Польська письменниця Марія Родзевич – донька морочненського поміщика

Марія Родзевич (Родзевічувна, Maria Rodziewiczówna) – відома польська письменниця. Вона донька морочненського та сенчицького поміщика Генріха Родзевича, хрещена мати мутвицького поміщина Героніма Тукальського-Нелюбовича. 

Її батьки за допомогу учасникам польського повстання 1863 року (вони зберігали зброю повстанців) були заслані до Сибіру, а їхні маєтки Морочне та Сенчиці - конфісковано.

Матері, яка в той час була вагітною, дозволили народити дитину й приїхати на Сибір через кілька місяців. Вона виховувала доньку до 2 місяців. 

Далі Марія була віддана під опіку родичів. У 1871 році, після амністії, батьки повернулися із Сибіру й оселилися у Варшаві, де опинилися в дуже важкому матеріальному становищі. Марія почала працювати, давала приватні уроки. 

У кінці 1876 року вона стала вчитися в Язлівці у черниць. Під впливом настоятельки, стала писати вірші ( «Колір лотоса»).

У 1881 році, після смерті батька, успадкувала маєток Грушево й поступово взяла управління ним у свої руки. У 1887 формально стала господинею маєтку, обтяженого багатьма боргами, зробленими батьком і дядьком.

Дебютувала в літературі в 1882 році, опублікувавши під псевдонімом Маро дві новели «Гамма почуттів», «З блокнота репортера» (у обох були підзаголовки французькою мовою) в одному з варшавських часописів. 

У 1884 році під тим же псевдонімом опублікувала в «Suzicie» розповідь «Язон Бобровський», а роком пізніше, розповідь «Farsa pany». 

Справжня популярність до неї прийшла після перемоги в літературному конкурсі журналу «Swit», зі своїм романом «Страшний дідусь» (1886), який був опублікований в 1887 р на сторінках львівського «Dzienika Lwowskego», а потім в книжковому видавництві в Варшаві. Цю популярність посилила чергова перемога Родзевич в конкурсі романів, на цей раз організований виданням «Куранти Варшавскі» (1888). 

Її роман «Дівайтіс» був опублікований на сторінках «Куранти Варшавскі». У 1889 році роман вийшов у книжковому видавництві і був переведений на 9 європейських мов (1890-1891). «Дівайтіс» був дуже добре прийнятий сучасної літературної критикою, його помітили всі великі журнали, рецензенти, які часто самі були письменниками (серед них Марія Конопницька ). Помічений ними талант автора критики хвалили за патріотичні і суспільні тенденції, але в той же час критикували художню простоту твору. 

Твори Марії Родзевич часто ідеалізували сільське життя і селянства.

За її творами було знято кінофільми: « Флоріан » (1938), « Верес » (1938) і «Między ustami a brzegiem pucharu» (1987).