«Смутне й бідне Полісся, - чується навколо. – Смутні й бідні мешкають люди в нім». Як же вони помиляються або взагалі не знають справжнього Полісся! Тому що там, де є смуток, має бути й радість.
Але навіщо писати про це, просто подивіться на маленьке обличчя представниці Полісся, молодої Прасці, і побачите справжнє Полісся. Так, бо обличчя Прасці ніби дзеркало, у якому відображається вся ця земля.
Її кругле, кремезне смагляве обличчя завжди усміхнене; зелені, як вода в тихій Прип'яті, очі кидають на кожного промінчик щастя; малий, трохи задертий носик, а найгірше із усього - це хіба волосся.