З історії села Прикладники

Село Прикладники знаходиться на річці Стохід. Через село проходить шосейна дорога, яка єднає дві держави – Україну та Білорусію.

Стохід з двох сторін ніби захищає село.

Уперше в писцевих книгах село Прикладники згадується 24 травня 1523 року.  Тоді боярину Сеньку Домановичу грамотою королеви Бони було дано у власність два чоловіки з Прикладник на ім’я Тиша Яневич та Андрій Демидович із синами їхніми, «и землями пашными и бортными и сеножатьми и со всемъ съ тымъ, какъ ся тыи люди здавна въ собе мели».

У 1554 році піддані королеви Бони проводили обміри земель навколо Прикладник. Результати їхньої роботи зафіксовано в «Писцовой книге Пинского и Клецкого староства, составленной пинским старостою Станиславом Хвальчевским в 1552- 1555 гг.», виданій у Вільно в 1884 році.

Перші поселенці Прикладник, з розповідей старожилів, - це дворяни. Пізніше за непокору сюди переселяли людей з інших місцевостей. 

Вони оселялися біля річки, щоб було зручно вести господарство. Займалися тваринництвом та рільництвом. Вирощували жито, овес, коноплю, картоплю. Знаряддя праці були дерев’яні. Землі оброблялися вручну. 

Назва „Прикладники” походить від слова „прикладати”, „прикладений”. До основних земель поміщика, маєток якого був у Невлі, прикладались ці землі, тому й назва в села Прикладники. 

Частина людей проживала в селі, а більшість – по хуторах. 

Із 1953 року почалося масове переселення з хуторів у село.