У Центральному державному історичному архіві України, що в місті Києві, зберігаються документи під назвою «Терлецькі – поміщики Правобережної України. 1540 – 1919». Серед цих і «Подробный списокъ владельцевъ земельныхъ участковъ, съ которыхъ причитается в пользу помещика Франца Терлецкого платежей по Привитовскому сельському обществу». Датований список 1864 роком. У ньому можна дізнатися, що жителі Привітівки отримали тоді 21 наділ землі.
субота, 29 червня 2024 р.
четвер, 20 червня 2024 р.
Таємниця пропам’ятної дошки в Новорічиці
Є дивна пам’ятка в селі Новорічиця. Біля місцевої церкви на сосні прикріплена ось така меморіальна дошка – плита з довговічного каменю, на якій увіковічнено імена померлих із родини Терлецьких. Село Вулька Річицька (нинішня Новорічиця) було власністю поміщиків Терлецьких. Родичів відомого в Україні релігійного діяча XVI століття Кирила Терлецького.
На жаль, поки що не встановлено, як ця дошка туди потрапила, де вона зберігалася, хто її встановив біля церкви. Майже всі імена, викарбувані на плиті, ми змогли встановити. Допомогли нам матеріали проєкту «RodRo».
неділя, 16 червня 2024 р.
Ро(а)совля – давня назва села Радове. І найдавніші писемні згадки про цей населений пункт
Є на Зарічненщині село Радове. Про його історію в мережі можна прочитати кілька фраз. Суть яких у тому, що перша згадка про це село – рік 1987. Насправді ж цей населений пункт згадується на картах ХІХ століття та в документах початку ХХ століття. Щоправда, воно тоді не мало статусу села.
На карті Пінського повіту 1800 року такої назви немає. Зате на карті Фітінгофа 1846 року позначено фільварок Радовля. Отож можна вважати, що найдавніша писемна згадка про це село – 1846 рік. Тоді на місці сучасного Радова був фільварок Радовля.
А на військово-топографічній карті Волинської губернії 1855 року зазначений фільварок Родовля (уже з буквою о в корені).
Така ж назва фільварку й на карті Шуберта 1866 року.
Не зазначено, що фільварок, але стоїть значок про наявність населеного пункту Родовля й на карті Стрельбицького 1866 року. На цій карті між Родовлею та Кухчем позначена корчма.
На російській карті 1929 року – уже «Кр. Дв» Радовля.
Отож можна стверджувати, що населений пункт на місці сучасного Радова існував із середини ХІХ століття. І давня його назва – Радовля, потім Родовля й Радовля.
А от на польській карті міжвоєнного часу запис населеного пункту – Radowie. Напевне, назва Радове, зафіксована тут, побутувала серед місцевих жителів.
Цікаве спостереження можна зробити, вивчаючи інші документи – «Списки населених пунктів Мінської губерніїї». Мінська губернія існувала в 1793 -1921 роках. Такі списки є за 1870 рік та за 1909 рік. То в документі 1870 року такий населений пункт не позначено, а в 1909 році є хутір Радовле. Зазначено, що там стоїть 1 двір, де проживає 8 чоловік. А поруч були фільварки Стрижень та Майдан, де теж було по 1 будинкові й проживало відповідно 2 та 6 чоловік. Для порівняння: село Кухче тоді мало 97 дворів та 655 жителів, у маєтку Кухче був 1 будинок, де проживало 17 чоловік.
Цікаво було дізнатися, із якої ж родини пішло село Радове. У своєму дослідженні Михайло Боболович писав зі слів старожилів, що там оселився польський колоніст Шкльода Владзьо. Він одружився на місцевій дівчині.
30 вересня 1921 року польською влада проводила перепис населення Поліського воєводства. Поліське воєводство – адміністративна одиниця ІІ Речі Посполитої. Утворена 1 березня 1921 року. За даними перепису в Кухітсько-Вільській гміні була зафіксована осада Radowle – Радовлє. Тут стояв лише один будинок, у якому проживала сім’я із 3 чоловік. Хтось один із них був римо-католиком, а двоє – православними. Це підтверджує думку Михайла про те, господар був поляком-католиком, а дружина – із місцевих православних.
За радянських часів цей населений пункт входить до села Кухче. Як і хутори Піддеревок, Підмітла, Підстрижень, Коришень, Волоса, Параха. Нинішнє село Радове називали тоді Другою Бригадою, бо на території цього села була розташована рільнича бригада № 2 місцевого колгоспу. І лише в 1987 року в Україні було офіційно визнано існування населений пункт Радове.
Зате в 2024 році Радове має 190 дворів та 837 жителів. А Кухче – 220 дворів і 780 жителів.
Так із маленького фільварку виросло велике село. А історія його ще потребує подальшого вивчення.
субота, 1 червня 2024 р.
Про Муравинську Варшаву
Фото із відеофільму Daddy's HOME «Зарічне (початок Муравина). Квітень 2020»
Є в селі Муравин вулиця Варшавська. Дивно, чому не Київська?.. Виявляється, це ціла прецікава історія цього населеного пункту.
Найдавніша згадка про село Муравин – рік 1495. 1 травня цього року княгиня Марія Семенова Олександрівна та її син Василь Семенович дали Сеньку Зенковичу за вірну службу право на володіння селами Муравин, Кухче, Телковичі та Іванчиці, а 17 червня 1522 року король Сигізмунд підтверджує цей привілей його синові Матіясу Зенковичу.
У ХVІІ столітті Муравин належав гродському судді Олександрові Бушківському. У книзі польського професора Андрія Рахуби «Метрика литовська. Реєстри подимного Великого князівства литовського» зазначено, що тоді тут був 41 дим.