1912 рік. Селами Зарічненського району мандрує відомий білоруський етнограф, історик та археолог Ісак Сербов. За дорученням Північно-Західного відділу Російського імператорського географічного товариства,один із відділів якого діяв тоді у Вільнюсі, він організував три етнографічні експедиції по Білорусі. Тоді землі нашого краю входили до складу Пінського повіту Мінської губернії, тому дослідник побував і в зарічненських селах.
Експедиція тривала три роки. Вона була організована в той час, коли патріархальність Полісся ще не була знищена Першою світовою війною.
Ісак Сербов здобув вищу освіту в Археологічному інституті Москви. Згодом стає вчителем Мінського міського училища, потім - Віленського чоловічого училища.
Він захопився етнографією Полісся й у літні місяці подорожував із новим фотоапаратом «Кодак». Відомо, що з 1911 по 1913 роки він зробив до 5 тисяч світлин, 438 з яких сьогодні зберігаються в колекціях Вільнюського університету. Колекція Сербова довго була забута, частково втрачена в роки Першої та Другої світових воєн.
У 1914 році вийшла книга Сербова «Поездки по Полесью 1911 и 1912 года», видана у Віленській типографії Йосипа Завадського. У ній є цікаві свідчення про села нашого району. Це описи зовнішності, побуту, традицій поліщуків. Дослідника цікавив зовнішній вигляд селян, ремісників, жінок у традиційних костюмах, дітей. На фото також присутня архітектура та пейзажі Полісся. Під час експедиції були записані казки, легенди, пісні, мелодії.
Мені найбільше сподобався вираз Сербова: "Биг ны покынув шэ Полисься, бо тут шанують Заповит".
У ході експедиції Поліссям Ісак Сербов відвідав вісім населених пуктів колишнього Пінського повіту, які нині входять до складу України. Це Вулька Річицька, Морочне, Нобель і Сенчиці, що належать до Зарічненського району Рівненської області, та Пожог, Любешів, Залізниця й Березна до Любешівського району Волинської області.
Немає коментарів:
Дописати коментар