Десятихатники Морочнівського району

Після війни в селах району проводилися спеціальні збори, які присвячувалися обговоренню роботи десятихатників. 

Це спеціально призначені особи з місцевих жителів, що проводили роз’яснювальну роботу в 10 закріплених за ними будинками.

Сільради Морочнівського району 1944 року

Після війни практично кожне село Морочнівського району мало свою сільраду. До неї були приписані хутори й невеличкі села. 

Наприклад, до Кухченської сільради приєднані були Майдан, Підмітла, Радовле, Острогонець, Перехрестя, Підвисач. Головою сільради був Харковець Трохим Євменович.

Морочне мало аж 2 сільради. До Великої Морочної належали Іванча, Глини, Підмостя, Замлиння, Забужжя, Підгруддя, до Малої - Свідно, Сельце, Пасіко, Дубище, Габрище. Головували тут Марчук Семен Олександрович та Літвінчук Іван Пилипович.

Локниця мала хутори Лисуха, Дерти, Заріка, Лап’є (голова Коханович Григорій). 

До Муравина відносилися Чернин, Парська, Коловорот (голова Кохно Микола Карпович). 

Якими були перші установи та сільради Морочнівського району

Приміщення тих мешканців Морочнівського району, які були репресовані або добровільно виїхали в Польщу, використовувалися для цілей сільських громад. 

У ДАРО зафіксована заява голови Храпинської сільради Мацерука та секретаря Пархомчука на право використання будинку «вимороченої» сім’ї Ч. Станіслава Івановича на хату-читальню.

Діти-сироти 1944 року

В одному з архівних документів ДАРО розповідається про дітей-сиріт.

Голова Морочнівського райвиконкому подає відомості, що в районі після війни залишилося багато дітей без опіки батьків, тому їх необхідно зібрати й організовано відвезти до дитячих будинків. 

Просить назвати державний заклад, куди можна було б відвезти і грудних дітей віком 2 – 3 місяці, тих, кому вже виповнилося 15 років.

Про відселення сіл Морочнівського району в травні 1944 року

Згідно із наказом Воєнної Ради Н-ської армії 1 травня 1944 року виселенню підлягали майже всі населені пункти Морочнівського району. Більшість сіл було евакуйовано. 

А населені пункти Залізниця, Судче, Острівськ, Кухотська Воля-1, Кухотська Воля-2, Перекалля, Береза не були відселені Причиною стало те, що військовий підрозділ, який там розміщувався, створив ситуацію, яка ускладнила завдання відселення.

Про дозволи на відкриття церков (1944 рік)

У жовтні 1944 року уповноваженому в справах церков при Ровенському облвиконкомі Головатому надійшло звернення 3 церков: Муравинської, Погостської та Морочненської. 

Общини просили зареєструвати їхні церкви й дозволити проводити тут богослужіння.

Кошти для танкової колони "Ровенщина"

Після визволення території Морочнівського району від німецької окупації розпочався збір коштів на танкову колону "Ровенщина".

Жителі району зібрали  на неї  понад 76 тисяч карбованців. 

Проблеми в Морочнівському районі через відсутність солі (1944 рік)

Морочнівський райвиконком доводить до відома обласної влади, що сіль із станції Антонівка в район не перевезена, тому в районі  поширені масові  захворювання дизентерією. 

За сіллю їздила група бійців із 15 чоловік, але виконати це завдання не змогли. Зараз їде вже 25 чоловік, але впевненості в тому, що вони привезуть цю сіль, немає. 

Через відсутність солі щодня в районі помирає 15 – 20 чоловік. 

Медична допомога відсутня, бо немає ні спеціалістів, ні ліків. 

Із звіту Морочнівського райвиконкому за вересень 1944 року

По селах Морочнівського району проведено по 2 – 3 загальних зборів по питаннях фронту, тилу та завдання допомоги фронтові. Для цього було організовані спеціальні культбригади.

Район складається із 56 населених пунктів, які об’єднані в 37 сільрад. Найбільшими осередками українського націоналістичного підпілля були села Вулька Річицька, Перекалля, Борова, Башлик, Залізниця та Кухче.

Перший аеромайданчик у Погості Зарічному

До 11 вересня 1944 року за 15 метрів від Губина було облаштовано «аеропосадочний майданчик» для доставки пошти. 

Грунт майданчика твердий, він придатний приймати не тільки легкі, а й важкі літаки. Розмір його 600×300 метрів.

Праця військових на заготівлі сіна в Морочнівському районі

Із серпневого звіту Морочнівського райвиконкому: «Військовими частинами 61-ої армії в районі скошено 889 га, заскиртовано 746 га. 

За 2 тижні роботу цю буде завершено. 

 Нашим районом здано 746 тонн сіна. Але спостерігаються випадки підпалу стогів сіна». 

Просимо зменшити Морочнівському району держпоставки (1944 рік)

Морочнівський райвиконком у жовтні 1944 року обґрунтовує причини, чому жителям району слід зменшити план держпоставок зерна та картоплі. 

Декілька місяців район перебував у прифронтовій смузі, а 6 сільрад: Омитська, Ніговищанська, Прикладницька, Сенчицька, Дубчицька, Коморівська – постійно були під німецькою окупацією.

Притягнути до відповідальності тих, хто самовільно залишив район

Такі рішення часто приймалися в повоєнні часи. 

Технік райдорвідділу Станкевич Антон Адамович 15 липня 1944 року залишив район і влаштувався працювати в Пінську.

Його було «притягнуто до кримінальної відповідальності як дезертира». 

У зв’язку з тим, що районного прокурора в районі ще не було на посаді, покарання мав винести прокурор області.

Право в’їзду до району в 1944 році

Аби потрапити в 1944 році до Морочнівського району, слід було мати спеціальний дозвіл. 

Так, 2 серпня Бабик Гнат І. такий дозвіл не отримав. Про це до району було надіслано повідомлення завідувачем відділу кадрів Ровенської облради. 

Морочнівський райвиконком просить надіслати виклик та пропуск для родини секретаря райкому Строни, яка має прибути із міста Красноярська

Як годувати винищувальний загін?

Над цим питанням роздумували керівники Морочнівського району в доповідній записці від 11 серпня 1944 року. 

До району прибув винищувальний загін військ НКБД, який за розпорядженням облвиконкому має обслуговуватися за місцеві кошти. 

Але «конкретно в нашому районі ця директива натикається на ряд перешкод: місцеві ресурси по громадському харчуванню такі малі, що прохарчувати 3 рази в день батальйон неможливо. 

Райспоживкооператив нікого не може харчувати безкоштовно, а в бійців винищувального батальйону грошей немає. Просимо ваших вказівок щодо вирішення цього питання…»

Відшкодування військових затрат

Жителі нашого району зверталися до прокуратури військової частини 30615 «Д» із проханням повернути в їхні господарства забрану худобу. 

За розпорядження військового прокурора Палій Марті повернули корову, 2 воли та теля, Палій Катерині, Саган Марії, Палій Ксенії - по корові, а Сьох Любові - корову, 3 овець та воза.

Лист до медсанбату із села Неньковичі

Між 15 та 20 травнем 1944 року в селі Неньковичі сини Сидунець Віри Петро (12 років) та Хома (8 років) були поранені осколками снаряда. 

У гарнізоні, який розміщувався в Неньковичах, їм було надано першу медичну допомогу й відправлено до медсанбату. 

Матері стало відомо, що діти були відвезені в госпіталь Дубровиці. Вона просить вказати нинішнє місце перебування дітей, аби забрати їх додому.

Мітинг 1 травня 1944 року в райцентрі Морочному

1 травня 1944 року о 12 годині на площі Морочного зібралося біля 300 чоловік місцевого населення та представники багатьох військових частин. 

Тут було облаштовано й прикрашено спеціальну трибуну. Відкривав мітинг голова райвиконкому Гладкович. Згодом виступали майори Водзинський, Костянтинов, Григор’єв, Герой Радянського Союзу Нестеренко.

Бої 1944 року на Зарічненщині

24 – 25 лютого 1944 німці повели наступ на білоруські партизанські загони, які дислокувалися поблизу лісів нашого району. 

Тоді часто проводилося бомбардування райцентру Морочне та навколишніх сіл.

Перша мобілізація в Морочнівському районі 1944 року

23 березня 1944 року в доповідній записці голові Ровенської обласної ради вміщена інформація, що 27 лютого 1944 року проведена перша мобілізація жителів району після звільнення від німецької окупації. 

Явка була майже стовідсоткова. У цей день на фронт були відправлені військовозобов’язані із Задовженської та Судченської сільських рад.

Хронологічний список звільнення від фашистських загарбників сіл Зарічненського району

ХРОНОЛОГІЧНИЙ СПИСОК

офіційних дат окупації та звільнення від фашистських загарбників населених пунктів Зарічненського району Рівненської області

Донині зустрічаються вказівки на різні дати окупації та звільнення від німецької окупації сіл Зарічненського району. Ось уточнені відомості Державного архіву Рівненської області. 

Події Першої світової на Поліссі: Кутин, Комори, Стайки, Залізниця

Теперішня війна на Сході України щодня приносить нам гіркі новини. Ми чуємо про страшні звірства й насилля. Пережила такі часи й наша зарічненська земля. 

1915 рік… В одних поліських селах стоять німецькі війська, в інших – російські солдати. Наприклад, у Морочному та Мутвиці тоді розміщувалися навіть російські штаби. 

Якою вона була, та війна, розповідають архівні матеріали. На інтернетсайтах нині розміщується багато оцифрованої інформації про далекі від нас часи. Ось свідчення поліщуків про німецькі звірства на наших землях…