Події Першої світової війни поблизу сіл Новосілля та Кухче

Схема руху російських партизанів на село та маєток Кухче 

(РДВІA, фонд 400, oпис 12, справа 27324, лист 111)

Новосільські хлопчаки часто знаходили на горі поблизу села патрони, бавилися ними, часто траплялися навіть травми. Такі небезпечні подарунки залишилися на цих землях і після Першої, і після Другої світових воєн.

Перш ніж розпочати розповідь про те, що діялося на наших землях у часи Першої світової війни, слід поглянути на тогочасну воєнну карту, яка зберігається в Російському державному військово-історичному архіві.

На ній чітко позначено, де і як відбувався бій поблизу Новосілля. На річці Веселусі знаходилася лінія фронту. Німецькі окопи було вирито в 2 ряди: поблизу села Кухче та біля Новосілля.

Події жовтня 1915 року пов’язані з наказом командування Південно-Західного фронту розгорнути партизанську боротьбу в районі Полісся. Партизанські загони мали затримати рух противника до Дніпра, пробратися на Полісся і діяти по тилах противника, знищувати шляхи сполучення, телеграфно-телефонні лінії, знищувати німецькі склади й штаби. Російське командування поставило за мету тримати німців у постійному страху перед нападом партизанів.

У вересні 1915 почали створювати партизанські загони на всіх фронтах, у всіх дивізіях. Сюди входили виключно добровольці. І саме осінню цього року такі загони активно діяли на Поліссі. У ніч з 20 на 21 жовтня наліт було організовано на село Кухітська Воля, яке було опорним пунктом противника в тактичній зоні охорони. Цей партизанський похід був дуже успішним.

Російському корнету Андерсу теж було доручено організувати похід у німецький тил. Об’єктом нападу російських воїнів було село Кухче, тому що поблизу нього в Кухітській Волі знаходилася залізнична дорога для перевезення людей та матеріалів на Поліський фронт. У спогадах російських солдатів є твердження, що бої тут проходили протягом тижня. Формувався партизанський загін Андерса в селі Мутвиця, де тоді знаходився штаб російської армії. 

Із наказу штабу ІІІ Армії Західного фронту від 14 березня 1916 року: «Похід у тил ворога під керівництвом корнета 3 Новоросійського полку драгунів Владислава Андерса проводився в ніч з 12 на 13 листопада (з 30 на 31 жовтня по Юліанському календарю). 

Взявши із собою 173 чоловіки добровольців, він вирушив для організації нічного нападу на двір села Кухче, де в той час знаходився штаб відділу німецьких військ та були розквартировані 62, 63 та 272 полки німецької піхоти. Корнет Андерс надихав учасників нападу своїм героїзмом та сміливістю. 

За допомогою ручних гранат та багнетів було знищено 300 ворогів та спалено табір ворога в селі. Інші німці оточили відділ корнета. Андерс був поранений, але він знайшов у собі сили організувати атаку багнетами, прорвав лінію наступу ворога і тим самим врятував доручених йому людей.

Завдання було виконане, для російської армії було доставлено цінну інформацію про ворога. За вдалий похід у німецький тил противника, за успішну нічну атаку, за те, що він ліквідував паніку, за знищення німецького штабу, за мужність і витримку корнет (а згодом генерал) Андерс нагороджується орденом Святого Георгія ІV ступеня» (РДВІА, фонд 400, опис 2, справа 27324).

Про події 30 – 31 жовтня 1915 року поблизу села Новосілля подамо інформацію із спогадів учасників того бою. Свідчення полковника російської армії Вілкмана: «Серед учасників походу на село Кухче було 127 солдатів Новоросійського полку драгунів, 39 добровольців із Смоленського полку уланів та 7 - із кінної батареї». 

Детально оповідає про цю подію старшина Сазонов: «У ніч із 30 на 31 жовтня відділ добровольців під керівництвом корнета Андерса залишив село Острівськ і рушив у напрямі до Кухче. Марширувати прийшлося темної ночі через болота по коліна у воді. Ускладнював похід ще й великий дощ. 

Розпочалася несподівана нічна атака. Російські солдати почали кидати гранати у вікна будинків, де спали німці. Було вбито до 300 ворогів, взято в полон 60 чоловік, серед них 2 офіцери. Двір, де стояв німецький табір, було спалено, згоріли стодоли, конюшні. Німецькі солдати, які чинили опір, знищувалися на місці. 

Деякі вороги в паніці тікали. Але згодом почали підходити інші німецькі солдати, розбуджені стріляниною. Вони почали оточувати відділ Андерса. Корнет організував атаку багнетами, зібрав своїх людей на краю села і під сильним вогнем противника почав відступати в напрямі села Новосілля до Острівська. 

Будучи пораненим в ногу, він знаходив у собі сили підбадьорювати інших. Солдати були дуже змучені, але Андерс не дозволяв відпочивати. Зупинилися аж у селі Острівськ. 

Із нашої сторони було винесено 46 поранених, 20 вбитих і тяжкопоранених не було можливості забрати, і вони залишилися у противника». 

А ось запис із бланку офіцерської польової книжки генерал-майора Якова Федоровича Ніллершмідта: «О 8 годині 30 хвилин вечора 30 жовтня 1915 року до Острівська зі сторони села Вілька Річицька прибув відділ під керівництвом корнета Андерса для організації нальоту на село Кухче. 

 О 12 годині 30 хвилин ночі вони минали місце мого дозору, щоб по лісовому та болотному бездоріжжю йти на Кухче. Біля 4 годин ранку було чути зі сторони Кухче вибухи ручних гранат, артилерійський вогонь. Біля 6 годин ранку все затихло. Було видно, що горить село та двір Кухче. Часом чулися постріли противника в лісі. То німецькі супротивники супроводжували партизанів у лісі. 

Біля 9 години ранку до Острівська почали підходити ті, хто пробився через вороже оточення. Серед них і поранений корнет Андерс. Змучені партизани пройшли до 20 верст у нервовому напруженні. Ніч була холодна, лив сильний дощ, що утруднювало рух. Власним підписом засвідчую написане: старшина 3 козацького Донського полку Іван Михайлович Сазонов. 2 листопада 1915 року, 12 година дня». 

Не менш цікаві записи на бланку офіцерської польової книжки зробив у 1915 році в маєтку Неньковичі корнет 3 Смоленського полку уланів Андрій Пушечников: «У ніч із 30 на 31 жовтня 1915 року корнет Андерс із добровольцями вирушив із села Острівськ до села Кухче, щоб узяти там «язика». Іти довелося по болотній лісовій місцевості, залитій водою. 

Перерізавши телефонний кабель у трьох місцях, загін біля урочища Пашківка розділився на три частини. Одні, очолювані Андерсом, під крики «Ура! Браття, до бою!» кинулися до бою. Сам корнет вбив 8 німців і кинув 18 гранат. Драгуни влітали до хат і багнетами знищували німців. Ціла вулиця була завалена трупами, на порогах будинків лежали напівроздягнені люди. Андерс подав команду кидати гранати в будинки. 

Біля 60 німців здалися в полон, серед них було 2 офіцери. Але коли уцілілі вороги почали переслідувати російських партизанів, полонених було розстріляно. Андерс був поранений у ногу, його підтримувало 2 драгуни, але він продовжував керувати боєм. І коли вороги почали переслідувати партизанів, оточили їх, Корнет дав команду: «Вперед, браття, на багнети, ура!»

Біля 10 години ранку добровольці прибули до села Острівськ. Отримані трофеї було відправлено до штабу армії». 

Тепер зрозуміло, чому жителі Новосілля та навколишніх сіл до цього часу знаходять гвинтівкові, кулеметні і навіть снарядні гільзи зразка 1911-1913 років. 

Чимало свідчень і фактів про події Першої світової війни зібрав учитель історії Кухченської ЗОШ І-ІІІ супенів Колошинський Микола Леонтійович. Старожили села Кухче розповідали йому, що цього бою ніхто не бачив, бо всі стали біженцями в урочищі Майдан поблизу Кухітської Волі. 

Жителька села Кухче Харковець Наталія Іларіонівна, 1909 року народження, згадувала: «Коли бої припинились і ми повернулися в село, то побачили одні згарища. Лише хат з десять залишилося неушкодженими. В окопах була закривавлена земля, кругом валялися стріляні і де-не-де цілі патрони. Над дорогою поблизу окопу була зрита земля, видно було горбики жовтого піску, схожі на могилки, але хрестів не було».

Бригадир будівельної бригади колгоспу «Радянське Полісся» Харковець Володимир Павлович, 1951 року народження, у 1986 році керував роботами по риттю траншеї для прокладення труб від водонапірної башти до адмінприміщення сільської Ради. Він став свідком викидання екскаватором людських кісток, шматків напівзотлілих чобіт та шинельного сукна. Звісно, це залишки вбитих солдатів.

На хуторі Рудка на відстані 100 метрів від колишніх окопів було знайдено рештки поховання людини. За кольором волосся покійника, залишком халяв хромових чобіт, металевих шпор, шкіряного ременя та бляхи з надписом «Gott mit uns» («З нами Бог») було встановлено, що це австрійський офіцер-кавалерист. 

Хуторяни перепоховали останки австрійського офіцера за християнським звичаєм на кладовищі села Кутинок. На місці поховання встановили надмогильний дубовий хрест. Отакі свідчення про далеку війну початку ХХ століття вдалося відшукати.

І під час Першої світової війни, і пізніше нашим односельцям доводилося відбувати військову службу в польській армії. Знімки того давнього часу зберігаються у родині Хоми Марчука.