Церкви ХVІ століття на Зарічненщині

Зарічненська земля - так мало вивчена сторінка з історії Полісся, України. У цьому переконуєшся щоразу, коли читаєш історичні праці українських та зарубіжних істориків.

Ці краєзнавчі знахідки зафіксовані в роботі польського професора, доктора історичних наук Антонія Мироновича. Він займається дослідженням питання білорусько-російсько-польських взаємовідносин, вивчає культуру національних меншин у Польщі. Одна з його надзвичайно цікавих для нас робіт – «Турово-Пінська єпархія ХІ – ХVІ століть». На основі вивчення архівних даних учений публікує відомості про унійні церкви нашого краю в ХVІ столітті.

Історична довідка. Пінська унійна єпархія - церковно-адміністративна одиниця у складі Руської Унійної Церкви. Вона існувала на території Великого князівства Литовського в 1596 - 1795 роках і підлягала Київській унійній митрополії. На території Пінської унійної єпархії були також православні парафії.

Чи діяли в ХVІ столітті на території нинішнього Зарічненського району православні парафії, на жаль, не встановлено Зате є унікальні відомості про унійні храми Зарічненщини. Тоді на наших землях діяло 2 деканати: Погостський та Нобельський.

Погостський деканат об’єднував такі церкви: дві в Погості Зарічному – Успіння Божої Матері та Святого Стефана й Покрови Божої Матері, Святого Михайла у Вичівці, Святого Миколи в Старих Конях, Покрови Божої Матері в Неньковичах та Річиці, Святого Дмитра в Серниках, Різдва Божої Матері в Муравині. Зазначено, що діяла церква й у селі Іванчиці, але назва її невідома. До цього деканату відносилися також церкви сіл Сварицевичі, Жовкино, Радчицьк, Городне, Біле. Датою заснування церкви Успіння Богородиці в Погості Зарічному названо ХV століття.

До Нобельського деканату входили такі храми: чотири Нобельських - Святого Миколи (1557 рік), Воскресіння Господнього, Святих Петра та Павла, Преображення Господнього, два Морочненських – Святих Петра та Павла (початок XVI століття) та Різдва Божої Матері, Воздвиження Чесного Хреста в Локниці, Різдва Божої Матері в Храпині, Святої Параскеви в Кухчі, Святого Миколи в Сенчицях. Не названа серед унійних храмів Нобельська Пречистенська церква, яка згадується у писцевій книзі Войни. До Нобельського деканату відносилися також церкви сіл Жидче, Невель, Войновичі, Залізниця, Пожог.

Ця інформація свідчить, що релігійна віра на Поліссі має глибокі корені. Тоді, у XVI столітті, у Нобельському та Любешівському деканатах Турово-Пінської єпархії діяли найменші парафії, бо найчастіше в парафію входило одне село. Абсолютним рекордом було село Бучин, де нараховувалося лише 5 дворів (54 жителі разом із немовлятами), а церква там діяла. У той час траплялося, що за рік священик не благословив ні одного шлюбу, не похоронив жодного небіжчика.

Особливе місце в житті унійної церкви мало село Храпин. У багатьох документах XVIІ - XVIІІ століть згадується цей населений пункт. У церковних книгах записано, що парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Храпин є власністю єпископів Туровщини. Тут проживало чимало унійних єпископів. Єпископ Юрій Булгак у березні 1730 отримав номінацію на Пінсько-Турівську єпархію. Зоставивши в Пінську адміністратора, сам замешкав у єпископському маєтку в Храпині, де і помер 10 травня 1679 року. Був надзвичайно активним, вченим, володів кількома мовами.

1697 року отримав привілей на Пінську єпископську катедру єпископ Антонін Жовкевський, а помер 2 березня 1702 у маєтку Пінських унійних єпископів села Храпин.

А скільки священиків було висвячено в Храпині у XVІІI столітті. Білоруський дослідник Денис Лисейчиков у книзі «Священик у білоруському соціумі» подає інформацію про те, скількох священиків висвятили тут єпископи Юрій Булгак та Гедеон Дашковець-Горбацький. 

Із цього дослідження можна довідатися, хто служив у сільських парафіях, скількох дітей мала родина священика. Якщо узагальнити свідчення про зарічненські храми, то можна помітити, що тут правили цілі священницькі династії: Лицевичі та Юрашкевичі у Вичівці, Лявицькі, Кузьмінські, Прокоповичі – у Ноблі, Стралки – у Неньковичах, Кузьминські – у Річиці, Савичі – у Локниці, Морочному, Бучині, Залізниці, Васінські – у Привітівці, Зубковичі – у Сенчицях, Шумаковичі – у Кухчі та Локниці, Шеметили – у Ноблі, Муравині, Кутині, Боболовичі – у Ноблі, Кухчі та Залізниці, Завітневичі – у Храпині

Центром парафії інколи була каплиця. На землях нашого району у XVIІІ столітті були каплиці, приписані до церков Кутин та Нобель, у них капеланами служили Кречетович Іван та Прокопович Йосип.

Із архівних записів можна дізнатися, що сини зарічненських священиків ХVІІІ століття здобували непогану освіту. Так, сини кутинських священиків Лявицького та Шеметила навчалися в Любешівському колегіумі піарів, син муравинського священика Хлябцевича був учнем у школі при Жировицькому монастирі, сини іншого муравинського священика Шеметила та вичівського священика Лицевича навчалися в Пінській повітовій школі. Роман Лицевич із Старих Коней, син адміністратора церков Старих Коней, Іванчиць, Вичівки Олексія Лицевича, здобував освіту в Дубровицькому колегіумі піарів.

Дослідники стверджують, що унійні парафіяльні священики XVIІІ – ХІХ століть – доволі закрита група населення, що склалася ще з XVI століття. Потрапити туди було складно. Усі вакансії знаходилися під пильним оком місцевих священиків. Син отримував місце батька, а коли синів було кілька, батько мав подбати, аби прилаштувати й інших своїх синів у якусь із парафій.

Після приєднання до Російської імперії процес утворення унійних церков уповільнився.