Про подвійні прізвища Полісся

Світлина 1949 року. Сім'я Гайвуків із села Храпин

Є така наука – антропоніміка. Це галузь ономастики, що вивчає власні назви людей. До антропонімів належать особові імена, патроніми, прізвища, прізвищеві назви, прізвиська, псевдоніми. Джерелом антропонімічної інформації є кожен документ, який вміщує дані про людину, аби її можна було ідентифікувати.

Учені стверджують, що процес становлення шляхетських прізвищ у нашому краї відбувався на межі XV–XVI століть, а селянські прізвища з’явилися значно пізніше. Наприклад, у ревізькій казці села Перекалля 1834 року деякі жителі цього села не мали прізвищ. Записано, наприклад, «Яків Пилипів». Ключовими моментами селянської генеалогії були приналежність до категорії державних, поміщицьких або духовних селян та район проживання.

У метричних книгах та ревізьких казках нашого краю зустрічається багато записів із подвійними прізвищами. Наприклад, у ревізькій казці Храпина, складеній поміщиком Ридзевським у 1834 році, записані такі подвійні прізвища:

Новосілля: Савич – він же Литвин;

Храпин: Денищич – він же Тубиш, Зубкович – він же Тубиш, Селюга - він же Тубиш, Боболович – він же Тубиш, Корнійчук – він же Васьковець, Савич – він же Литвинчук, Савичончик - він же Литвин; Ляховець – він же Наумів,

Заверхлиця: Вакуліч – він же Тубиш;

Острівськ: Охремчук – він же Тобиш (Тубиш).

Дуже здивувало мене храпинське прізвище Джимора. Воно з’явилося якось раптово в записах 1856 року. У 1857 році 19-річний Іван Каленикович Джимора одружився з 19-річною Анастасією Корнилівною Марчук із Новосілля. Після ретельного вивчення метричних книг Храпинської церкви зрозуміла, що брати Луби поміняли своє прізвище на деякий час, а потім знову стали Лубами.

Вияснити явище подвійних прізвищ на Поліссі мені допомогло дослідження Вадима Врублевського. Дослідник стверджує, що зміна прізвища селянських сімей чи цілих родів у XVII–XVIIІ століттях було масовим явищем. Спробуємо на основі його дослідження пояснити деякі зафіксовані факти зміни прізвищ на Зарічненщині.

Дуже просте пояснення подвійного прізвища Ляховець – він же Наумів із ревізької казки 1834 року. Терентій Ляховець, котрий проживав у Храпині, був онуком Наума Ляховця, який жив у Кухчі. Друге прізвище походило від імені дідуся.

Дуже розгалудженим був рід Тубишів у Храпині. У працях науковців є таке твердження: у старожитних регіонах, селах, де було багато носіїв однакових прізвищ, виникала потреба розрізняти людей. Ось чому там починають використовувати прізвиська, придомки - вуличні прізвища. Так, Тубиші із села Храпин отримали прізвища Денищич, Зубкович, Селюга, Боболович, Вакуліч, Охремчук.

Досить наочним прикладом цього явища є Серники. Відоме місцеве прізвище Полюхович у метричних книгах XVIIІ століття відсутнє повністю. Кожен рід мав своє прізвище-придомок. Ось які прізвища були в ревізькій казці шляхтичів Серницьких 1816 року: Горбачевські (14), ), Островські (11), Дубина (10), Труш і Трушевич (7), (7), Романович (6), Васюкович (5), Степанович (5), Карпович (5), Козак (4), Дурмен (4), Чекун (3), Михнович (2), Цупер (2), Белько (2), Боричевський (2), Самкович (2), Стурович і Штуявич (2), Жожко і Жижко (2). По 1 родині зафіксовані Кирилович, Кобець, Шушкович, Голубович, Хомич, Куяр, Штучич, Хілоневич, Цемнолонський, Магула, Старкович.

У багатьох селах нашого краю зустрічається прізвище Литвинчук (Літвінчук). Це свідчення того, що предки цього роду прибули з Білорусі, адже білорусів називають литвинами. Так житель Ненькович Мамонтюк став Літвінчуком. А згодом таке прізвище отримали й інші його нащадки. Дослідники стверджують, що заміна прізвища часто була пов’язана з назвою району переселення.

Інколи зміна прізвища здійснювалася під впливом політичних обставин. Наприклад, у Храпинських та Локницьких метричних книгах зустрічається подвійне прізвище Палій - Борейша. Борейша – вільний селянин, котрий придбав землю неподалік Храпина. Жив на хуторі Любополе. А його нащадки, пов’язавши свої долі із місцевими жителями, змінили прізвище на Палій. Розповідали представники цього роду, що причиною цієї зміни стало єврейське походження прізвища Борейша.

На основі архівних документів дослідники називають чимало інших причин зміни прізвищ. Це передача прізвища від вітчима до пасинка, від діда по маминій лінії (коли помирав батько, а мати поверталася до своєї родини), коли зять переходив жити до тестя. Інколи змінювалося прізвище незаконнонародженій дитині. Здавна зберігся переказ, що на Поліссі могли змінити прізвище чоловіки, які поверталися з рекрутів. 

Зустрічалися цікаві випадки, коли представники першого покоління чиновників або інтелігенції, вихідці із селянського середовища, писали спеціальні заяви на зміну прізвища. У НІАБ зберігається прохання вчителя Михайла Шута 1900 року змінити йому прізвище на Доброславський.

Дослідники стверджують, що в кожній місцевості були усно-регіональні та письмово-канцелярські традиції. І селяни не могли вплинути на практику діловодства, яке велося церковним притчем, маєтковим писарем чи канцелярським службовцем. І зміна прізвища залежала саме від цих осіб.

І найцікавіший факт: у давнину селянин міг і не знати, яке в нього офіційне прізвище, адже користувався вуличним прізвиськом. І дізнавався про своє справжнє прізвище, коли одружувався чи коли забирали до війська.

Використана література:

1. Урублеўскі, В.В. Зменлівасць беларускіх сялянскіх прозвішчаў у Мінскай губерні (канец XVIII – пачатак ХХ ст.) / Вадзім Урублеўскі // Беларускія архівы на мяжы тысячагоддзяў: здабыткі і страты: матэрыялы нав.-практ. канферэнцыі (Мінск, 28 чэрвеня 2018 г.). – Мінск : БелНДІДАС, 2019.

2. Метричні книги Храпинської церкви різних років.

3. Ревізька казка Серник 1816 року.

4. Ревізька казка Храпина 1834 року.

5. Ревізька казка Перекалля 1834 року.