Нобельські церкви ХVІ століття

До найважливіших історичних документів, які розповідають про минуле Зарічненського району, належать «Писцева книга Пінського та Клецького князівств», створена пінським старостою Станіславом Хвальчевським, та «Писцева книга Пінського староства» Войни. 

Нині ці книги можна відшукати  в Інтернеті.

Ці документи, написані польською мовою, дають нам дуже цінну інформацію про церкви містечка Нобля в ХVІ столітті.

Писцеві книги були створені за дорученням королеви Бони, яка в 1519 році отримала в подарунок від чоловіка Пінське князівство, а з ним і містечко Нобель. За її вказівкою було переміряно й описано всі землі нашого краю.

Уперше в історії стало відомо, скільки тут проживає жителів, як густо заселені тутешні села та міста. Не змогли королівські слуги визначити лише площу поліських боліт, бо вони були залиті водою.

   
У містечку Нобель (записано «Набель») піддані королеви побували навесні 1555 року. Вони зафіксували, що місто мало дві вулиці та 39 «пляців». Там стояло аж 5 церков. У «Писцевій книзі» Хвальчевського вказані всі землі нобельських міщан.

Із колишніх прізвищ донині збереглися лише нащадки Богдановичів, Гриневичів та Сочевчичів. А ще там подано до сотні різних топонімів цього населеного пункту, деякі з яких не змінилися й донині. За цими урочищами можна було встановити, де стояли тодішні Нобельські церкви. 

   
На зустрічі із старожилами села ми хотіли дізнатися, чи відомо їм, які православні храми були тут колись. Цього вони не знали, однак переказали нам легенду, що в давнину містечко мало 7 церков, щоб його жителі  при бажанні могли молитися кожного дня тижня в іншому храмі.

За «Писцевою книгою Пінського та Клецького князівств», створеною пінським старостою Станіславом Хвальчевським можна встановити, що в  ХVІ столітті тут були Миколаївська, Спасівська, Воскресенська, Петровська та Пречистенська церкви.

Пізніше за наказом старости Хвальчевського Миколаївська церква була перевезена із Нобля в село Храпин. Щоправда, причини такого перенесення не вказувалася. Мабуть, це сталося через невелику кількість жителів у Ноблі, адже Война зазначає: «Не можна не відмітити, що в такому невеликому місті було аж 5 церков». 

   
Поліські священики мали й особливі пільги. В актах Віленської археологічної комісії зазначено, що єпископ Пінський Макарій ІІ позбавляє храпинського священика від куничного збору, податку в єпископську казну, зборів на об’їзди, на намісника, побудову замків, мостове. А князь Федір Ярославич у 1518 році обдарував пожертвами 5 нобельських церков. Так у ХVІ столітті дбали про розвиток церков на Поліссі. 

   
Вдалося встановити навіть імена нобельських священиків того часу. Зокрема, відомо, що в Миколаївській церкві служив Василь Олешкевич, в інших церквах священиками були Хома Гошилович, Яків Сохрович, Федір Федорович. Автори писцевих книг детально перераховують їхні земельні володіння,  розміри земельних наділів.

 
Станіслав Хвальчевський, описуючи землі Нобля, чітко вказує місце розташування Спаської церкви: вона розміщувалася на городищі, тобто на самому чільному місці. Це підтверджує думку, що даний храм був однією із найстаріших святинь міста. Свідченням цього слугує й той факт, що храмовим святом (день освячення храму) в Ноблі споконвіків є Спас.

За записами Хвальчевського та при допомозі отця Павла ми змогли встановити місця розташування   усіх 5 нобельських  церков ХVІ століття. Стояли вони на ринковій площі неподалік одна від одної.   

 
Цікаві записи зафіксовані в Ноблі під час етнолінгвістичної експедиції, яка проводилася на Поліссі з 1970 року під керівництвом академіка Толстого:  «Той город… яки-то зáмки тут були, де-то у нас тут зовýть якé-то зáмчишча, от там – зáмок, якись королі були. Мніго вóєн булó, и дванацать церквей було, от на тий горі церков стояла, там всяки цепочки, всяки таки крестики нахóдили, прамо діти шукáли і усьо нахóдили там». 

   
Виявляється, тоді ще нобляни пам’ятали, що в них було колись аж 12 церков.

Наявність великої кількості храмів в одному населеному пункті – явище на Поліссі не поодиноке. За переказами, у давнину в Турові існувало 75 церков, за що місто називали другим Єрусалимом. А в Ноблі їх теж було чимало: 5, 7 чи аж 12?! Це питання залишилося риторичним.