У неділю по обіді
Пішов Господь по всім світі.
Ішов він жебруючи,
Ішов же він темним лісом
Та й зайшов до броду.
А там дівка чорноброва
Набирала воду.
Постій, дівко, дай мні води,
Помить руки, ноги.
- Та вода спаскуджена,
Дрібним листом закидана.
- То ти, дівко, спаскуджена,
Лихим ділом принуджена:
Девять синів породила,
Ні одного не вхрестила,
Усіх гріхом спорядила,
У тім броду потопила.
- Ох ти, діду, ти пророк,
Що всі гріхи знаєш.
На коліна вона впала,
І до ніг його припала.
Постій, дівко, не лякайся,
Йди до церкви, сповідайся.
Записала Тишковець Світлана Домініківна 16 лютого 1979 року в селі Мутвиця від Тишковець Єви Іванівни, 1888 року народження.
В чистий четвер по вечері
В чистий четвер по вечері
Ішов Господь із беседи.
Ішов він жебруючи.
Своїх людей пробуючи.
Зустрів дівку, воду брала.
- Ой, дай, дівко ж, води пити.
- Не дам, діду ж, води пити,
Гета вода й поганая.
З дуба листу й попадало,
З кльона соку накапало.
- Сама дівка поганая
Й усю воду споганила.
Дев’ять синів породила,
В гетой воді потопила.
Як та дівка гете вчула,
Христу Богу в ноги впала.
Десь ти, діду, десь ти пророк,
Що ти ж моє діло знаєш.
Я не дід і не пророк,
Але я той самий Господь.
Не бійсь, дівко, не лякайся,
Йди до церкви сповідайся.
Скоро дівка в церкви стала,
Всі престоли поламала.
На сім сажньов земля впала
Й усі свічи погасила.
Й усі свічи погасила,
Бо вельми дівка прогрішила.
Записано Аллою Сівець від Тетяни Кучинської із села Перекалля. Етнокультура Волинського Полісся. Випуск 3. – Р., 1998. – 171 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар