У лютому 2014 року року минуло 200 років від дня народження етнографа, фольклориста, композитора Оскара Кольберга, завдяки якому до нашого часу дійшло півтисячі народних пісень, що їх співали в Україні у ХVІІІ столітті.
Справою життя Кольберга було збирання матеріалів про всі галузі народної культури на території, яку охоплювала тогочасна Польща, куди входила частина нинішніх українських земель, і створення основ нової галузі науки - етнографії.
Цю мету він реалізував у багатотомній видавничій серії «Народ, його звичаї, спосіб життя, мова, легенди, прислів’я, обряди, ворожіння, ігри, пісні, музика і танці», присвятивши окрему монографію кожному регіонові - Волині, Поділлю, Поліссю. Оскар Кольберг здійснив 11 подорожей в Україну, бував і в селах нинішнього Зарічненського району.
Він народився в селі Присуха Опочинського повіту (Польща). Польська родина Кольбергів мешкала по сусідству з композитором Фредеріком Шопеном, і його музика, вочевидь, позначилася на юному Оскарові. Після закінчення Варшавського ліцею продовжував музичні студії в Німечині.
Утім, його захоплення мало дещо інший напрям - фольклористичний та дослідницький. Під час перших подорожей до Литви й Білорусі (1836-1837) зацікавився народною культурою. Крім власних експедиційних матеріалів, користувався інформацією аматорів із різних регіонів (учителів, священиків, селян). Збирання етнографічних і фольклористичних матеріалів Кольберг провадив паралельно з музичною діяльністю. Він був автором багатьох музичних, зокрема оперних, творів.
Кольберг став членом багатьох наукових товариств, зокрема Російського географічного, Педагогічного товариства у Львові, Товариства антропології та етнографії в Москві. Помер 3 червня 1890 року в Кракові, похований на Раковиицькому цвинтарі.
На знак пошани до праці Кольберга його ім’я присвоєно науково-дослідницькому інституту в польському місті Познань, що займається збереженням культурного спадку, а також філармонії в місті Кельце. У 1974 році було засновано нагороду Оскара Кольберга за внесок у вивчення та розвиток народної культури. До речі, 2014-й указом польського Сейму оголошено у Польщі Роком Оскара Кольберга.
Цікавими та неоднозначними були й залишаються погляди українських дослідників щодо фольклористичної діяльності О. Кольберга. Найглибше і найповніше можна простежити еволюцію поглядів стосовно діяльності цього вченого на прикладі велетня української культури Івана Яковича Франка. Цікавим і водночас складним було сприйняття ним збирацької роботи О.Кольберга.
Спочатку І.Франко піддав гострій критиці географічний метод в етнографії та фольклористиці, тобто регіональне збирання матеріалу по околицях та провінціях, який за словами дослідника, «панує в польській етнографії віддавна». І.Франко пише: «Кольберг не завсігди вмів спакувати зібраний ним самим і другими матеріал: одну і ту саму пісню, поговірку, повість друкував 5,10 разів в міру того, як була записана в різних околицях… …всю суму справді нових матеріалів, зібраних Кольбергом до етнографії польського люду, можна було б вигідно вмістити в 2 або 3 томах».
Згодом погляди І. Франка, щодо діяльності О. Кольберга-фольклориста, змінилися. Про це свідчить той факт, що він сам користувався збірками О.Кольберга при написанні найповнішої й найглибшої фольклористичної розвідки «Студії над українськими народними піснями».
Серед 67 томів «Повного зібрання творів» Оскара Кольберга п’ятдесят другий має назву «Білорусь – Полісся». Тут описано різні місцевості, їхнє населення, звичаї, вірування, забобони, обряди, забави, пісні, казки, навіть 4 обряди поховання. Усього в томі вміщено 723 пісні, 16 обрядів весілля, досліджено мову білорусів, українців та поляків із фольклорними прикладами. Тут 6 чудових поліських казок, записаних у селі Борова, цілий обряд весілля із Погосту Зарічного та більше 20 народних пісень із Морочного, Погосту Зарічного та Борової.
Це були зовсім нові кустові пісні й обряд Куста в Погості Зарічному, обряд дожинок із «бородою» та дожинкові пісні із Борової, зарічненські забави з танцями. Є тут пісні, записані нашим поліським діалектом, як-от «Ой, полола орлица либиду», «Як та річка протікає, так молодость утикає» та багато інших.
Записав Кольберг у Боровій дві різні казки з однаковою назвою «Дочка та пасербиця», а ще - «Пастух та царівна», «Мудрий дурень», «Про попа, який слугам їсти не давав», «Про змія та ангела».
Як стверджують науковці, після 1830 року (польського повстання) вся польська література пішла в гори та ліси шукати гмінні перекази. А слово «КАЗКА» набуло тоді особливої ваги. У цих подорожах по лісах і селах Оскар Кольберг провів не один рік. Він нічого й ніколи не ставив вище своєї улюбленої роботи, навколо неї було вибудуване все його життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар