года".

https://1ua.com.ua/rnf7132461 

Заручний (Оберігальний) лист короля Станіслава Августа нобельським міщанам за 1784 рік

Дві сторінки актикації Заручного (Оберігального) листа короля Станіслава Августа нобельським міщанам за 1784 рік надіслав для нашого сайту білорус Валер Кисіль. Відшукуючи матеріали про Городне, він натрапив на цей документ. На жаль, прочитати й перекласти його не вдалося, але зміст його, напевне, буде аналогічним тому, який було надіслано городенцям.

Валерій висловив припущення, що у 18-му сторіччі нобельці змовилися з городенцями і разом зверталися до короля, щоб відстояти свою вільність від місцевих магнатів:

Як колектив "Старі Коні" співав на площі Червоній

На Червоній площі нас попросили заспівати веснянку. А я й почала відразу – "Дозволь, Боже, латаття діждати". – "Ні, так не співайте, – обурилися присутні начальники. – В атеїстичній країні немає Бога". – Як же тоді я маю співати? – відповіла я. – "Дозволь, Ленін, латаття діждати?"

Священик із Кухітської Волі - агент УПА (із секретних матеріалів НКВС)

Цікаві відомості про священика із Кухітської Волі вміщено в документах НКВС. Цікаво було б знати його прізвище...

Докладная записка наркома госбезопасности УССР С.Р.Савченко наркому внутренних дел УССР В.С.Рясному о деятельности СБ УПА и ликвидации ее агентуры на территории Ровенской и Волынской областей.

№ 30/С

"12" января 1944 г.

г. Киев» 

Совершено секретно.

Мутвицький льон на курсах сільських льонарів

Це навіть якось дивно, що поліські діти нині майже нічого не знають про льон. Вони не бачили, як він цвіте. А були часи, коли льонарство було головним заняттям поліських жінок. Про це можна дізнатися із замітки Людмили Романович, написаної польською мовою в 1937 році.

Про виселення осадників із Західної України та Білорусі

Спецсообщение .П. Берии - И.В. Сталину 

о выселении осадников из западной Украины и Белоруссии

02.12.1939

№ 5332/б

Совершенно секретно

ЦК ВКП(б) товарищу СТАЛИНУ

В декабре 1920 года бывшее польское правительство издало декрет о насаждении в пограничных с СССР районах так называемых осадников.