Події роману «Гніздо Білозора» Марії Родзевич розгортаються на Поліссі після Першої світової війни. Після того, як жителі прикордонних територій відчули дух більшовизму, вони починають все голосніше заявляти про свої права.
Головні герої – шофер Савицький та жителі Білозірського двору. Хоча двір і постраждав від більшовиків та німців, а новий уряд увів високі податки та збори із землевласників, Білозір допомагає сусідам, які потребують допомоги.
Книга передає настрій поліщуків після Першої світової війни. Зокрема, кілька сторінок роману розповідає про село Морочне. Виникає суперечка, як встановити межу між землями селянськими та панськими. Згадуються королівський дуб та королівська сосна…
«Tłumaczone na polski: od dębu, gdzie dwa nacięcia, do sosny gdzie trzy nacięcia, a potem rzeczką Wesołuchą do wielkiego krzaku łozy naprzeciw kołowrotu wsi Moroczna. Kopce sypali, w dzwony bili, przysięgali i łozy brali, żeby pamiętali. (Autentyczne.)
Jak pan to przed sądem złożył i przeczytali, to moroczańcy od sprawy odstąpili, i stali pana o mir prosić i od tej pory nijakiej już kwestji nie było: bo ten kopiec po dziś dzień nazywa się Królewski Dub — a tamten drugi Królewska Choja, i tak się i wtedy zwali — a znaleźli się starzy ludzie, którym dziady powiadali, że przytem byli — i łozy brali — jako i mnie mój did rozpowiadał. A jak w cerkwi dzwonią — to tu słychać. A ot i Wesołucha przy Królewskiej Choi…»
Цікаво, де в Морочному той дуб королівський, де та хвоя королівська… Відомо лише, що частина села Морочне називається Короліщина.
А про який автентичний документ, пов'язаний із селом Морочне, веде мову Марія Родзевич? Відповідь на це питання ще слід пошукати…
Немає коментарів:
Дописати коментар