Історія села Вичівка

Існує дві основні версіі виникнення назви села Вичівка, або в іншому варіанті - Витчівка. Перша з них ґрунтується на слові "виткати".

Старі люди розповідають, що колись саме втікачі від татар принесли з собою вміння ткати полотно з конопель на ткацькому станку, а так як у навколишніх поселеннях цього не робили, то й прозвали село Вичівка.

Друга версія походження назви села випливає із слів "вичавлювати", "вичавки". Можливо, звідси й назва - Вичівка.

Вичівка – село над річкою Стубла, лівою притокою Прип’яті, Пінського повіту, у 3 окрузі поліційному, гміна Рачиск (Радчиск). 

Село має 86 дворів, 804 мешканці, церква св. Михайла, фундація Адама Скірмунта з 1837 р., має з давніх записів 2 ½ волок землі, близько 900 парафіян, філія в Бронниці.

Власність Скірмунтів 26252 десятин. Місцевість низинна, багата на луги, рибу, в лісах дуби. Колись Вичівка була королівською, тримала її разом з іншим добром і селами королева Бона. 

Згадка про Вичівку в 1553 році знаходиться в «Огляді пущ» і в Писцевій пінській книзі (ст. 215, 270, 271, 273). Казимир в своїй «Екскурсії» згадував Вичівку як місце, де проводилась торгівля горшковими виробами.

Село Вичівка вперше згадується в документальних матеріалах в 1553 році. 

У Центральному Державному історичному архіві Білорус, що в місті Мінськ, є інвентар поміщицького володіння села Вичівка за 1845 рік. Тоді воно належало Генріху Скірмунту. Як свідчать матеріали Мінської духовної консисторії,  1837року у Вичівці  була споруджена Михайлівська церква.

Село Вичівка в цей час було центром Вишівської волості. Життя людей було злиденним. Голод, темрява, поневіряння завжди переслідували їх. 

Переважна більшість жителів села була неписемною, хоч у другій половині XIX ст. у Вичівці уже була школа, як і в кожній волості. Тип школи – церковно-приходська, тобто школа була розташована при церкві й обслуговувала дітей прихожан. Мова викладання була російська. Школа давала початкову освіту – вчились читати по книгах “Часослов”, “Псалтир”, “Буквар” С.Полоцького, по граматиці М. Смотрицького, рахувати, співати (в основному церковні молитви). 

Викладачами були дяки – на сільські школи вчителів не хватало. У 80-х роках XIX ст. Скірмунт продав свої землі, що знаходились у Вичівці, великому земельному власнику Родзянко, а сам виїхав на жительство у Варшаву. Родзянко подарував Вишівський маєток своєму зятю – греку за походженням,

Папанасофуло в кінці XIX ст. був губернатором у Бресті. Син Папанасофуло працював адвокатом у Пінську.

Папанасофуло вирішив продати свої землі у Вичівці та Олександрово. Покупців було декілька, у тому числі й син Скірмунта, колишнього пана, але він вирішив продати землі громаді села Вичівка, про що нотаріусом у Бресті були оформлені документи – купча на землю. 

А на пам’ять про себе Папанасофуло побудував у селі каплицю та поставив перед церквою ікону з зображенням святого Іллі.

Каплицю зруйнували більшовики в період антирелігійної кампанії – в 60-ті роки XX ст. 

Ікону ще раніше перенесли в церкву, де вона стоїть і понині. На початку XX ст. у Вичівці, крім школи, існувала й духовна семінарія, де готувили священиків та вчителів початкових шкіл (приміщення розбите під час Першої світової війни). 

Протягом усього періоду Першої світової війни (1914-1918 рр.) на території нашого краю тривали жорстокі кровопролитні бої. Через Вичівку дуже часто проходили військові. 

У 1918 р. село, як і весь край, знову окупували німці – почались нові грабежі. І саме в цей час виник найбільший голод. Декілька чоловік з Вичівки брали участь у Дубровицькому повстанні 1918 року. 

У вересні-жовтні 1920 року знову починається польська окупація. Але при багатьох мінусах в цей період були і плюси. Закінчились війни, почалась стабілізація економічного життя.

На фронтах Другої світової війни та в партизанських загонах 282 жителі села билися проти нацистів, із них нагороджено 169 чоловік.

Під час Другої світової війни загинуло 198 жителів.

Вичівка була звільнена від німців військами 212 стрілкової дивізії 8 березня 1944 р. У грудні 1966 року було відновлено Зарічненський район, і Вичівка з того часу відноситься до Зарічненського району.

Освіта. У 1921 р. після семирічної перерви знову була відкрита школа. Хоч і польська, але в ній навчали грамоті сільських дітей. Першим вчителем був Горбачовський, потім його перевели в Іванчиці. Квятковський був директором школи, за Польщі працювали вчителями Гердусь Юзеф та його дружина Надія Борисівна.

У 1937 р. побудований костел, у приміщенні якого знаходиться теперішній клуб. У 1939 році вперше в історії села почала працювати 7-річна школа з українською мовою навчання. Зі сходу України були присланя нові вчителі – Кислинська Надія Денисівна та Білоконь Галина Євгеніївна, яка стала директором школи. Обоє вони з Черкаської області. Школа працювала і з приходом німців до зими.

Нині в селі Вичівка є загальноосвітня школа I-III ст., культурно-дозвільний комплекс, відділення зв’язку, автоматична телефонна станція, лісництво, аптека, будинок престарілих, амбулаторія сімейного лікаря  та магазини.

Неподалік від села розташований Ви́чівський ботанічний заказник загальнодержавного значення. Площа його становить 2762 га, створений у 1981 р. Перебуває у віданні Зарічненського лісгоспзагу.

Охороняється рідкісне перехідне сфагнове болото із цінними ягідниками журавлини, чорниці, брусниці. 

Посилання на джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D1%87%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0