Бродницький повстанський загін (Галина Гаврилович)

Із мемуарів  Максима Михайловича Мойсієвича - дідуся Галини Сергіївни Гаврилович

Зовсім недавно мені до рук потрапили документи домашнього архіву мого дідуся - Максима Михайловича Мойсієвича, 1905 року народження.

Серед численних листів, довідок, фотографій і синій зошит із надписом "Жизнь и события". У ньому - не лише детальний опис життя дідуся, а й найцікавіші факти з історії села Бродниця. 

Окремою темою в цих мемуарах іде розповідь про Бродницький повстанський загін під командуванням одного з учасників Дубровицкого збройного повстання 1918 року Степана Мойсієвича. 

Рукопис датований жовтнем 1970 року й підготовлений на прохання редакції Лунінецької районної газети "Ленінський шлях":

"Мойсiєвич Степан Ульянович, син малоземельного бiдняка, уродженець села Бродниця, був батраком помiщика у графа Менчинського. Пас худобу. Потiм, разом зі своїм батьком в лiсi обробляв шпали в багатiя Шапiро. 

У 1912 роцi Степан Мойсiєвич був призваний у царську армiю, де його в 1914 році застала в вiйна з кайзерiвською Нiмеччиною. Коли в 1917 роцi був повалений царський уряд, дiйшли й до нас, у Бродницю, чутки про партiю бiльшовикiв. 

Але люди, заляканi урядниками, боялися про це говорити. У цей час почали повертатися солдати з фронтy. Разом із ними в бойовій формі драгуна, з портyпеєю через плече й шаблею збоку повернувся в Бродницю i Степан Мойсiєвич.

Biн почав вiдразу ж агiтацiю за партiю бiльшовикiв. Вечорами в нашiй xaтi збиралися люди, i Степан Улянович розповiдав про революцiю та Ленiна. З часом вiдбулися вибори, був затверджений Koмітет робiтничо-селянських депратiв i оголошено в Бродницi радянську владу. 

Я дуже добре пам'ятаю цi подii, бо на тy пору був 12-рiчним пiдлiтком. Далi Степан Мойсiєвич розпочав свою дiяльнiсть по сусіднiх селах. У Вичiвцi знаходилася волосна управа, до складу якої входило 14 сiл, Тож був вибраний волосний Koмітет, головою якого призначили селянина-бiдняка Опанаса Гмирю. 

Степан Улянович побував у багатьох селах, органiзовував людей і почав роздавати селянам землi помiщика Менчинського та губернатора Афаносопула. Селяни з великою радiстю почали засiвати землю. Але коли нiмецькi вiйська окупували нашу територiю, знову з'явилися помiщики. 

3емельний магнат Скоропадський оголосив себе гетьманом i почав органiзовувати гайдамацькi загони, так званi кypенi смерті. 

Поблизу Бродницi в урочищах Буда, Осовца з центром в Олександрово, був органiзований курінь смерті iз нiмецьких вершникiв, якими керував багатiй Греценгер. В одну iз березневих ночей l918 року гайдамаки заарешryвали Степана Мойсiєвича разом з його батьком. 

Брату Степана Уляновича - Григорiю вдалося втекти. Через декiлька мiсяцiв Уляна Мойсiєвича звiльнили з Пiнської тюрми - бродничани взяли його на поруки. 

А його син Степан був вiдправлений до Бреста. Там він зв'язався з місцевими пiдпiльниками й за їх допомогою йому вдалося втекти з тюрми, Згодом Мойсiєвич дiстався до Бродницi, разом із братом Григорієм вони ховались в урочишi Трухонці. 

А в селі розпочався сташенний терор. Помiщики наклали на селян велику контрибуцiю, заставили повернути все роздiлене майно. На cвітанку загiн гайдамакiв оточив Бродницю. Шомполами й плiтками почали зганяти людей до центру. 

Графський прихвостень Єлисей Точений виказував, хто з бродничан брав землю, хто лiс, хто випасав худобу на помiщицьких землях. 

- Я над вами цар i Бог, - кричав комендант Герценгер.

По черзi селян заводили в єврейську хату та били шомполами, заставляючи вносити плату за майно та випас. Hiкому не повернули жодного снопа, нажатого на надiлах.

Восени Степан Мойсiєвич почав органiзовувати в найближчих бiлоруських селах людей i привiв загiн у Бродницю. Мiсцевi жителi озброїлися сокирами, вилами, напали на курінь смерті Буда, Осовца. 

Далі, озброєнi вже гвинтiвками, повстанцi рушили на Олександрово, до коменданта Греценгера. Комендатура була укрiплена. На допомогу загону повстанцiв пiдiйшли жителi Серник, Вичiвки. Почався штурм будинку. 

Євгену Полюховичу вдалося пiдпалити солому бiля cтін будинку. Задихаючись вiд диму, вискочив з вікна син Герценгера, потiм уci iншi. Їх судили на мiсцi польовим судом, 

Пiсля цiєї операцii до Бродницького загону почали приєднуватися бiдняки з найвiддаленiших сiл. А вiдтак - загiн рушив на допомогу дубровицьким повстанцям, розгромивши по дорозi гайдамакiв у селах Сварицевичi, Заморочення (Лiсове), Золоте.

Пiдiйшовши до Воробино, Мойсiєвич послав у розвiдку брата Опанаса, Луку Мойсiєвича та Василя Mecніковича. Розвiдники зв'язалися з дубровицькими бiльшовиками i, порадившись, керiвники обох загонiв вирушили на переговори в гарнiзон окупацiйних нiмецьких вiйськ. 

Було домовлено, що гарнiзон не буде втручатися нi в якi дiї повстанцiв. Далі Бродницький та Волинський загони вирушили до помiстя графiв Плятерей, яке охоронялося великим загоном гайдамакiв i царськими офiцерами. 

Два днi тривав штурм замку. Далi повстанцям на виручку прийшла народна мудрiсть: наклали на пiдводи солому, пiдкотили пiд вікнa. Коли замок палав у вогнi, графи та їхні прибiчники почали вискакувати через вікна.

Їх негайно оточили, обеззброїли. Командир загону дав наказ без суду не зачiпати заарештованих. Але він не в силi був стримати розлючених повстанцiв, коли тi побачили на cнiry розпростертi тiла своїх товаришiв. 

Вiдтягувати хвилини cмepтi для ненависних багатiїв не xoтів ніхтo. Пiсля падiння Воробино звiстка про перемогу повстанцiв облетiла все Полiсся. До Дубровицi потяглися нові добровольцi. Всього в Дубровицькому збройному повстаннi взяло участь близько 10 тисяч повстанцiв.

Бродницький загiн пiд командуванням Степана Мойсiєвича згодом влився в перший Комунiстичний повстанський полк, який пройшов захiдноукраїнськими та бiлоруськими шляхами громадянської вiйни".