Водохреща на Зарічненщині (Володимир Галайчук)

Світлина села Комори. 2014 рік

Вечеря перед “Крещенієм” – “Водянумха” (сс. Кухче, Сенчиці, Серники, Неньковичі), “Посна Колядам”, “Голодна кутя” (повсюдно). Куті перед “Крещенієм” не робили (с. Серники) або робили не всі (с. Заозір’я).

Увечері святили воду. Допоки її не набрали, їсти не можна було. Перед вечерею насамперед робили три ковтки свяченої води, кропили нею “хату, хоромми ті холодниї, все хадзяйство”, лили в колодязь, “щоб була вода свячона”, “коб сьватая вода була”. 

Минулорічну свячену воду господар віддавав худобі. Зберігали її на п’єцу – “вона ж помочная”. У Кухчому кропили “хороми” до сходу сонця.

Після вечері на дверях і на вікнах у хаті та знадвору “побілом” (крейдою) малювали хрести, також обводили крейдою хліви, хати (сс. Кухче, Борове, Сенчиці): “Но не за сонцем, а напротів сонца, так як і паска святіца – напротів сонца. Це вже, кажуть, не бура не буде брати, нішо, як напротів сонца”104, “То ето казали, що хату обводити – щоб миши в хату не лізли. А крести – бо то ж Крещеніє”105.

На “Водянуху”, як і на Коляду та “Щодруху”, також “смичуть” сіно з-під настільника: “О, – каже, – то вже такий льон зародить великий”106, “Діти на Водохрище витягають – як довгу сенину висуне, то раді, шо льоннаросте, а як кумценьку – о, вже льон не зародить”107. 

Робили з того сіна “крести”, “хрестики”, і чіпляли до кожної ложки (сс. Сенчиці, Неньковичі): “То з сіна зробив хрестик, да обмотав сіном да положив, да й лежить, – то всі ложки так, хто там вечерав. А врано вже тиї хрестики у вікна позатикали”108. 

В іншому варіанті зі Сенчиць хрестики на ніч затикали у вікна і клали під ложки, а на наступний день хрестики з-під ложок збирали і першими запалювали піч, а хрестики на вікнах збирали вже аж через тиждень: “А гети, що в окнах, то стоєли неділю вони. І казали – тре’ знєти, бо буде довго льон цвимсти, як довго будут стоєти”109.

Зранку, ще до сходу сонця, сіно разом з залишками куті та іншої вечері збирали і віддавали корові (Крім окремих випадків з Кухчого, коли сіно палили у печі). Дехто лишав трохи сіна і “потім куру садили, як сідала кура нестись”110, “Того сімнца крохи кимдають да ще як уліто квохчуть кури, да ще под куру покрохи підкладають”111.

На саме Богоявлення, як і після кожної Коляди, частували худобу “пирогом”: “Бере крохи хліба того вламмає і дає по кусочку і кобилци, і корови, і свінкамм, і теї куті повкидає, і сімнца того подаєм”112. У Боровому зафіксовано варіант, коли після “Крещення” віддають худобі саме того “пирога”, з яким гадали на весну і на літо і який лежав два тижні на столі 113.

Респонденти:

104 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Шукало Л. Т.

105 Зап. 27. 09. 2006 р. у с. Сенчицях від Харковець Л. І.
106 Зап. 29. 09. 2006 р. у с. Неньковичах від Козанчук Євфросинії Григорівни, 1932 р. народж.
107 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Марчук В. З.
108 Зап. 27. 09. 2006 р. у с. Сенчицях від Шкльоди Є. О.
109 Зап. 27. 09. 2006 р. у с. Сенчицях від Харковець Л. І.
110 Зап. 29. 09. 2006 р. у с. Неньковичах від Никитюк В. М.
111 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Марчук В. З.
112 Зап. 25. 09. 2006 р. у с. Кухчому від Марчук В. З.
113 Зап. 24. 09. 2006 р. у с. Боровому від респондентки 1926 р. народж.