За вірну службу литовському князю Олександрові-Вітовту землями й селянами в Пінському князівстві був нагороджений «військовий слуга» Доман, родоначальник Домановичів.
У нього народилося 4 сини: Анцух, Сенько, Василевський та Богдан. Вони стали власниками земель у кількох селах нашого району. Спочатку брати разом працювали на батьковій ділянці вікового лісу, сіяли жито, побудували дім із могутніх стовбурів.
Історики стверджують, що Доман помер, коли сини були в дорослому віці. Їхній маєток біля Ститичева був поділений на 4 частини, а брати й далі несли боярську службу князю.
У 1507 році під Слуцьком відбувся бій із татарами. Очолював його князь Костянтин Острозький. Серед його учасників були бояри-шляхтичі Анцух, Сенько, Василевський та Богдан Домановичі. Згодом за них клопотав сам князь Острозький.
Всі брати одружилися, відділилися від спільного родового гнізда й мали добавити до своїх прізвищ додаткові прізвиська (тоді їх називали «вуличними»). Ці прізвиська закріплювалися за певною сім’єю, так з’являвся новий рід.
Від Анцуха пішли Анцуховичі, Сенько Доманович дав початок сімейству, яке по назві села Диковичі (Дзиковичі) отримало добавку до прізвища Домановичі – Диковицькі.
Молодший Богдан був засновником роду Богдановичів. Його син Гриць отримав село Качанівку, і звідти пішов рід Качановських. Василевський Доманович не мав синів, а лише дочок. Його сім’я мала 2 дворища в Морочному.
У 1507 році Сенько овдовів, але одружився вдруге. Його дружиною стала набагато молодша за нього дівчина Ганна Олехнович із Тишкевичів, що в Морочному.
У 1513 році пінський князь забрав у Домановичів їхнє володіння, перетворивши його «под пашню Ститичевского двора». А братам було дано взамін інші землі. Так Сенько отримав дворища в Прикладниках та Коморах.
22 травня 1523 року в Кракові за піклування князя Костянтина Івановича Островського підтверджується дарунок князя Федора Домановичам.
Вказано, що братів аж чотири, а маєток у них убогий, тому Сеньку було даровано ще й 3 острови в Пінську. А на земську службу дозволялося їздити «попеременно по два брата».
У 1527 році 19-річний Богдан Доманович одружується на пінській зем’янці Ганні. А вже 28 жовтня 1529 року Бона видає документ, за яким дає йому два пустих дворища в Морочному.
У 1530 році помер князь Костянтин Острозький. Сенько Доманович стає суддею. У той час шляхтичі, які займали високі пости, намагалися носити дорогі персні й золоті ланцюжки.
Такий перстень-печатку мав і Сенько Доманович. Так, 24 грудня 1533 року свою печатку суддя прикладав до справи пінського боярина Федка Володкевича.
11 квітня 1536 року Сенько отримав від Бони 2 дворища в Коморах - Батиївщину та Іванівщину. Щоправда, там не було селян, він мав заселити ці землі.
18 липня 1544 року суддя Пінського замку разом із старшим сином Іваном купує одну третю маєтку Морочного в зем’янки Ганни Тишкевич із зятем Томилом, синами Михном та Богданом Олехновичами та дочками Овдотьєю, Оксимією, Томілою, Катериною, Ганною, Тетяною, Настею.
Ця покупка обійшлася йому у «8 коп грошей монеты и личбы литовской». Це були на той час великі гроші, а покупка свідчила про велике багатство Сенька.
Доживав віку Доманович-суддя в селі Містковичі. Кімната його була прикрашена зброєю, трофеями мисливських розваг: чучелом голови вепра, мисливським ножем та рогами. Місце батька в суді зайняв син Іван.
Півдворища в Морочному мав і Левко Анцушкович Доманович. У 1551 році він «служить земську службу». Внучка Анцуха Марина Юріївна вийшла заміж за великого землевласника Федора Щепу. Їм дісталася частина маєтку Ненькович.
Рід Домановичів розростався, землі на кожного ставало все менше. Розпочалися суперечки, судова тяганина. Покращити майнові справи Іван хотів за рахунок свого сусіда князя Четвертинського.
Він планував видати свою дочку Катерину за князя Льва Четвертинського. Це підняло б рід Домановичів на вищий щабель не тільки на Пінщині, але й у Литві. Якби це весілля відбулося, становище Домановичів покращилося б, але цього не сталося. Князь Четвертинський несподівано захворів і помер. Його похоронили в Ноблі.
Ось така історія роду Домановичів у ХVІ столітті. Звісно, для когось із жителів Комор, Прикладник, Ненькович, а особливо Морочного, родина Домановичів була рідною.
Але ця таємниця розвіялася півтисячоліття тому.
Немає коментарів:
Дописати коментар