Урок - віртуальна екскурсія "Нобельське Четвероєвангеліє - найдавніша пам'ятка Полісся"

Тема. Нобельське Четвероєвангеліє – найдавніша рукописна пам’ятка Прип’ятського Полісся.

Мета: ознайомити учнів з найдавнішими рукописними книгами української середньовічної літератури XI - XV століть, з історією створення Нобельського рукописного Четвероєвангелія; розкрити значення цієї унікальної книги як визначної рукописної пам’ятки староукраїнської літературної мови; формувати в учнів повагу та бережливе ставлення до творчих надбань українського народу; розвивати спостережливість, уважність, аналітичне мислення, почуття відповідальності, вміння працювати в команді, аналізувати, порівнювати, користуватися різними джерелами інформації, узагальнювати, робити висновки, презентувати роботу; виховувати любов і повагу давньої словесної творчості, почуття національної гордості, усвідомлення своєї приналежності до народу, що має величезний творчий скарб, у якому відбилися його традиції та характер.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форма проведення: віртуальна екскурсія з використанням мультимедійної презентації.

Місце проведення: шкільний народний музей. 

Обладнання: мультимедійний проектор, екран, диск з відеопрезентацією, записи духовної музики, пісень про Україну, відеоролик «Нобель – перлина Полісся». 

Попередня підготовка: об’єднання учнів у творчі групи; підбір матеріалів згідно запропонованих тем дослідження; визначення джерел пошуку інформації; обговорення змісту знайдених матеріалів та особливості їх представлення; підготовка повідомлень, презентацій, відеоматеріалів.

Хід уроку

І. Етап мотивації.

Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.

 Звучить духовна музика.

 Слово вчителя. У Євангелії від Іоана сказано: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово… Усе через нього постало». І саме йому, Слову Божому, присвячений наш сьогоднішній урок. 

Робота з епіграфами до уроку «Вустами відомих людей про Біблію».

 Читання та коментування висловів відомих особистостей.

Епіграфи «Вустами відомих людей про Біблію»:

 Перед минулим зніміть капелюхи, перед майбутнім засукайте рукава.

Народна мудрість

 Новий Заповіт є найвагомішою книгою тепер і в майбутньому для всього світу. 

Чарльз Діккенс

 Якби мене ув’язнили в тюрму і дозволили взяти із собою одну книгу, то я б узяв Бібілію. 

 На землі є тільки одна книга, яку можна назвати Книгою, - це Біблія.   В. Скотт

 Я переконаний, що Біблія є найкращим подарунком, яким Бог коли-небудь наділив людину.

Все найкраще від Спасителя світу передається нам через цю книгу.  Авраам Лінкольн 

 Нехай розвивається наукова культура, нехай розум людини розвивається скільки завгодно, але культурного і морального рівня християнства, що сяє в Євангеліях, вони не перевершать. В. Гете

 Прогнозування: виходячи зі змісту епіграфів, визначити, про що буде йти мова на уроці.

ІІ. Робота над темою уроку.

 Слово вчителя.

О Бібліє! О Книго Книг!

Ти правда таємниці заповітної,

Ти – Одкровення, ти – Заповіт,

Всевишнім даний нам у світі

Для минулих і майбутніх літ.

                                             Валерій Брюсов.

Із Біблією як пам’яткою світового мистецтва ви вже знайомі. Сьогодні мова піде про одну із складових Біблії - Євангеліє, книгу, яку нині найбільше читають у світі. Давайте звернемося до слів Вольфганга Гете: «Нехай розвивається наукова культура, нехай розум людини розвивається скільки завгодно, але культурного і морального рівня християнства, що сяє в Євангеліях, вони не перевершать». 

Сьогодні ми дослідимо роль Євангелія у житті поліського краю, дізнаємося про особливості розвитку української середньовічної літератури XI - XV століть, найдавніші рукописні книги цього періоду, ознайомимося з історією створення Нобельського рукописного Четвероєвангелія та розкриємо його значення як визначної рукописної пам’ятки староукраїнської літературної мови. 

Урок проведемо у вигляді віртуальної екскурсії: проведемо екскурс у минуле, спрогнозуємо майбутнє рукописного Євангелія Полісся, побачимо унікальне село Нобель на озері Нобель, віртуально відвідаємо рукописний відділ бібліотеки Академії наук Литви.

Прийом «Тлумачний словник»

 Слово вчителя. Ропочинаючи нашу екскурсію, насамперед встановимо значення головного слова, про яке йтиме мова на уроці.

 Повідомлення учнів-кореспондентів.

Слово «Євангеліє» або «Благовість», «Благовіщення» походить від грецького Εύαγγέλιον – «євангеліон». Воно означає «добру новину». Це історична група книг Нового Заповіту. Вони розповідають про найголовніші події, пов’язані із земним життям Ісуса Христа: його народженням, служінням, вченням, смертю, воскресінням і присланням на землю Святого Духа. 

Євангеліє від Матвія, Марка і Луки схожі між собою, говорять про одні й ті ж події, мають близьку структуру, описують земне життя Ісуса. А Євангеліє від Іоана – духовну Ісусову діяльність. Кожен євангеліст характеризує певні риси Христа: Матвій – як Царя, Марко – як Слугу, Лука – як Людину, Іван – як Бога. Хоча для всіх авторів спільне уявлення про Христа як Бога, Царя, Слугу, Сина Божого, що діє у трьох іпостасях – Пророка, Первосвященика й Царя.

Прийом «Екскурс у минуле»

 Слово вчителя. На сьогоднішньому уроці ми довідаємося, з яких книг читали Святе слово на Прип’ятському Поліссі. Найдавніше Євангеліє нашого краю – Турівське. Воно було написане в ХІ столітті. Як нинішня територія України пов’язана з білоруським поселенням Турів, розкажуть учні-історики.

 Повідомлення учнів-істориків.

Турів – поліський релігійний центр Х – ХІ століть. 

Майже кожен регіон України має достеменно досліджену власну історію. Цього не скажеш про наш район, який знаходиться на українсько-білоруському пограниччі. Заріччя (так названо наш край в історичній літературі) у різні часи належало до території різних держав: Литви, Росії, Польщі. Архівні та документальні свідчення про його життя розпорошені по містах цих держав.

Історія нашого краю тісно переплітається із білоруськими містами Турів та Пінськ, бо до 1939 року наші місцевості відносилися до одних і тих же адміністративних одиниць, а ці міста були їхніми центрами. Найдавніше плем’я, яке жило на наших землях, - дреговичі.

Іпатіївський літопис повідомляє, що слов’яни, прийшовши з Дунаю, розселилися по різних землях: «…друзии седоша межи Припетью и Двиною и нарекошася дреговичи». А ще в літописі відзначено, що кожне плем’я мало своє князівство, «а дреговичи свое, управляемое особе». Як стверджує історик Батюшков, це плем’я дуже рано підкорилося київським князям. Спочатку дреговичі платили Русі данину, а пізніше вони зіграли велику роль у формуванні держави Київська Русь. 

Прийнявши в 988 році православну віру, князь Володимир почав споруджувати по містах церкви, приводити людей до хрещення. Він поділив землі на уділи, роздав їх синам на правління, а ті мали піклуватися про поширення віри в своїх уділах: «…посла съ ними священники, заповедая сыном своим за каждо въ области своей повелеватъ крестити людей и церкви ставити, устроити въ градах епископы во исполнение благочестія. У Турові Володимир Святославович посадив сина Святополка, а в 1005 році тут була утворена єпископія. Свідчення про це ми знайшли в статті Києво-Печерського архімандрита Іосифа Тризни під заголовком «Туровской епископіи завет блаженного Владиміра».

В уставній грамоті «О поставлении Туровской епископии» відзначено: „...третіє богомоліє єпископию постави (хь), вь Турове вь льто 6513 (1005 від Р.Х.) и придахь кь ней городиь сь погостиь в послушаніє и священіє и благословеніє держати себь Туровской епископіи: Пинскь…, Небле Степань, Дубровица» .

Вираз «третіє богомоліє» означає, що Турівська єпархія була заснована на Русі третьою, а правив у Турові третій по старшинству син великого князя. Тут існувало 16 церковних центрів, серед яких і наш Нобель. Редакція стародавньої уставної грамоти Поліської землі знаходиться нині в Російській державній бібліотеці. Це копія одного з документів великого князя київського Володимира від 1 березня 1005 – 28 лютого 1006 років, переписана та відредагована не раніше ХІV – ХV століть. 

Слово вчителя. Одним із релігійних центрів Полісся стало й місто Нобель. Про долю колишнього княжого града повідомить наші краєзнавці.

 Повідомлення групи краєзнавців.

Історія княжого града Нобля. 

Найдавнішу згадку про Нобель можна відшукати в Іпатіївському літописі. Тут під 1158 роком зафіксовано, що князь Ярополк Ізяславич, який довгий час правив на Поліссі, віддав Києво-Печерському монастирю «всю жизнь свою, Небльскую волость и Дерьвскую, и около Киева». 

Згадує про Небльську волость і Михайло Грушевський у своїй праці «Історія України-Руси». Серед головних центрів життя на Поліссі в ХІІ - ХІІІ століттях він називає місто Нобель. 

Особливо насиченим було релігійне життя Нобля в ХVІ столітті. Про це свідчать записи писцевих книг, які були створені за дорученням королеви Бони. Вона в 1519 році отримала в подарунок від чоловіка Пінське князівство, а з ним і містечко Нобель, веліла переміряти всі землі нашого краю. Вперше в історії стало відомо, скільки тут проживає жителів, як густо заселені тутешні села та міста. Не змогли королівські слуги визначити лише площу поліських боліт, бо вони були залиті водою.

У містечку Нобель піддані королеви побували навесні 1555 року. Вони зафіксували, що місто мало дві вулиці та 39 «пляців». Там стояло аж 5 церков: Миколаївська, Спасівська, Воскресенська, Петровська та Пречистенська. Діяв тоді в Ноблі й чоловічий монастир. 

Донині в Ноблі існує легенда, що в давнину містечко мало 7 церков, щоб його жителі при бажанні могли молитися кожного дня тижня в іншому храмі. Лише недавно широкому загалу стало відомо про те, що в Ноблі ХVІ століття існував скрипторій, а підтвердженням цьому є рукописне Четвероєвангеліє.

 Слово вчителя. Який він, сучасний Нобель, побачимо у відеофільмі Рівненської телестудії.

Перегляд відеофільму «Нобель – родзинка Полісся».

https://www.youtube.com/watch?v=nMBE56iY2tI

Прийом «Сповідь учителя-краєзнавця».

 Слово вчителя. Історія виявлення сенсаційної знахідки. 

Упродовж кількох років на базі народного краєзнавчого гуртка нашої школи діє гурток «Сходинки краєзнавства». На ньому школярі часто опрацьовують давні польські та російські краєзнавчі джерела. Учитель, звісно, вивчає ці документи першим. Так було й цього разу. 

Літнього дня 2014 року мені до рук потрапило видання російського письменника Гільтебрандта «Рукописное отделеніе Виленской публичной бібліотеки, состоящей подъ августейшимъ покровительствомъ его императорскаго величия государя наследника цесаревича Александра Александровича. Выпускъ первый. I - Церковнославянские рукописи - II - Русские пергаменты». Воно вміщувало сенсаційне повідомлення – розповідь про рукописне Четвероєвангеліє, написане 1520 року в селі Нобель Зарічненського району. А далі розпочали пошуки інших джерел інформації, і тепер вся Україна знає продавнє рукописне Євангеліє Полісся.

Яка вона, рукописна книга поліського краю, дізнаємося далі.

Проект «Нобельське Четвероєвангеліє – писемна пам’ятка ХVІ століття».

 Повідомлення групи дослідників.

 Історики про рукописні книги України та Білорусі. 

На думку багатьох дослідників, переклади священного письма на «просту мову» виникають в Україні та Білорусі з середини XVI століття. Це відбувалося під впливом ідей церковної реформації, що проникли із Західної Європи в Литву та Польщу, до складу яких входили тоді українські і білоруські землі. 

Ці спроби відображають тенденцію до створення самостійної книжної української мови в зв’язку з пробудженням національної самосвідомості в середовищі деяких представників тогочасного українського духовенства, близьких до народу. 

 Який вигляд мала рукописна книга

Чимало вчених праці докладали,

Щоб зараз ми історію вивчали. 

Як починалось все? В священиків руках, 

Творилось чудо у монастирях. 

В маленькій келії, серед таємних книг

Не кожен на відлюднення себе приректи зміг. 

З природою віч-на-віч, молитовними словами 

Писалося Євангеліє довгими роками.

Рукописна книга - це кодекс, що містить твір або збірку творів художнього, релігійного, юридичного чи іншого змісту, написаний вручну. Найдавніші рукописні книги в Україні з’явилися у період Київської Русі із запровадженням християнства. У першій половині XI століття князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій (майстерню для переписування книг), забезпечений великою бібліотекою, кваліфікованими писарями й художниками. Саме звідси вийшли найдавніші рукописні пам'ятки: Остромирове Євангеліє (1056–1057), Ізборники Святослава (1073 і 1076). У XII – XIV століттях важливими центрами книгописання стають монастирі Галицько-Волинського князівства.

Найдавніші книги переписувались на пергаменті (спеціально обробленій і пристосованій для письма шкірі молодих тварин - ягнят, телят, козенят). Тривалий час пергамент був привізний, лише з XII–XIV століття почали користуватися матеріалом місцевого виробництва. 

Давні книги переписувались уставом - високим, урочистим письмом, що передбачало пропорційність кожного знаку. Робота переписувачів була дуже повільною і вимагала скрупульозного виконання. У художньому оформленні книг переважали орнаменти «візантійського» і «тератологічного» («звіриного») типу, мотиви, запозичені з книг болгарського походження, проте з включенням оригінальних елементів.

Новий етап у розвитку рукописної книги пов’язаний із поширенням у XV столітті нового матеріалу письма - паперу, який був набагато дешевшим. Це сприяло значній демократизації й поширенню книжно-рукописного мистецтва в Україні. Рукописних пам’яток цього часу збереглось удвічі більше, ніж з попередніх чотирьох століть. 

Рукописні книги з другої половини XIV століття переписувалися півуставом, букви якого втратили квадратні пропорції, витягнулися, з'явився нахил, збільшилася кількість виносних літер і скорочених слів. Бурхливий розвиток рукописного мистецтва не знижував художньої вартості книг. Навпаки, у найкращих своїх зразках залишилися такими ж довершеними з естетичного погляду, як і в попередні століття. 

У художньому оформленні книг цього часу переважала плетінчаста орнаментика, з другої половини XVI століття особливого розвитку набув рослинний орнамент, що переріс з кострубатих гілок у розкішні ренесансні й барокові композиції. Ці напрями в оформленні української рукописної книги згодом набули широкого розвитку, збагатились елементами народного вжиткового мистецтва і народного малювання. 

Із другої половини XVII - XVIII століть виробництво рукописних книг в Україні поступово занепало й замінилося книгодрукуванням. Хоча книги, переписані від руки, продовжували з’являтися й у XVIII, і навіть XIX століттях, проте це явище не мало вже масового характеру.

 Нобельський рукопис у Вільно. 

Як Нобельське Четвероєвангеліє 1520 року потрапило до Вільнюса, можна лише здогадуватися. У 1856 році граф Тишкевич заснував тут Музей давнини, а при ньому утворив Археологічну комісію. Із справ цієї Комісії видно, що в числі пожертвувань приймалися й рукописи. У 1865 році було зібрано 538 рукописів та 2077 давніх грамот, актів, автографів. 

Колишній попечитель Віленського навчального округу Корнілов ревно зайнявся пошуками давнини. Він бачив, що вони масово зникають, і хотів зберегти те, що вціліло. У 1865 - 1867 роках відрядив у Західний край досвідчених осіб, яким доручив привезти до Вільно рукописні книги, які мали цінність. 

Тоді було написане звернення до духовенства, учителів із проханням допомогти віднайти давні рукописи. Особливо успішною була поїздка Соколова, якому випала честь віднайти Турівське Євангеліє. Напевне, у Вільнюській бібліотеці зафіксовано, ким і коли було привезене туди й Нобельське Євангеліє.

 Опис Нобельського Четвероєванегелія Гільтенбрандтом.

Петро Андрійович Гільтебрандт був запрошений для розбору рукописів Віленської публічної бібліотеки в 1865 році. Письменник детально розповідає, як на початку своєї роботи знайшов невеличку шафу з 3-4 десятками рукописів часів латинства та 2 великі вітрини, заповнені рукописами латинською та польською мовами. У ящиках, шафах, сірих та сирих нішах знаходив він все нові й нові пергаментні грамоти. Серед них був і давній поліський рукопис.

Опис цієї рукописної книги подано в Гільтебрандта за №15: «Нобельское (Нобель – местечко и в старину, и теперь Пинкаго уезда) Четвероевангеліе 1520 года, в четвертку (длины 4¾ верш., шир. 3¼), 347 листовъ или 694 стр., по 16 строкъ на странице, в малиновомъ бархатномъ (выцветшемъ) переплете, украшенномъ позолоченнымъ Распятіемъ посредине, а по угламъ четырьмя евангелистами». 

Автор монографії дає невелику характеристику давньому пергаменту: «Передмова до Євангелія від Матвія неповна. Написання суцільне, де немає розділових знаків». Післямову до нобельського рукопису Гільтенбрандт подає без перекладу.

Із цього запису стає зрозумілим, що «книга ця, названа тетро, створена при королі Сигизмунді, єпископі Іоні, владиці Турівськім та Пінськім, при князеві Федорі Ярославовичі, повелінням христолюбця, раба Божого Симеона Батиєвича, старця (старости) Хоїнського, і дана в храм Святого Миколи в Ноблі. А хто цю книгу візьме від церкви Святого отця Миколи в Ноблі Пінського повіту, той буде проклятий у цей вік і в майбутній. А писав дяк, многогрішний раб Божий Севастьян Аврамович у Ноблі. Закінчена книга ця місяця червня, у перший день місяця, у день Святого Іустина філософа й мученика Іустина».

 Зміст Нобельського Четвероєвангелія в описі Флавіана Добрянського.

Більш детальний опис Нобельського Четвероєвангелія знаходимо в російського історика, археографа Флавіана Добрянського. Він народився в сім’ї священика села Черниці Новограда-Волинського повіту Волинської губернії. Закінчив Волинську та Московську духовні академії, а в 1876 році був запрошений до складу Тимчасової комісії, створеної у зв'язку з Височайше затвердженим проектом відкриття у Вільні Публічної бібліотеки, з музеєм при ній. 

Флавіан Добрянський у своїй праці «Описаніе рукописей Виленской публичной бібліотеки, церковно-славянскихъ и русскихъ», 1882 року видання, докладно передає зміст Нобельського рукописного Четвероєвангелія: 

«Л. 1. Передмова до Євангелія від Матвія. Початку немає.

Л. 2. Євангеліє від Матвія.

Л. 98. Передмова до Євангелія від Марка.

Л. 100. Зміст.

Л.102. Євангеліє від Марка.

Л. 159. Зміст Євангелія від Луки.

Л. 161. Передмова.

Л. 164. Текст.

Л. 257. Заголовок Євангелія від Іоанна й передмова.

Л. 260. Євангеліє від Іоанна.

Л. 325. Соборник. Російських святих у соборнику немає. Далі вказані тижні Великого Посту, різні потреби. У кінці подані вказівки на євангелівські читання». 

Утім, потребує уточнення навіть ім’я переписувача книги, адже на звороті 347 сторінки Добрянський відмічає запис, зроблений тим же почерком, що й зміст Євангелія: «Буде й буде Микольському добра два й три, і до п’яти попів, а писав Левко, дячок Глоумі…»

Прийом «Дослідження». Дослідження мови написання рукописної книги учнями-лінгвістами.

 Слово вчителя. Петро Андрійович Гільтебрандт відзначає, що написане Нобельське Євангеліє півуставом. Автор робить відмітку: «…полуустав довольно небрежный». Таке письмо властиве людині без належної освіти. Мабуть, таким був дячок-переписувач Севастьян Аврамович, бо чорновою рукописною роботою під наглядом священиків та ігумень монастирів займалися нижчі церковні чини: диякони, псаломщики, послушники.

Гільтенбрандт подає також уривок Євангелія на сторінці 167:

У кожного з вас на столі лежить Євангеліє. Ми прочитаємо на уроці написані дяком Аврамовичем рядки й зможемо за сучасним текстом відтворити зміст уривка. 

 Дослідницька робота школярів над текстом Нобельського Євангелія.

 Висновки. Пам’ятка містить унікальний матеріал для вивчення історії української мови на всіх її рівнях та взаємодії народнорозмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI століття. У ній чітко проступають риси живої народної мови. 

Книга свого часу стала дорогоцінним чинником утвердження живої української мови, бо з'явилась тоді, коли католицизм, що послуговувався латиною, підтримував колонізацію, тобто польське панство і короля, а православ’я з церковнослов’янською мовою, доповненою українськими народними елементами, стало релігією пригноблених верств українського народу. Боротьба між цими релігійними напрямами була, по суті, ідеологічною боротьбою. Для пригнобленої ідеології представники українського суспільства відчували потребу утверджувати живу українську мову в релігійних текстах.

Віртуальна подорож до бібліотеки Академії наук Литви у Вільнюсі.

 Слово вчителя. Нині Нобельське Четвероєвангеліє нині зберігається у Вільнюській бібліотеці Академії наук Литви. Завідувачка рукописним відділом Ерика Крушене повідомила, що з ним можна ознайомитися в будь-який час, приїхавши до Вільнюса. Пані Ерика надіслала нам кілька світлин давнього рукопису.

 Перегляд та обговорення світлин рукописного Четвероєвангелія.

Прийом «Прогнозування».

 Слово вчителя. У недалекому 2020 наступить півтисячолітній ювілей унікальної пам’ятки Полісся. Хочеться вірити, що знайдуться небайдужі люди, які допоможуть повернути святиню на батьківщину написання. Можливо, тим самим знімуть прокляття, накладене ще в ХVІ столітті. Воно дуже серйозне та страшне, адже накладене на всі віки й навіть для загробного світу. 

Читаючи праці Гільтенбрандта та Добрянського, можна знайти пояснення цього явища. Виявляється, рукописи вже тоді користувалися великою популярністю, й придбати їх було дуже багато бажаючих. І щоб зберегти написану книгу для церковних потреб, переписувачі вдавалися до таких не зовсім Божих дій. 

Можливо, через це прокляття храми в Ноблі знищувалися й відбудовувалися десятки разів: їх спалювали татари під час набігів, 22 серпня 1875 року Свято-Преображенська церква згоріла від блискавки, у 1914 – від російського снаряда, у 1977 – від нічного візиту небажаних гостей. 

Був якийсь Божий знак і в 1993 році, коли відкривали нині діючу церкву в Ноблі: у найурочистіший момент літургії обірвалося панікадило. Тоді цей прикрий випадок не затьмарив святкові почуття прихожан, але сам цей факт викликає різні роздуми. 

Давайте поміркуємо, яка доля чекає цю рукописну книгу.

 Прогнози школярів щодо перевидання книги.

ІІІ. Етап рефлексії.

Прийом «Роздуми над листом науковця».

 Слово вчителя. 14 червня 2015 року було проведено круглий стіл дослідників історії й культури рідного краю з нагоди 495 роковини з часу звершення переписування Нобельського Євангелія «Київ – Рівне – Остріг – Зарічне». 

Вітання учасникам круглого надіслав директор Інституту української мови НАН України доктор філологічних наук, професор Павло Юхимович Гриценко. Цей лист уважно прочитав один із учнів класу. Послухаємо його роздуми. 

 Роздум старшокласника над листом професора.

Я звернув увагу на те, як високо цінує Павло Юхимович сам факт існування унікального рукопису. Цитую: «Варто глибше осмислити той факт, що впродовж століть, які були переповнені загарбницькими війнами, нищенням людності й занапащенням окремих регіонів, до нас все-таки дійшли, збереглися сотні рукописних книг. 

Серед них – і рукописні копії Святого Письма, серед них і Нобельське Євангеліє. Це є переконливим свідченням значного поширення книжності серед нашого народу, високої ролі більших і менших скрипторіїв – центрів переписування книг, які діяли при багатьох монастирях, а не лише у великих княжих містах.

На жаль, не всі центри книжності Давньої України належно вивчені, їхня історія ще не донесена хоча б до фахівців України, слов’янського світу. Далеко не всі пам’ятки описано, перевидано й поціновано». 

Професор Гриценко вірить, що Нобельське Євангеліє чекає перевидання, дослідження й популяризація. Це, стверджує він, завдання на ближчі роки науковців Національної академії наук України.

Але найбільше мене вразили слова: «Це наше історичне й культурне надбання, без якого немає нації».

Вірю, що світ побачить перевидане Нобельське Євангеліє. Прикладом може стати історія видавництва відомого Пересопницького Євангелія. Оригінал цієї пам’ятки відкрив у бібліотеці Переяславської семінарії у 1830-х роках український вчений Осип Бодянський, який свого часу був учнем цієї семінарії. Нове повнокровне життя дала їй Інна Чепіга, старший науковий співробітник Інституту української мови, яка понад 20 років присвятила вивченню пам’ятки.

У 2001 році Інститутом української мови НАН України здійснено транслітероване видання Євангелія із науковою обробкою - впорядкуванням, дослідженнями. Загальний наклад книги склав 500 примірників. Із 700 сторінок опублікованої книги транслітерований текст займає 270, решту сторінок присвячено дослідженням. 

Вперше факсимільне видання Пересопницького Євангелія здійснено 2008 року Українською православною церквою. Наклад -1000 примірників.

Який шлях відкриття чекає на Поліське Євангеліє, покаже час…

Бліц-вікторина

Слово вчителя. Перевірити, чи уважними були ви в ході уроку, ми зможемо, провівши бліц-вікторину.

1. Що означає слово слово «Біблія»? (Книга).

2. Із яких частин складається текст Біблії? (Старого і Нового Заповіту).

3. Назвіть імена тих, хто створив кирилицю першої слов’янської азбуки (Кирило і Мефодій).

4. Що означає слово «Євангеліє»? (Блага вість).

5. Назвіть книгу, на якій Президенти присягають на вірність народові України («Пересопницьке Євангеліє»). 

6. У якому столітті і де з’явилося «Пересопницьке Євангеліє» (XVI століття, Волинь).

7. У якому році було видано факсимільний варіант «Пересопницького Євангелія»? (2008).

8. Коли було переписане Нобельське Четвероєвангеліє? (У 1520).

9. Назвіть ім’я дяка-переписувача (Севастьян Аврамович).

10. Для якої із 5 церков Нобля переписане Четвероєвангеліє? (Для Миколаївської).

11. Де нині зберігається Нобельське Четвероєвангеліє? (У Литві).

12. У працях яких істориків є опис цієї книги? (Гільтенбрандта та Добрянського).

ІV. Підбиття підсумків уроку.

Підсумкове слово вчителя.

Ми завершуємо подорож-знайомство з пам’ятками світової культури. Багато століть поспіль люди відкривають таємниці Книги Книг, і ми з вами теж це робимо. 

Пересопницьке рукописне Євангеліє 1561 року стало справді дивовижним явищем нашої культури, унікальною пам’яткою мови, мистецтва, літератури, релігійно - філософської думки свого часу. 

Ті, хто причетний до створення Нобельського Євангеліє, теж, вочевидь, були справді мудрими й талановитими людьми. Ще на світанку національного пробудження вони безпомилково відчули потребу великої праці в ім’я рідного народу.

Про значимість Нобельського Четвероєвангелія говорить і той факт, що книгу згадує у своїй багатотомній «Истории Русской Церкви» митрополит Московський і Коломенський Макарій (Булгаков). У п’ятому томі «Период разделения Русской Церкви на две митрополии» читаємо: «Несколько рукописных книг, употреблявшихся в Литовской митрополии, сохранилося доселе. Таковы пять Евангелий ХVІ века, из которых одно Нобельское, писано 1520 года при єпископе Туровском и Пинском Ионе и князе Федоре Ярославиче для Никольской церкви местечка Нобли Пинского повета…»

Прийом «Сюрприз».

Подарунок від учителя – буклет із світлинами та описом Нобельського Четвероєвангелія. 

Домашнє завдання: розповісти рідним та друзям про унікальну пам’ятку Полісся.